вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" грудня 2025 р. Справа № 910/9087/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Воронков В.О.;
відповідача-1 - не з'явилися;
відповідача-2 - Клименко-Куряча Т.В.;
третьої особи - Дзяткевич А.В.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» та Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 (повне рішення складене 29.08.2025)
у справі №910/9087/23 (суддя - Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія»
до: 1. Малого підприємства «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю;
2. Міністерства юстиції України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті»
про визнання протиправними та скасування наказів, витребування майна з чужого незаконного володіння.
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» звернулося з позовом до Малого підприємства «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Міністерства юстиції України, в якому просило:
- визнати протиправними і скасувати накази Міністерства юстиції України №566/5 від 21.02.2022 та №1848/5 від 15.05.2023 про задоволення скарг;
- витребувати у Малого підприємства «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень загальною площею 2254,7 кв. м, розташованих по вул. Миколаївська дорога, 134 у м. Одесі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1591225551101, зареєстроване за відповідачем-1 на праві приватної власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 18044918 рішенням про державну реєстрацію від 01.10.2007 на підставі свідоцтва про право власності серії САВ №306692, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані накази відповідача-2 прийняті з порушенням п. п. 5, 9-12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015, ч. 3 ст. 26, ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та порушують право власності позивача на нерухоме майно.
Також, на переконання позивача, з метою ефективного захисту його прав як власника нерухомого майна, щодо якого вчинялися реєстраційні дії, слід витребувати у відповідача-1 на його користь таке майно на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 відкрито провадження у справі №910/9087/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою від 07.08.2023 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» задоволено у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 26.11.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 скасовано, а справу №910/9087/23 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 справу №910/9087/23 прийнято до провадження, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 (повне рішення складене 29.08.2025) у справі №910/9087/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Ключовими аргументами Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» щодо наявності підстав для скасування рішення є те, що:
- безпідставними є висновки суду в частині обізнаності відповідача-1 до 01.12.2021 (день отримання вимоги позивача про звільнення нерухомого майна) про своє порушене право. Твердження суду щодо того, що відповідач-1 мав можливість дізнатися про порушення його прав та мав проявляти заінтересованість до спірного майна, є безпідставним, оскільки відповідачем-1 у скарзі було чітко вказано коли саме йому стали відомі обставини щодо позбавлення його майна в незаконний спосіб. При цьому, іншого судом не встановлено, що свідчить про необґрунтованість висновків суду в цій частині;
- оскільки іпотечний договір не містив відповідного застереження, то відсутні підстави для припинення права власності Малого підприємства «Деревопласт» на спірне майно та виникнення такого права у Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті»;
- суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно послався на обставини, що виникли пізніше ніж було ухвалено рішення у даній справі, оскільки рішення суд першої інстанції ухвалив у судовому засіданні 03.07.2025, а постанова суду апеляційної інстанції у справі №916/4649/24 ухвалена 15.07.2025.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» у справі №910/9087/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
До суду 18.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, Міністерство юстиції України також звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування наказів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Доводи Міністерства юстиції України зводяться до того, що оспорювані накази прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі встановлених фактів порушень при проведенні державної реєстрації прав, а отже відсутні підстави для їх скасування судом першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України у справі №910/9087/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9087/23, об'єднано апеляційні скарги в одне провадження, призначено до розгляду на 21.10.2025, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.
Учасники справи у встановлений процесуальний строк не скористалися правом на подання відзивів на апеляційні скарги, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
До суду 06.10.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яку ухвалою від 07.10.2025 задоволено.
У призначене засідання суду 21.10.2025 з'явилися представники позивача, відповідача-2 та третьої особи, натомість представники відповідача-1 не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Судом ухвалено розпочати розгляд апеляційних скарг по суті за відсутності представників відповідача-1, заслухано пояснення присутніх представників та оголошено перерву у судовому засіданні до 11.11.2025 з метою додаткового з'ясування обставин справи.
До суду 10.11.2025 представником Міністерства юстиції України подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В засідання суду 11.11.2025 з'явилися представники позивача та третьої особи, представники відповідачів не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином.
Присутній представник третьої особи вирішення питання щодо відкладення розгляду справи залишив на розсуд суду, натомість представник позивача заперечив з приводу задоволення клопотання.
Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 09.12.2025, про що постановлено відповідну ухвалу.
07.12.2025 до суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» подано пояснення щодо невірно визначеного суб'єктного складу сторін у спорі.
08.12.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» подано додаткові пояснення.
Того ж дня Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» подано клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень позивача.
У призначене засідання суду 09.12.2025 з'явилися представники позивача, відповідача-2 та третьої особи.
Суд протокольною ухвалою постановив долучити до матеріалів справи пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті».
Надалі суд продовжив розгляд апеляційних скарг по суті, заслухав додаткові пояснення представників та оголосив перерву у судовому засіданні до 23.12.2025 з метою додаткового з'ясування обставин справи.
23.12.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» подано додаткові пояснення у справі.
В судове засідання 23.12.2025 з'явилися представники позивача, відповідача-2 та третьої особи, натомість представники відповідача-1 повторно (вчетверте) не з'явилися.
У зв'язку з тим, що відповідач-1 належним чином повідомлений про розгляд апеляційних скарг та не повідомив про причини неявки представників, судом ухвалено продовжити розгляд за відсутності представників Малого підприємства «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Також судом постановлено долучити додаткові пояснення позивача до матеріалів справи.
Надалі судом продовжено розгляд апеляційних скарг зі стадії дослідження доказів та заслухано виступи представників у судових дебатах.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що 05.03.2007 між Акціонерним товариством банк «Форум» як іпотекодержателем, та Малим підприємством «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю як іпотекодавцем, укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., зареєстрований в реєстрі за №У-46 (із подальшими внесеними змінами відповідно до договорів від 17.04.2007 реєстровий №У-97, 07.05.2007 реєстровий №У-135 та 25.09.2007 реєстровий №У-376), відповідно до умов якого забезпечено вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржниками боргових зобов'язань за кредитними договорами, зокрема, кредитним договором №0009/07/08-Z, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум» від 05.03.2007 та додаткових угод до нього.
Пунктом 3.1 іпотечного договору від 05.03.2007 зі змінами та доповненнями, зокрема, визначено, що предметом іпотеки є: двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень, загальною площею 2254,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Положеннями п. 6.3.1 іпотечного договору від 05.03.2007 передбачено, що у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених Законом України «Про іпотеку» (ст. ст. 33-51).
У лютому 2018 року відбувся аукціон з продажу Акціонерним товариством «Форум» прав вимоги по ряду кредитних договорів, зокрема, по кредитному договору №0009/07/08-Z від 05.03.2007, переможцем за яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті».
За наслідками аукціону між Акціонерним товариством «Банк Форум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» був укладений договір про відступлення права вимоги №0005/18-ВБ від 18.02.2018, в додатку №1 до якого зазначений кредитний договір №0009/07/08-Z від 05.03.2007 та іпотечний договір від 05.03.2007.
Надалі, у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 виконання грошового зобов'язання за кредитним договором №0009/07/08-Z від 05.03.2007, забезпеченим іпотечним договором від 05.03.2007, Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» складено вимогу від 02.05.2018 «Про виконання зобов'язань за кредитним договором від 05.03.2007 №0009/07/08-Z». У вимозі від 02.05.2018, зокрема, міститься посилання про укладення договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
Вимога від 02.05.2018 отримана особисто директором відповідач-1 ОСОБА_2 05.05.2018, що підтверджується власноручним написом останнього про таке отримання на вимозі, скріпленим печаткою.
Рішенням державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. №41912505 від 05.07.2018 зареєстровано право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» (реєстраційна дія №1).
Рішенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» від 08.11.2018, оформленим протоколом №08.11/2018 від 08.11.2018, вирішено заснувати Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія». Розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» визначено в сумі 280000,00 грн, який сформовано за рахунок передачі у власність спірного об'єкту нерухомого майна.
Рішенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті», оформленим протоколом №05.11.2020 від 17.11.2020, вирішено продати частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія», яка дорівнює 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті».
Відповідно до актів приймання-передачі від 17.11.2020 та 23.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» прийняло у власність спірний об'єкт нерухомого майна.
Згідно рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковської О.С. №56430437 від 03.02.2021 зареєстровано право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за позивачем (реєстраційна дія №2).
Мале підприємство «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - Колегія) зі скаргою від 30.12.2021 (надалі - скарга №1) на рішення №41912505 від 05.07.2018 (реєстраційну дію №1), прийняте державним реєстратором комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. щодо двоповерхового адміністративного будинку, шести складських приміщень, розташованих за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 134.
За наслідками розгляду вказаної скарги відповідачем-2 прийнято наказ №566/5 від 21.02.2022 «Про задоволення скарги» (надалі - наказ №1), яким, зокрема, скаргу відповідача-1 від 30.12.2021 задоволено в повному обсязі та скасовано рішення від №41912505 від 05.07.2018, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О.
Підставою для прийняття оспорюваного наказу №566/5 від 21.02.2022 став висновок Колегії від 10.02.2022, п. 3 мотивів якого зазначено наступне: з відомостей державного реєстру прав встановлено, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення, не додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме: документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.
В подальшому, Мале підприємство «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю також звернулося до Колегії зі скаргою від 23.06.2022 (надалі - скарга №2) на рішення №56430437 від 03.02.2021 (реєстраційна дія №2), прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською О.С. щодо двоповерхового адміністративного будинку, шести складських приміщень розташованих за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 134.
За наслідками розгляду вказаної скарги відповідачем-2 прийнято наказ №1848/5 від 15.05.2023 «Про задоволення скарги» (надалі - наказ №2), яким, зокрема, скаргу відповідача-1 від 23.06.2022 задоволено в повному обсязі та скасовано рішення №56430437 від 03.02.2021, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською О.С., яким зареєстровано право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія».
Підставою для прийняття оспорюваного наказу №1848/5 від 15.05.2023 став висновок Колегії від 12.05.2023, п. 2 мотивів якого зазначено, зокрема, наступне: наказ №566/5 від 21.02.2022 не виконано, оскільки на підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом Янковською О.С. здійснено державну реєстрацію переходу права власності від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» на об'єкт нерухомого майна. Також п. 4 зазначеного висновку Колегії зазначено, що оскаржуване рішення та рішення №65971318 від 29.12.2022 (прийняте державним реєстратором Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою О.Ю. про зміну площі об'єкту нерухомого майна) прийняті внаслідок незаконно прийнятого рішення державним реєстратором Махортовим І.О.
Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» вказує на те, що оспорювані накази №№1 та 2 прийняті відповідачем-2 з порушенням п. п. 5, 9-12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 (далі - порядок №1128), ч. 3 ст. 26, ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та порушують право власності позивача на нерухоме майно. Також, на переконання позивача, з метою ефективного захисту його прав як власника нерухомого майна, щодо якого вчинювалися реєстраційні дії, слід витребувати у відповідача-1 на його користь таке майно на підставі ст. 387 ЦК України.
Під час первісного розгляду справи відповідач-1 не надав до суду заперечень проти позовних вимог позивача. Водночас, під час нового розгляду справи відповідач-1 у відзиві визнав позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Відповідач-2, заперечуючи проти позову, стверджував, що скарги відповідача-1 були задоволені у зв'язку з тим, що саме позивачем під час вчинення реєстраційних дій №41912505 від 05.07.2018 та №56430437 від 03.02.2021 не дотримано вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, а саме не додано всіх необхідних документів - документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі. Крім того, відповідач-2 зазначив, що ним дотримано вимоги п. п. 5, 9-12 Порядку №1128, зокрема, позивач був належними чином повідомлений про розгляд скарг, а відповідачем-1 подано скаргу №1 та скаргу №2 з дотриманням строку, визначеного ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» задоволено у повному обсязі.
Разом з цим, постановою Верховного Суду від 26.11.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 скасовано, а справу №910/9087/23 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій і передаючи справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, Верховний Суд виснував наступне:
- враховуючи мотиви, з яких суди виходили при задоволенні позовної вимоги про витребування майна (п. п. 21-22, 50 постанови), є слушними доводи скаржника стосовно того, що під час розгляду цієї вимоги судам слід було дослідити обставини виникнення, зміни та припинення речових прав на спірне нерухоме майно в учасників судового провадження у спорі про захист права власності на таке майно. Водночас, суди першої та апеляційної інстанції наведеного не дослідили. Відтак, висновки судів про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про витребування майна не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому визнаються передчасними;
- дійшовши протилежних висновків про можливість відповідача-1 бути обізнаним про порушення свого права з дня отримання вимоги третьої особи від 05.05.2018, суди, в той же час, достеменно не встановили моменту та не надали належної правової оцінки доводам стосовно моменту, з якого відповідач-1 дізнався про рішення державного реєстратора від 05.07.2018;
- вказавши, що оспорюваний наказ №2 підлягає скасуванню як похідний від оспорюваного наказу №1, суди не дослідили і обставин про момент, з якого відповідач-1 довідався/міг довідатися про наявність рішення державного реєстратора від 03.02.2021, та, відповідно, не надали належної правової оцінки та не проаналізували доводи про момент, з якого відповідач-1 довідався/міг довідатися про вказане рішення державного реєстратора;
- суди не в повній мірі врахували вимоги ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», достеменно не встановили обставин про дотримання/недотримання відповідачем-1 строку на звернення зі скаргами до Мін'юсту. Звідси, висновки судів про наявність підстав вважати, що в даному випадку порушено строк звернення відповідача-1 зі скаргами від 30.12.2021 та 23.06.2022 до Мін'юсту є передчасними;
- суди попередніх інстанцій не досліджували та не аналізували, а відтак висновок про допущене відповідачем-2 порушення положень п. 11 Порядку №1128 (додаткове повідомлення про розгляд скарги) також є передчасним;
- висновки судів про наявність безумовних підстав для скасування оспорюваних наказів не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що мають значення для вирішення спору, а тому є передчасними;
- судами не досліджувалися обставин переходу речових прав на спірне нерухоме майно за іпотечним договором, а тому висновки судів в цій частині також визнаються передчасними.
При цьому, надаючи вказівки суду першої інстанції під час нового розгляду справи, Верховний Суд наголосив на тому, що суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, дійшов наступних висновків:
1) щодо оспорюваного наказу №1, яким задоволено скаргу відповідача та скасовано рішення №41912505 від 05.07.2018, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О.:
- позивачу з 05.05.2018 було відомо про укладення 21.02.2018 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №0005/18ВБ за кредитним договором №0009/07/08-Z від 05.03.2007;
- повідомлення про відступлення права вимоги отримане 05.05.2018 особисто колишнім директором відповідача-1 ОСОБА_2 , а отже Мале підприємство «Деревопласт», отримавши вимогу особисто, не могло не знати про факт відступлення права вимоги за кредитним договором на користь третьої особи та повинно було дізнатися про вчинену реєстраційну дію №1, однак звернулося зі скаргою №1 на рішення №4191205 від 05.07.2018 лише 30.12.2021;
- вказані обставини свідчать про те, що оспорюваний наказ №1 прийнято з порушенням вимог ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також п. п. 4, 5 та 9 Порядку №1128;
- суд визнав необґрунтованими посилання відповідача-2 на те, що Мале підприємство «Деревопласт» дізналося про рішення державного реєстратора №4191205 від 05.07.2018 лише з вимоги позивача (тобто як власника вже після вчиненої реєстраційної дії №2) від 01.12.2021 про звільнення нерухомого майна;
- суд також визнав необґрунтованими висновки Колегії щодо порушення державним реєстратором Махортовим І.О. приписів п. 2 ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» та п. 61 Порядку №1127 під час проведення реєстраційної дії №1 (реєстраційну дію вчинено за відсутності документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя) з посиланням на те, що оскільки ОСОБА_1 (боржник за кредитним договором №0009/07/08-Z від 05.03.2007) була та є учасником боржника - Малого підприємства «Деревопласт», який 05.05.2018 особисто отримав вимогу третьої особи, додаткове надіслання вимоги від 02.05.2018 на адресу ОСОБА_1 не було необхідним;
- з посиланням на наявність ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 14.07.2022 у справі №523/6663/22 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа №2-2116/10, виданого 21.02.2011 Суворовським районним судом міста Одеси щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №009/07/08-Z від 05.03.2007 та з посиланням на те, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №0009/07/08-Z від 05.03.2007 підтверджена рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 26.10.2010 у справі №2-2116/10, і рішення виконувалось в примусовому порядку, суд також зазначив про те, що ОСОБА_1 як позичальник, не могла не знати про наявність у неї встановленої рішенням суду кредитної заборгованості та про необхідність її сплати на користь третьої особи;
- за висновками суду, вказаною ухвалою встановлено, що ОСОБА_1 добровільно виконала зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» та погасила заборгованість за кредитним договором №0009/07/08-Z від 05.03.2007, що також додатково свідчить про те, що боржник та іпотекодавець здійснили погашення боргу шляхом звернення стягнення на іпотечне майно кредитором;
- натомість, як відповідач-1 за змістом скарги №1, так і Колегія за змістом висновку від 10.02.2022 ставить саме у вину державному реєстратору Махортову І.О. під час вчинення реєстраційної дії №1 ігнорування обставин отримання ОСОБА_1 вимоги від 02.05.2018;
2) щодо оспорюваного наказу №2, яким задоволено скаргу відповідача-1 та скасовано рішення №56430437 від 03.02.2021, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською О.С., рішення №65971318 від 29.12.2022, прийняте державним реєстратором Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Тавровою О.Ю.:
- матеріали справи містять вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» від 01.12.2021, отримання якої саме 01.12.2021 підтвердив відповідач-1 у скарзі №1;
- зі змісту вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» від 01.12.2021 вбачається, що позивач повідомив відповідача-1 про те, що станом на грудень 2021 року саме він є власником спірного об'єкту;
- вимога від 01.12.2021 була надіслана від імені нового власника, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія», вже після вчинення реєстраційної дії №2, отже саме з 01.12.2021 відповідач-1 був обізнаний про факт вчинення реєстраційної дії №2, та відповідно саме з цієї дати розпочався строк, протягом якого відповідач-1 мав право оскаржити рішення державного реєстратора №56430437 від 03.02.2021;
- зі скаргою №2 відповідач-1 звернувся лише 27.06.2022, тобто через 6 місяців і 26 днів, а отже з пропуском передбаченого ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» строку, а тому в силу положень ч. 6 ст. 37 даного закону відповідна скарга мала бути залишена без розгляду по суті;
- наказ №2 прийнято з порушенням ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», а також поза межами власних дискреційних повноважень;
3) щодо вимоги про витребування нерухомого майна:
- суд виходив з того, що на підставі оскаржуваних наказів позивач був позбавлений права власності «юридично», оскільки скасовано рішення про реєстрацію за позивачем права власності на такий об'єкт нерухомості шляхом скасування речового права позивача на зазначене нерухоме майно рішенням державного реєстратора Аврамченко С.С., у результаті чого було відновлено відомості у ДРРП, реєстраційний номер майна: 18044918 про державну реєстрацію 01.10.2007 за відповідачем-1 права приватної власності на спірний об'єкт;
- Мале підприємство «Деревопласт» не заявляло позов до суду на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» щодо оскарження реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем (третьою особою);
- відповідач-1 під час нового розгляду справи, користуючись наданим йому ст. 191 ГПК України правом, повністю визнав позов та зазначив, що Мале підприємство «Деревопласт» втратило право власності на об'єкт нерухомості через неповернення банківського кредиту та відповідне стягнення на предмет іпотеки у встановленому законом порядку. Отже, відповідач-1 визнає правомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті»;
- суд взяв до уваги наявність судового рішення у справі №916/4649/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» про скасування рішення приватного нотаріуса Янковської О.С. №56430437 від 03.02.2021, на підставі якого здійснено державну реєстрацію переходу права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія»;
- за висновком суду, постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 (повний текст складений 21.07.2025) у справі №916/4649/24 (що була проголошена та набрала законної сили станом на момент написання повного тексту рішення у справі №910/9087/23) додатково встановлено правомірність набуття права власності позивачем у даній справі на спірне нерухоме майно.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заявленого позову з огляду на наступне.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними і скасування наказів Міністерства юстиції України №566/5 від 21.02.2022 та №1848/5 від 15.05.2023 про задоволення скарг.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу у справі №910/2546/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу №3707/5 від 15.10.2021 «Про задоволення скарги» та зобов'язання вчинити дії, у постанові від 03.09.2025 вказала, що вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Вирішення цього питання передує з'ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу.
Водночас щодо суб'єктного складу сторін у наведеній категорії справ, то Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 03.09.2025 виклала наступний правовий висновок:
«У вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан», а також виходячи з правової природи спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів, які здатні ефективно захистити порушені, на їх думку, права оренди та суборенди земельних ділянок, про що йтиметься в наступному розділі цієї постанови. Натомість, Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки».
У п. п. 9.52 - 9.55 вказаної постанови також зазначено, що для забезпечення ефективного функціонування відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також єдності і передбачуваності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №910/6143/23, 25.06.2024 у справі №910/3017/23, 04.06.2024 у справі №910/12439/22, 16.04.2024 у справі №910/20417/21, 10.04.2024 у справі №910/8568/23, 17.04.2024 у справі №910/2438/23, 31.10.2023 у справі №910/3134/22 та 17.05.2023 у справі №910/12859/20, оскільки сформульований у них підхід, за якого в подібних спорах єдиним відповідачем може бути Мін'юст, суперечить викладеним у цій постанові висновкам з посиланням на інші висновки Великої Палати Верховного Суду, від яких вона не відступала, зокрема, про склад сторін такого спору.
Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.08.2023 у справі №910/18929/21 та 17.04.2024 у справі №640/14353/19, про те, що позовна вимога про оскарження наказу Мін'юсту в разі її задоволення не приводить до повного захисту прав позивача, а судове рішення про визнання незаконним чи про скасування такого наказу само собою не може бути підставою для державної реєстрації речових прав, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи таку вимогу можна інтерпретувати як спрямовану на введення позивача у володіння шляхом державної реєстрації відповідного речового права на підставі судового рішення згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження». Відтак зазначена вимога не має щоразу розцінюватись судами як неналежний спосіб захисту з відмовою в її задоволенні виключно з формальних міркувань.
Отже, у вказаній постанові від 03.09.2025 у справі №910/2546/22 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновки про те, що суб'єктний склад сторін у спорах про скасування наказів Міністерства юстиції України залежить від правової природи спірних правовідносин.
Спір у даній справі №910/9087/23 виник щодо речових прав на нерухоме майно, а сторонами цього спору, окрім інших, є позивач, який посилається на безпідставне скасування спірними наказами переходу права власності на нерухоме майно спочатку від іпотекодавця (Мале підприємство «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю) до іпотекодержателя (Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті»), а згодом від іпотекодержателя до позивача, і Мале підприємство «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, якому належало спірне нерухоме майно.
Водночас, суд першої інстанції не врахував того, що у даній справі у позивача спір про право наявний, фактично, не з Малим підприємством «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки останнє у відзиві на позовну заяву від 27.01.2025, поданому під час нового розгляду справи, визнало позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія», а наявний спір саме з третьою особою, яка послідовно в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій заперечує правомірність набуття у власність позивачем нерухомого майна.
Отже, апеляційний суд вважає, що відповідачем у цій справі за вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» має бути Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті», яке заперечує право на набуття позивачем у власність спірного нерухомого майна, а не лише Міністерство юстиції України, з яким у позивача немає спору про речові права, та Мале підприємство «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яке, у свою чергу, змінило свою правову позицію та поведінку і після звернення зі скаргами №№1 та 2 до Мін'юсту вказує, що втратило право власності на спірний об'єкт через неповернення кредиту та відповідне стягнення на предмет іпотеки у встановленому законом порядку. При цьому, у своїх скаргах, поданих до Міністерства юстиції України, відповідач-1, навпаки, стверджував, що у зв'язку недотриманням положень Закону України «Про іпотеку» право власності не могло перейти до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті».
Наведеного суд першої інстанції помилково не врахував і зосередився у своєму рішення на оцінці аргументів позивача щодо стверджуваних порушень, які допустило Міністерство юстиції України під час розгляду скарг та ухвалення наказів Міністерства юстиції України №566/5 від 21.02.2022 та №1848/5 від 15.05.2023 про задоволення скарг.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц та 05.07.2023 у справі №910/15792/20.
Статтями 13 та 14 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в ч. ч. 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
З аналізу наведених положень процесуального закону слід зробити висновок, що законодавець надав саме позивачу право визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо того відповідача, якого визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до того, хто відповідати за позовом не повинен, або визначив не всіх відповідачів, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача.
Як було зазначено вище, після направлення справи на новий розгляд Мале підприємство «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю у відзиві на позовну заяву від 27.01.2025 визнало позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія». Тобто, саме з цього часу відповідач-1, фактично, перестав заперечувати право власності позивача на спірний об'єкт нерухомості і саме з цього часу позивач був обізнаний про даний факт. При цьому, підготовче провадження було закрито судом першої інстанції протокольною ухвалою від 01.04.2025.
Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» до закінчення підготовчого провадження не було заявлено клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» співвідповідачем у справі.
Отже, оскільки лише Міністерство юстиції України та Мале підприємство «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю не можуть бути відповідачами у цьому випадку, незалежно від доводів та підстав позову, а також відсутність визначених процесуальним законом підстав для залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» співвідповідачем, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними і скасування наказів Міністерства юстиції України №566/5 від 21.02.2022 та №1848/5 від 15.05.2023 про задоволення скарг слід відмовити саме з цих підстав.
Вказані висновки також відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №910/1758/24.
З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову апеляційний суд не надає оцінки іншим доводам та аргументам учасників справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 105 постанови від 18.12.2024 у справі №907/825/22).
Також апеляційний суд вважає за недоцільне враховувати вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.11.2024 у даній справі, в частині розгляду та вирішення позовних вимог про визнання протиправними і скасування наказів Міністерства юстиції України, оскільки апеляційним судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №910/2546/22, а також постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №910/1758/24, які ухвалені пізніше.
Щодо позовної вимоги про витребування у Малого підприємства «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю спірного нерухомого майна.
Верховний Суд у своїй постанові у цій справі вказав на те, що під час розгляду вимоги про витребування нерухомого майна судам слід було дослідити обставини виникнення, зміни та припинення речових прав на спірне нерухоме майно в учасників судового провадження у спорі про захист права власності на таке майно. Водночас, суди першої та апеляційної інстанції наведеного не дослідили. Відтак, висновки судів про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про витребування майна не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому визнаються передчасними.
Проте, на переконання апеляційного суду, місцевий господарський суд не виконав вказівки касаційного суду та не досліджував обставини виникнення, зміни та припинення речових прав на спірне нерухоме майно в учасників судового провадження.
Так, за висновками суду першої інстанції, в результаті скасування рішення про реєстрацію за позивачем права власності на об'єкт нерухомості шляхом скасування речового права позивача на зазначене нерухоме майно рішенням державного реєстратора Аврамченко С.С. на підставі наказу Мін'юсту №1848/5 від 15.05.2023, а також про припинення речового права третьої особи на це нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора Аврамченко С.С. на підставі наказу Мін'юсту №566/5 від 21.02.2022, було відновлено відомості у ДРРП про державну реєстрацію 01.10.2007 за відповідачем-1 права приватної власності на таке майно.
Суд також виснував, що відповідно до абз. 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції чинній на дату прийняття наказу №1, рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. У судовому порядку іпотекодавець (відповідач-1) не заявляв позов на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» щодо оскарження реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем (третьою особою), здійсненої за заявою іпотекодержателя 05.07.2018 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Мархотовим І.О. за рішенням №41912505. Окрім цього, відповідач-1 визнає правомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно за третьою особою та правомірність проведеної реєстраційної дії №1 про державну реєстрацію права власності за третьою особою.
Однак, таких висновків недостатньо для того, що б стверджувати про перехід права власності на майно до позивача.
Як було встановлено вище, 05.03.2007 між Акціонерним товариством банк «Форум», як іпотекодержателем та Малим підприємством «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, як іпотекодавцем, укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., зареєстрований в реєстрі за №У-46 (із подальшими внесеними змінами відповідно до договорів від 17.04.2007 реєстровий №У-97, 07.05.2007 реєстровий №У-135 та 25.09.2007 реєстровий №У-376), відповідно до умов якого забезпечено вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржниками боргових зобов'язань за кредитними договорами, зокрема, кредитним договором №0009/07/08-Z, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум» від 05.03.2007 та додаткових угод до нього.
Пунктом 3.1 іпотечного договору від 05.03.2007 зі змінами та доповненнями, зокрема, визначено, що предметом іпотеки є: двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень, загальною площею 2254,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 6 іпотечного договору визначений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя: на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого прирівнюється іпотечне застереження в іпотечному договорі, або за рішенням суду.
Положеннями п. 6.3.1 іпотечного договору від 05.03.2007 передбачено, що у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених Законом України «Про іпотеку» (ст. ст. 33-51).
Інших способів позасудового врегулювання, крім визначеного у ст. 38 Закону України «Про іпотеку», іпотечний договір не містить.
У лютому 2018 року відбувся аукціон з продажу Акціонерним товариством «Форум» прав вимоги по ряду кредитних договорів, зокрема, по кредитному договору №0009/07/08-Z від 05.03.2007, переможцем за яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті».
За наслідками аукціону між Акціонерним товариством «Банк Форум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» був укладений договір про відступлення права вимоги №0005/18-ВБ від 18.02.2018, в додатку №1 до якого зазначений кредитний договір №0009/07/08-Z від 05.03.2007 та іпотечний договір від 05.03.2007.
Наведене свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» за вказаним договором набуло лише прав кредитора та іпотекодержателя у спірних правовідносинах.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи. Водночас саме лише наявність в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про право особи на майно не презюмує правомірність набуття такого права, а тому п. 1 ч. 1 ст. 2 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» в контексті того, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим законом, не свідчать про необхідність ігнорування судом дослідження обставин правомірності набуття відповідного речового права особи на майно у спорі, який спрямований на захист такого права.
Положеннями ст. 24 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній станом на 05.07.2018), визначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, згідно з положеннями ч. 3 цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Положення ст. 35 Закону України «Про іпотеку» визначають обов'язковість повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору. Зокрема, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
У цьому контексті варто наголосити на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» за договором про відступлення права вимоги №0005/18-ВБ від 18.02.2018 набуло лише прав кредитора та іпотекодержателя на спірне майно, однак, як встановлено Мін'юстом в оспорюваному наказі №1, рішення державного реєстратора прийнято незаконно, а саме за відсутності правових підстав переходу права власності та нерухоме майно (відсутність іпотечного застереження щодо такого виду звернення стягнення на майно) та відсутність документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником.
Зокрема, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» та Малим підприємством «Деревопласт» у порядку ст. 36 Закону України «Про іпотеку» нотаріальний договір, як правова підстава переходу права до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті», шляхом звернення стягнення на майно іпотекодержателем в позасудовому порядку.
При цьому, іпотечний договір, зокрема п. 6.3, містив застереження лише щодо права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).
Водночас, прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на підставі договору іпотеки, що не містить відповідного іпотечного застереження та/або відомостей про повідомлення іпотекодавця про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору та про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття його у власність, є протиправним та не тягне за собою зміну власника нерухомого майна.
У постанові від 11.04.2018 у справі №554/14813/15-ц Велика Плата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі відсутності у договорі іпотеки іпотечного застереження позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виключно на підставі окремого договору.
Проте, як вже зазначено вище, окремий нотаріальний договір про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» відсутній. У матеріалах справи також відсутнє повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті», адресоване відповідачу-1, про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Отже, оскільки іпотечний договір не містив відповідного застереження, то відсутні підстави для припинення права власності Малого підприємства «Деревопласт» та виникнення такого права у Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті».
У постанові від 02.06.2019 у справі №205/578/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що визначена у ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору. Наведені норми спрямовані на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №645/1979/15-ц.
Як наслідок, колегія суддів вказує на те, що доказів переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» права власності на спірний об'єкт нерухомого майна матеріали справи не містять.
Зазначене має наслідком те, що передання Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» на підставі актів приймання-передачі від 17.11.2020 та 23.11.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» у власність спірний об'єкт нерухомого майна відбулося за відсутності для того правових підстав.
Тому, у спірній ситуації колегія суддів наголошує на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» при зверненні до суду з даним позовом не довело належними і допустимим доказами того факту, що спірне майно належить саме позивачу, а отже і передбачених законом підстав для витребування майна на свою користь з незаконного володіння Малого підприємства «Деревопласт».
Також апеляційний суд вказує на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно послався на обставини, що виникли пізніше ніж було ухвалено рішення у даній справі, оскільки рішення суд першої інстанції ухвалив у судовому засіданні 03.07.2025, а постанова суду апеляційної інстанції у справі №916/4649/24 ухвалена 15.07.2025.
При цьому, за висновками місцевого господарського суду, з постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №916/4649/24 вбачається, що колегією суддів апеляційного суду не встановлено, що на час вчинення правочинів щодо передачі майна у власність іншої юридичної особи (тобто щодо передачі спірного майна від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія»), оформлених актами приймання-передачі від 17.11.2020 та 23.11.2020, ці правочини суперечили статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» та нормам законодавства України, внаслідок недотримання яких правочини підлягали б визнанню недійсними.
Проте, такі висновки суду у справі №916/4649/24 не могли бути покладені в основу оскаржуваного рішення, оскільки не існували станом на момент його ухвалення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, по-перше, не врахував невірно визначений позивачем суб'єктний склад сторін у даній справі, а по-друге дійшов хибних висновків про наявність у позивача права, передбаченого ст. 387 ЦК України, на витребування спірного нерухомого майна у відповідача-1.
З урахуванням усього вищезазначеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» не підлягають задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, оскільки судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено приписи процесуального права, рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/9087/23 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
За вказаних обставин апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» та Міністерства юстиції України підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія».
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» та Міністерства юстиції України задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/9087/23 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» (65031, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Миколаївська дорога, будинок 134, ідентифікаційний код 42608406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» (65000, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Бугаївська, будинок 35, ідентифікаційний код 41894456) 14001 (чотирнадцять тисяч одна),60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» (65031, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Миколаївська дорога, будинок 134, ідентифікаційний код 42608406) на користь Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) 8052 (вісім тисяч п'ятдесят дві),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 25.12.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов