вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"25" грудня 2025 р. Справа№ 910/6588/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат
при розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 (повний текст складено 30.09.2025)
у справі № 910/6588/24 (суддя Джарти В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 253 186,32 грн,
Короткий зміст і підстави заявлених вимог.
14.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - Товариство) сформувало у системі «Електронний суд» клопотання про розподіл судових витрат, у якому просило стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Укрзалізниця) понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн.
Заявник повідомляє, що на виконання ст. 124 ГПК України у відзиві на апеляційну скаргу повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 1 000,00 гривень.
Товариство зазначає, що 04.01.2021 уклало з АО «Право, бізнес і фінанси» Договір про надання правової допомоги № 17-01, а 07.07.2021 - додаткову угоду № 1 до нього, якою внесеноли зміни до договору шляхом викладення його в новій редакції.
У п. 4.3 договору в редакції від 07.07.2021 вартість однієї години роботи адвоката становить 1 000,00 грн.
Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/637 від 10.11.2025 вартість послуг склала 500,00 гривень, зокрема складання відзиву на апеляційну скаргу.
Платіжною інструкцією від 10.11.2025 № 10278 підтверджується факт оплати наданих послуг.
Заявник зазначає, що заявлений ним розмір понесених судових витрат підтверджений належними доказами і такий розмір є цілком співмірним із складністю справи та витраченим адвокатом часом, розумним та необхідним для досягнення позитивного результату.
Позиції учасників справи.
Укрзалізниця надала заперечення на подане Товариством клопотання, у якому просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цій справі до співмірності із ціною позову, складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Зазначивши, що рішення в апеляційній інстанції на момент подання клопотання про розподіл судових витрат ще не ухвалено, Укрзалізниця вважає, що це клопотання є передчасним та необґрунтованим, оскільки питання про розподіл судових витрат повинно вирішуватись судом залежно від результатів розгляду апеляційної скарги та на підставі ст.129 ГПК України.
Укрзалізниця вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи, ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відповідач зауважує, що Товариство не надало жодних пояснень щодо принципу формування такого високого розміру гонорару з прив'язкою до мінімальної чи середньої зарплати в країні чи з посиланням на відомості органів статистики або інших органів про ціни юридичних послуг в регіоні; також відсутні будь які докази, що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката.
Укрзалізниця вважає, що дана справа не є складною для представника Товариства, з огляду на його спеціалізацію з розгляду спорів у подібних правовідносинах.
За таких обставин, на думку Укрзалізниці, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн не відповідає критеріям, що наведені у ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.
У травні 2024 року Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило зобов'язати Укрзалізницю внести зміни до особового рахунку №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 253 186,32 грн. У позовній заяві Товариство навело попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які воно понесло та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, згідно з яким такі його судові витрати становлять 45 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 позов Товариства до Укрзалізниці задоволено повністю, зобов'язано Укрзалізницю внести зміни до особового рахунку Товариства №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 253 186,32 грн та стягнуто з Укрзалізниці на користь Товариства 3 038,24 грн судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 стягнуто з Укрзалізниці на користь Товариства 24 723,04 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2025, Укрзалізниця звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні стягнення з відповідача «гонорару успіху» у розмірі 7% від ціни позову в сумі 17 723,04 грн та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в даній справі до співмірності із ціною позову, складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечило та навело власні доводи на їх спростування.
У відзиві на виконання ст. 124 ГПК України Товариство повідомило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які воно понесло і які очікує понести у зв'язку із розглядом апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення, становить 1 000,00 гривень. Керуючись абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України Товариство заявило, що такі докази будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
14.11.2025 Товариство сформувало у системі «Електронний суд» клопотання про розподіл судових витрат, у якому просить стягнути з Укрзалізниці понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн.
Обґрунтування клопотання наведене вище за текстом цієї постанови.
З наявних у матеріалах справи документів встановлено таке.
04.01.2021 Товариство (клієнт) уклало з Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси" (об'єднання) договір про надання правничої допомоги №17-01 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого клієнт доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу в усіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Вартість наданих адвокатом послуг складає 1 000,00 грн за одну годину роботи (п. 4.3 договору).
Згідно з п. 4.4 договору за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), в якому розмір гонорару розраховується шляхом множення кількості затрачених годин наданої правової допомоги на вартість години-роботи, визначеної у п. 4.3 договору.
07.07.2021 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору про внесення змін до договору №87 від 28.07.2022.
Відповідно до п. 4.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021 вартість однієї години роботи адвоката становить 1 000,00 грн.
10.11.2025 сторони підписали акт виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/637 від 10.11.2025 на суму 500,00 грн, згідно з яким виконавець надав, а клієнт без претензій та зауважень прийняв послугу: написання відзиву на апеляційну скаргу Укрзалізниці на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/6588/24; тривалість виконання - 0,5 год.
10.11.2025 об'єднання виставило товариству рахунок на оплату №17-01/637 на суму 500,00 грн за надані послуги згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/637 від 10.11.2025.
10.11.2025 платіжною інструкцією №10278 Товариство сплатило об'єднанню 500 грн з призначенням платежу «оплата за юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги №17-01 від04.01.2021 р., та по рах. №17-01/637 від 10.11.2025 р. без ПДВ».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 апеляційну скаргу Укрзалізниці на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/6588/24 залишено без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі №910/6588/24 залишено без змін. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покладено на скаржника.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Дослідивши надані Товариством докази понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 500,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і співрозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції (зазначено в акті №17-01/637 від 10.11.2025), отже їх розмір є обґрунтованим у зазначеному вище розмірі.
Щодо доводів Укрзалізниці, наведених у запереченні на клопотання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає, що наведені Укрзалізницею доводи щодо неспівмірності заявлених витрат зі складністю справи, ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт є загальними і не містять конкретики, зокрема, щодо того, що саме свідчить про таку неспівмірність.
Колегія суддів відзначає, що ст. 126 ГПК України покладає саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, обов'язок з доведення наявності підстав для зменшення таких витрат.
Водночас, Укрзалізниця у поданому клопотанні вважає, що Товариство мало надати пояснення щодо принципу формування такого високого розміру гонорару з прив'язкою до мінімальної чи середньої зарплати в країні чи з посиланням на відомості органів статистики або інших органів, про ціни юридичних послуг в регіоні, докази, що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката.
Такими діями Укрзалізниця спонукає суд до застосування концепції негативного доказу, що є недопустимим.
Колегія суддів зазначає, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, одна сторона стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а інша сторона може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Укрзалізниця не довела наявності тих підстав для зменшення розміру витрат Товариства на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, про які стверджує у запереченні на це клопотання.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. А отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення поданого Товариством клопотання про розподіл судових витрат, до стягнення з Укрзалізниці на користь Товариства підлягає 500,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Стягнути з Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41564379) 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
2. Доручити Господарському суду міста Києва області видати відповідний наказ.
3. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287- 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак