23.12.2025 м.Дніпро Справа № 904/857/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський верстаторемонтний завод» про забезпечення позову (вимог кредиторів) у справі №904/857/25
за заявою Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради
до боржника Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" м. Дніпро
про визнання банкрутом
У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа про банкрутство Акціонерного товариства «Дніпроважмаш».
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 у справі №904/857/25 припинено процедуру розпорядження майном Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076).
Припинено повноваження арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича (свідоцтво №362 від 27.02.2013, адреса: 51931, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Ковалевича, буд. 3, офіс 1), як розпорядника майна Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076).
Визнано Акціонерне товариство "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) банкрутом.
Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 17.11.2026.
Призначено ліквідатором Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича (свідоцтво №362 від 27.02.2013, адреса: 51931, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Ковалевича, буд. 3, офіс 1).
Господарську діяльність Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) завершено.
Строк виконання всіх грошових зобов'язань Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) визнано таким, що настав 17.11.2025.
Вирішено оприлюднити у встановленому ч. 3, 4 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства порядку повідомлення про визнання боржника - Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається.
Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.
Скасовано арешти, накладені на майно Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076).
Зобов'язано протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора посадових осіб банкрута передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.
Зобов'язано ліквідатора до завершення ліквідаційної процедури забезпечити виконання дій та заходів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства та за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс банкрута. Зокрема до звіту ліквідатора в обов'язковому порядку мають бути додані: реєстр вимог кредиторів станом на дату складення ліквідаційного балансу; довідка органу ДФС щодо наявності/відсутності у боржника банківських рахунків та докази закриття рахунків у разі їх наявності; довідки Держпродспоживслужби щодо зареєстрованої за банкрутом техніки; Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі боржнику документів дозвільного чи декларативного характеру; Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області щодо наявності у банкрута транспортних засобів; Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо інформації про наявність/відсутність у банкрута дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки і наявність технологічних транспортних засобів; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо перебування у власності банкрута цінних паперів; ГУ регіональної статистики щодо участі банкрута в інших юридичних особах та наявності філій і відокремлених підрозділів; ГУ Держгеокадасту у Дніпропетровській області щодо наявності у банкрута земельних ділянок; Морської адміністрації щодо наявності у власності боржника плавзасобів і суден; Регіонального відділення ФДМ України по Дніпропетровській області щодо наявності на балансі банкрута державного майна; Дніпропетровської митниці ДФС щодо здійснення боржником зовнішньоекономічної діяльності; звіти за наслідками пошуку на офіційних веб-сайтах інформації про наявність/відсутність у боржника прав інтелектуальної власності та прав на повітряні судна; докази передачі до архівної установи документації банкрута, що підлягає довгостроковому зберіганню; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо боржника; інформація за результатами розгляду комітетом кредиторів звіту ліквідатора.
Не погодившись із зазначеною постановою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський верстаторемонтний завод», в якій просить скасувати повністю постанову Господарського суду Дніпропетровської області про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство від 17.11.2025 у справі №904/857/25; ухвалити нове судове рішення, яким: відмовити у задоволенні клопотання про припинення процедури розпорядження майном боржника, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; передати справу для розгляду Господарським судом Дніпропетровської області для продовження процедури розпорядження майном Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.12.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.
Одночасно з апеляційною скаргою подана заява про вжиття заходів забезпечення позову (вимог кредиторів) відповідно до якої заявник просить:
- вжити заходи забезпечення позову (вимог кредиторів), а саме: заборонити ліквідатору Акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ» (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) арбітражному керуючому Усачову Олегу Миколайовичу (свідоцтво №362 від 27.02.2013, адреса: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ковалевича, буд. 3, офіс 1) та будь-яким іншим фізичним або юридичним особам, будь-яким організаторам відкритих торгів (аукціонів)) вчиняти дії у справі №904/857/25 про банкрутство Акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ» (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) щодо проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-який інший спосіб здійснювати заходи щодо реалізації/відчуження майна Акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ» (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) до завершення апеляційного перегляду постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 у справі №904/857/25;
- зустрічне забезпечення просить не застосовувати.
Заява обґрунтована тим, що наразі на розгляді в Центральному апеляційному господарському суді перебуває справа щодо оскарження ухвали про відхилення вимог ТОВ «ДВР3» та також було подано скаргу про скасування постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство. Виконання ліквідатором своїх повноважень щодо продажу майна боржника, окрім того, що призведе до неможливості в майбутньому задоволення вимог ТОВ «ДВРЗ», ще й матиме негативні юридичні наслідки і призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення, необхідність вчинення додаткових дій у випадку задоволення апеляційної скарги на постанову про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство. Основною метою процедури ліквідації є задоволення вимог кредиторів за рахунок продажу майна, яке ліквідатором віднайдено та включено до ліквідаційної маси банкрута. Фактично саме це і є основною метою усієї діяльності ліквідатора - продаж майна. В той же час, законність введення ліквідаційної процедури на даний час є оспорюваною.
19.12.2025 до суду від арбітражного керуючого Усачова О.М. надійшли заперечення щодо задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову (вимог кредиторів), в яких останній просить відмовити у задоволенні відповідної заяви, зауважує, що відкриття ліквідаційної процедури АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» та здійснення ліквідатором відповідних дій жодним чином не впливає на включення до реєстру вимог кредиторів (згідно із встановленою КУзПБ черговістю) вимог ТОВ «ДВРЗ» у разі ухвалення судом апеляційної інстанції рішення на користь апелянта. Крім того, оскарження постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 у справі № 904/857/25 про визнання боржника банкрутом в суді апеляційної інстанції не є підставою для заборони ліквідатору здійснювати його повноваження чи зупинення ліквідаційної процедури шляхом забезпечення вимог кредиторів.
Наголошує, що апелянт взагалі не набув ще процесуального статусу кредитора у справі про банкрутство, звідси, не має процесуальної дієздатності щодо оскарження, зокрема постанови у справі про банкрутство, відтак, і подання заяви про забезпечення вимог кредиторів, до того ж, вимоги якої не є співмірними у цій справі.
Також 22.12.2025 до суду від арбітражного керуючого Усачова О.М. надійшли додаткові письмові пояснення до поданих заперечень.
Апеляційний господарський суд, дослідивши аргументи, наведені у заяві і запереченнях до неї, та оцінивши долучені до заяви докази, вважає, що заява не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України, тоді як статтею 40 Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням розпорядника майна чи кредитора, так і за ініціативою суду.
Частиною 1 статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
У статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець визначив мету, задля якої такі заходи застосовуються - для збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів.
Слід зазначити, що Кодекс України з процедур банкрутства охоплює не всі процесуальні особливості та порядок вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Наведений висновок підтверджується тим, що у статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем закріплено положення про те, що при розгляді справ про банкрутство суди, крім іншого, керуються положеннями ГПК України.
Так, як убачається з положень статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено можливість вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, однак, при цьому, не унормовано порядок розгляду таких заяв.
Як вже зазначалось, главою 10 Господарського процесуального кодексу України врегульовано процедуру вжиття заходів забезпечення позову, а також унормовано порядок розгляду заяв про вжиття заходів забезпечення.
Поняття "заходи забезпечення вимог кредиторів" та поняття "заходи забезпечення позову" є спорідненими поняттями та направлені на досягнення однієї мети: забезпечення виконання судового рішення - в позовному провадженні та забезпечення можливості кредиторів реалізувати своє право отримати задоволення визнаних судом вимог - в процедурі банкрутства.
Згідно з ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 23.09.2025 у справі №914/597/23 (914/1531/25)).
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Щодо процесуального статусу апелянта (заявника).
Частинами 1, 2 ст.254 визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції; учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - (1) учасники справи, а також (2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Справи про банкрутство характеризуються особливим складом учасників, кожен з яких, вступаючи в провадження у такій справі, на різних процедурах, наділяється специфічним обсягом прав і обов'язків, зумовленим характером відносин неспроможності/банкрутства та спрямованістю інтересів (юридичною заінтересованістю) учасника у такому провадженні.
З урахуванням сталої судової практики Верховного Суду, з огляду на особливості провадження у справі про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи, з метою запобіганню необґрунтованому втручанню інших осіб, які не є учасниками справи, у перебіг процедури банкрутства.
Право на оскарження судових рішень виникає з моменту набуття особою статусу учасника у справі про банкрутство (див. постанову Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/2738/21).
Відповідно до понять, наведених у статті 1 КУзПБ:
- учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;
- сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут) (абзац двадцять другий статті 1 КУзПБ);
- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 20.03.2024 у справі №911/1005/23 (в якій досліджувалось питання суб'єктів, що мають право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство) Верховний Суд зазначив, що конкурсні кредитори, які є стороною у справі про банкрутство в силу прямої вказівки частини першої статті 1 КУзПБ і які звертаються із вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, набувають правового статусу учасника у справі про банкрутство за сукупністю передбачених КУзПБ дій: пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; наявність цього права в межах позовної давності тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду.
Аналогічні висновки наведені і у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.07.2023 у справі № 915/1097/20.
Тому саме з моменту визнання судом вимог до боржника конкурсний кредитор наділяється всіма процесуальними правами учасника справи, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку.
Тобто, після вступу особи у справу як конкурсного кредитора згідно зі статтею 45 КУзПБ, така особа набуває процесуальних прав і обов'язків учасника справи, передбачених у статті 42 ГПК України в повному обсязі, тому, серед іншого, не позбавлена права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зокрема, у наведеній постанові, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, оскільки за змістом оскаржуваного рішення вбачається, що у зазначеній справі висновки щодо застосування норм права стосуються як щодо конкурсних, так і щодо забезпечених кредиторів.
В свою чергу, за висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, сформульованого у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України).
Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).
Що ж стосується дійсної справи, то апелянт ще не набув статусу кредитора/конкурсного кредитора у справі про банкрутство №904/857/25, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 відхилені кредиторські вимоги ТОВ «ДВРЗ» до боржника в сумі 6 829 152,00 грн, яку ТОВ «ДВРЗ» оскаржило в апеляційному порядку і наразі питання його грошових вимог ще не вирішено.
Тобто, при оскарженні ухвали від 09.09.2025 у апелянта наявний специфічний обсяг прав і обов'язків, зумовлений спрямованістю інтересів (юридичною заінтересованістю), що надає йому право на оскарження саме ухвали про відхилення його вимог.
В свою чергу, відповідно до положень ст.1 КУзПБ апелянт не є учасником справи про банкрутство АТ «Дніпроважмаш», а відтак, в розумінні положень ст.136 ГПК України і ст.40 КУзПБ не набув права на подачу заяви про забезпечення позову (вимог кредиторів) у справі про банкрутство.
Внаслідок чого в задоволенні його заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст.ст.ст.136-140, 234, 235, 245 Господарського процесуального кодексу України, ст.40 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський верстаторемонтний завод» №б/н від 17.12.2025 про забезпечення позову (вимог кредиторів) у справі №904/857/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суд апеляційної інстанції повідомляє, що згідно з п.122 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Таким чином, оскільки заяву заявником подано в електронній формі зазначена заява зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко