25.12.2025 м. Дніпро Справа № 904/367/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 у справі № 904/367/25 (суддя Рудь І.А.), повний текст рішення складено 05.05.2025
за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», м. Львів
до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 84 163,50 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
29.01.2025 АТ «Ідея Банк» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - Відповідач) заборгованості у розмірі 84 163,50 грн, що виникла за кредитним договором із гр. ОСОБА_1 , спадщина якого після його смерті визнана судом відумерлою.
Позивач обґрунтовує вимоги тим, що згідно з ст. 1277 ЦК України, територіальна громада, яка набула у власність відумерле майно, зобов'язана відповідати за боргами спадкодавця перед кредиторами у межах вартості цього майна.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 в задоволенні позовних вимог АТ «Ідея Банк» до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 84 163,50 грн - відмовлено.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ «Ідея Банк» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду (далі - ЦАГС) і просить: скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про стягнення з відповідача заборгованості померлого гр. ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за кредитним договором у сумі 84 163,50 грн.
На думку апелянта, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 у даній справі є незаконним і необґрунтованим, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, безпідставно відмовивши у позові з мотивів відсутності доказів вартості спадкового майна.
При цьому, суд першої інстанції помилково поклав обов'язок доказування вартості відумерлої спадщини на кредитора, хоча відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України та усталеної практики Верховного Суду (постанови ВС КЦС від 18.09.2019 № 640/6274/16-ц, від 04.03.2020 у справі № 2609/30529/12, від 26.10.2022 у справі № 336/437/21, від 27.09.2023 у справі № 369/7253/16-ц, від 22.11.2023 у справі № 296/10420/21, від 19.03.2025 у справі № 201/8538/16-ц) саме спадкоємець (у даному випадку територіальна громада як набувач відумерлої спадщини), який заперечує проти вимог кредитора, зобов'язаний доводити межі своєї відповідальності та вартість успадкованого майна.
АТ «Ідея Банк» довело всі належні обставини: наявність і розмір заборгованості на день смерті боржника, належне та своєчасне пред'явлення кредиторських вимог, факт переходу спадкового майна у комунальну власність та відмову відповідача від добровільного погашення боргу.
Ігнорування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду та неповне з'ясування обставин справи, на думку апелянта, призвели до ухвалення протиправного рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення на користь позивача заборгованості в сумі 84 163,50 грн.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу Слобожанська селищна рада зазначає про свою незгоду з доводами АТ «Ідея Банк» та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.
Відповідач наголошує на неправильному, на його думку, виборі позивачем способу захисту порушеного права, оскільки вимога про стягнення грошової суми з органу місцевого самоврядування не відповідає положенням ст. 1282 ЦК України.
Селищна рада вказує, що її відповідальність як набувача відумерлої спадщини обмежується вартістю майна, отриманого у спадщину, однак ринкова вартість транспортного засобу не була визначена та експертна оцінка не проводилась, що унеможливлює встановлення меж такої відповідальності.
Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 13.07.2022 у справі № 645/6151/15-ц, відповідач зазначає, що спеціальним і належним способом захисту прав кредитора спадкодавця є звернення стягнення безпосередньо на спадкове майно, передане спадкоємцю в натурі, а не стягнення грошових коштів.
Також, відповідач у відзиві підкреслює, що селищна рада відмовила у сплаті боргу одноразовим платежем через відсутність відповідних бюджетних призначень та запропонувала кредитору реалізувати своє право шляхом звернення стягнення на транспортний засіб, отриманий громадою як відумерлої спадщини.
Висновки суду першої інстанції щодо недоведеності вартості спадкового майна та неможливості визначення меж відповідальності відповідача визнаються останнім такими, що повністю відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим апеляційна скарга, на думку відповідача, не підлягає задоволенню.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що предметом доказування у справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області заборгованості за кредитним договором померлого ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» у сумі 84 163,50 грн.
Як убачається з матеріалів справи, 29.08.2011 між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» (правонаступником якого є АТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.10156, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 71 917,66 грн, строком на 60 місяців для фінансування придбання транспортного засобу марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , а також для сплати страхового платежу за договором страхування життя.
На виконання умов договору 31.08.2011 банк перерахував позичальнику відповідні грошові кошти.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14.11.2011 між сторонами укладено договір застави № 910.10156, предметом якого визначено транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 , який був боржником за кредитним договором № 910.10156 від 14.11.2011, помер в місті Донецьку, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 20.10.2020.
Таким чином, позичальник ОСОБА_1 , у зв'язку зі смертю, не виконав взяті на себе грошові зобов'язання та не виплатив в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки суму кредиту та відсотки, внаслідок чого станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 утворилася заборгованість за кредитом в сумі 84 163,50 грн, з яких: прострочений борг - 37 054,66 грн; прострочені проценти - 44 066,95 грн; дебіторська заборгованість - 2 322,71 грн; інші штрафні санкції - 719,18 грн.
У встановлені ст. 1281 ЦК України строки АТ «Ідея Банк» заявило вимогу кредитора, яку 05.08.2021 було направлено до Вугледарської державної нотаріальної контори та долучено до спадкової справи № 17/2021, що підтверджується відповіддю нотаріальної контори від 02.02.2022 № 69/01-16.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.08.2024 у справі № 175/3885/23 спадщину після смерті ОСОБА_1 , а саме транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, визнано відумерлою та передано у власність Слобожанської селищної територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Дніпропетровської області.
У подальшому рішенням Слобожанської селищної ради від 24.10.2024 № 3946-39/VIII транспортний засіб було прийнято в комунальну власність.
Після переходу спадкового майна у власність територіальної громади АТ «Ідея Банк» неодноразово зверталося до Слобожанської селищної ради з вимогами кредитора, зокрема 09.08.2024 та повторно 08.11.2024, з пропозицією добровільно погасити заборгованість у сумі 84 163,50 грн.
Відповідач у відповідях повідомив про відсутність передбачених видатків у місцевому бюджеті для сплати боргу та запропонував кредитору скористатися правом звернення стягнення безпосередньо на спадкове майно в натурі.
Позивач, не погоджуючись із такою позицією, вважає, що відсутність бюджетних призначень не звільняє орган місцевого самоврядування від обов'язку задовольнити вимоги кредитора в межах вартості отриманої відумерлої спадщини, оскільки питання про відповідні видатки може бути вирішене шляхом ухвалення рішення селищної ради про внесення змін до місцевого бюджету.
Сукупність наведених обставин і зумовила виникнення даного господарського спору.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
У разі смерті фізичної особи-боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є таким, що переносить права та обов'язки на нового боржника.
Право на захист є складовою будь-якого суб'єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.
Таким чином, право кредитора на судовий захист у разі смерті боржника зберігається, однак реалізація цього права поставлена законодавцем у чітко визначені межі, які випливають зі спадкового правонаступництва. Включення грошових зобов'язань спадкодавця до складу спадщини саме по собі не означає автоматичного виникнення у спадкоємця обов'язку відповідати за борг у повному обсязі, оскільки відповідно до імперативних приписів ст. 1282 ЦК України відповідальність спадкоємця є обмеженою та прямо пов'язана з вартістю майна, одержаного у спадщину.
Спірні правовідносини у справі, що переглядається, стосуються реалізації кредитором права на стягнення заборгованості за кредитним договором № 910.10156 від 29.08.2011 зі спадкоємця померлого позичальника ОСОБА_1 - Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яка набула відумерлу спадщину, у межах відповідальності, визначеної ст. 1282 ЦК України.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, виходив з того, що між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 існували зобов'язальні правовідносини, які виникли з кредитного договору, обов'язкового для сторін відповідно до статей 526, 626, 628, 629, 1054- 1055 ЦК України, а невиконання позичальником зобов'язань є порушенням договору у розумінні статей 610, 611 ЦК України та тягне передбачені законом правові наслідки.
Разом з тим суд першої інстанції правильно зазначив, що у зв'язку зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту не припинилися, а увійшли до складу спадщини відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України, що зумовлює заміну боржника у зобов'язанні на його спадкоємця, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_1 була визнана відумерлою постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.08.2024 у справі № 175/3885/23 та передана у власність Слобожанської селищної територіальної громади, а рішенням Слобожанської селищної ради від 24.10.2024 № 3946-39/VIII транспортний засіб прийнято у комунальну власність, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що саме територіальна громада є правонаступником померлого боржника та потенційним суб'єктом відповідальності за його боргами на підставі статей 1277, 1282 ЦК України та ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Водночас суд першої інстанції підкреслив, що відповідальність спадкоємця, у тому числі територіальної громади як набувача відумерлої спадщини, є обмеженою і може бути реалізована лише в межах вартості успадкованого майна.
Згідно із ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Колегія суддів звертає увагу, що визначення вартості спадкового майна не є формальністю, а має вирішальне значення для встановлення меж відповідальності спадкоємця. Саме відсутність можливості визначити таку вартість унеможливлює ухвалення судового рішення про стягнення конкретної грошової суми зі спадкоємця, оскільки це призвело б до покладення відповідальності поза межами, встановленими законом.
Дослідивши докази за правилами статей 74- 79, 86 ГПК України, місцевий господарський суд встановив, що жодна зі сторін не надала належних і допустимих доказів вартості спадкового майна на день смерті боржника, що унеможливлює визначення меж відповідальності відповідача за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів необхідної для вирішення спору обставини щодо вартості майна, отриманого відповідачем у порядку спадкування, а отже суд був позбавлений можливості визначити розмір відповідальності Слобожанської селищної ради та стягнути заявлену суму заборгованості, у зв'язку з чим у задоволенні позову було відмовлено.
Розглянувши доводи апеляційної скарги АТ «Ідея Банк» у справі № 904/367/25, колегія суддів ЦАГС дійшла до висновку про їх відхилення з огляду на таке.
У матеріалах справи наявний договір застави транспортного засобу № 910.10156 від 14.11.2011, згідно з п. 2 якого, заставна вартість предмету застави на момент укладення договору застави (транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ) становить 77 580,00 грн (а. с. 12).
Зазначена у договорі застави вартість майна є нижчою від заявлених в позовній заяві вимог позивача, має договірний характер та не є належним доказом ринкової вартості спадкового майна на день відкриття спадщини, що виключає можливість її використання для визначення меж відповідальності спадкоємця. Інших належних та допустимих доказів вартості транспортного засобу матеріали справи не містять. Будь-яких клопотань про призначення експертизи для визначення ринкової вартості рухомого майна сторонами до суду першої інстанції не заявлялося, звітів про оцінку майна не надавалося. В той же час, обов'язок Слобожанської територіальної громади як набувача відумерлої спадщини виникає тільки в межах вартості рухомого майна, що перейшло у власність відповідача після смерті гр. ОСОБА_1 (боржника), а не на всю суму боргу.
При цьому колегія суддів враховує наявну в матеріалах справи відповідь відповідача на вимогу кредитора (а. с. 31) про те, що предметом спадкового майна є транспортний засіб, який протягом тривалого часу - понад чотири роки перебуває на зберіганні на автостоянці ДП «Сетам» у технічно несправному стані (не на ходу, зі спущеними колесами, зношеним або таким, що потребує заміни, акумулятором, слідами корозії кузова тощо), що об'єктивно може свідчити про істотне зниження його ринкової вартості станом на момент пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємця.
Доводи апеляційної скарги АТ «Ідея Банк» щодо стягнення заборгованості з територіальної громади у повному обсязі шляхом одноразового платежу в загальній сумі 84 163,50 грн колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідальність відповідача як набувача відумерлої спадщини відповідно до ст. 1282 ЦК України обмежується вартістю успадкованого майна, яка у даному конкретному випадку судом не встановлена.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, 23.12.2024 на офіційну електронну адресу АТ «Ідея Банк» надійшов лист Слобожанського селищного голови № 03-07/06/655 від 18.12.2024, у якому зазначено, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 1282 ЦК України задоволення кредиторських вимог Банку шляхом сплати одноразового платежу у сумі 84 163,50 грн є неможливим у зв'язку з відсутністю відповідних видатків у місцевому бюджеті. Водночас відповідач звернув увагу Позивача на можливість врегулювання спірних правовідносин у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 1282 ЦК України, шляхом звернення стягнення в судовому порядку на транспортний засіб, переданий у власність Слобожанської селищної територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради в натурі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У наведеній нормі права передбачається спеціальний спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги, але такий спосіб захисту не є єдино можливим.
Верховний Суд у справі № 645/3265/13-ц зробив висновок, що застосування правила ст. 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обрати один з способів захисту, які надаються йому законом, якщо інше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. Вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.
Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.
Зокрема, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Натомість матеріали справи свідчать, що відповідач ще на досудовій стадії звертав увагу Банку на можливість реалізації спеціального способу захисту, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 1282 ЦК України, - звернення стягнення на майно, передане у спадщину в натурі.
Колегія суддів зазначає, що за відсутності згоди спадкоємця на сплату одноразового платежу, належним способом захисту є звернення стягнення на майно.
За наведених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції з урахуванням мотивів наведених у даній постанові є правильним по суті, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності встановлених судом висновків, у зв'язку з чим підстави для його скасування чи зміни відсутні.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.
Колегія суддів ЦАГС дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, зводяться до повторної оцінки вже досліджених доказів, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
7. Щодо розподілу судових витрат.
У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 у справі № 904/367/25 - залишити без змін.
Судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Акціонерне товариство «Ідея Банк».
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов