вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" грудня 2025 р. Справа№ 910/6756/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Буравльова С.І.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства “Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025
у справі № 910/6756/25 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ІНОТЕХ»
про стягнення 47 284,27 грн,
Короткий зміст позовних вимог
28.05.2025 Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОТЕХ» про стягнення штрафу у розмірі 45 919,27 грн та пені у розмірі 1 365,30 грн за договором поставки № ЦЗВ-01-03124-01 від 24.07.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за вказаним договором. В порушення пунктів 1.1. та 4.2. договору частину товару на суму 306 128,48 грн поставлено відповідачем з простроченням строку, обумовленого договором, що підтверджується видатковими накладними від 23.12.2024 № 55, від 30.12.2024 № 65. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 45 919,27 грн та пеню у розмірі 1 365,30 грн.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав норми статей 11, 202, 712, 525, 530, 629 ЦК України.
Короткий зміст заперечень відповідача
Відповідач з позовом не погодився, у своєму відзиві зазначив, що затримка поставки товару всього на кілька днів сталася виключно через дію обставин непереборної сили, які не залежали від його волі, про ще позивач був своєчасно повідомлений. Наявність підтверджених форс-мажорних обставин, відповідно до ст. 617 ЦК України, звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань.
Короткий зміст судового рішення що оскаржується
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 відмовлено у позові.
Рішення, з посиланням на статті 614, 617 ЦК України, мотивовано відсутністю у діях відповідача вини у неналежному виконанні договірних зобов'язань. Враховуючи доведеність відповідачем неможливості вчасного виконання договірних зобов'язань через вплив форс-мажорних обставин, а також зважаючи на те, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до умов договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання з боку боржника, та наявність яких не було доведено позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ІНОТЕХ» на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» 47 284,27 грн штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки від 24.07.2024 № ЦЗВ-01-03124-01. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ІНОТЕХ» на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.
Апеляційна скарга, з посиланням на статті 202, 530, 526, 617, 626, 629 ЦК України обґрунтована тим, що судове прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
А саме апелянт посилається на те, що:
- обставини непереборної сили, які нібито об'єктивно унеможливили виконання відповідачем зобов'язання по поставці товару, ним не доведені, в той час як встановлений судом факт поставки товару 23.12.2024 свідчить про те, що не було зумовлено саме настанням форсмажорних обставин в даному конкретному випадку;
- з огляду на те, що відповідач гарантував, що товар належить йому на праві власності на момент укладення Договору, на переконання позивача, станом на дату підписання Договору (24.07.2024) відповідачем мав бути сформований запас виготовленого товару в обсязі, обумовленому в Специфікації № 1 до Договору. З огляду на викладене вище, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором відсутні;
- відповідач фактично здійснював поставку товару протягом затвердженого Сертифікатом періоду, що, на думку апелянта, свідчить про те, що прострочення поставки фактично не було спричинено обставинами непереборної сили.
Правова позиція щодо апеляційної скарги відповідача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти неї заперечив, посилаючись на те, що доводи позивача є помилковими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи.
Відповідач звертає увагу суду, що обставини непереборної сили не обов'язково повністю унеможливлюють виконання зобов'язань, вони, наприклад, можуть лише перешкоджати виконанню у визначені строки або обмежувати обсяги виконання, тобто впливати на своєчасність виконання. Після закінчення дії форс-мажорних обставин відповідач невідкладно виконав поставку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.25 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6756/25 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.
29.09.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/6756/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 27.10.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 27.10.2025 (включно).
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів визнав встановленими такі обставини.
24.07.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ», позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ІНОТЕХ» (далі - ТОВ «ПК «ІНОТЕХ», відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № ЦЗВ-01-03124-01 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (гумово-технічні вироби), найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною договору, на умовах, які викладені у цьому договорі.
Згідно з п. 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.
Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової згоди рознарядки покупцем.
Пунктом 4.5. розділу 4 договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється постачальнику в один з таких способів: - на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); - вручаються уповноваженому представнику постачальника під розпис; - шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документів. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Згідно з п. 4.6. договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.
07.11.2024, на виконання умов договору, покупцем на електронну адресу постачальника направлено рознарядку від 06.11.2024 № ЦЗВ-20/5487.
Кінцевою датою поставки товару за рознарядкою є 09.12.2024 включно.
Протягом терміну дії рознарядки постачальником частково поставлено товар на суму 738 725,06 грн, що підтверджується видатковими накладними від 27.11.2024 №47, від 09.12.2024 №51.
Як зазначає позивач у позовній заяві, решту товару на суму 306 128,48 грн поставлено постачальником з простроченням строку, обумовленого договором, що підтверджується видатковими накладними від 23.12.2024 № 55, від 30.12.2024 № 65.
Таким чином, позивач стверджує, що ТОВ «ПК «ІНОТЕХ» неналежно виконало свої зобов'язання за договором, чим порушило вимоги пунктів 1.1. та 4.2. договорів.
За неналежне виконання зобов'язань за договором нараховані штрафні санкції (штраф) у сумі 47 284,57 грн та на юридичну адресу постачальника - вул. Ушинського, буд. 40, оф. 302, м. Київ, 03151 направлена претензія від 07.04.2025 №ЦЗВ-33/744 з вимогою сплатити зазначені штрафні санкції на поточний рахунок позивача.
Претензія АТ «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ» зі сторони ТОВ «ПК «ІНОТЕХ» залишилась без задоволення, кошти в рахунок задоволення штрафних санкцій від відповідача на рахунок позивача не надходили.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Правові відносини що виникли між сторонами регулюються ст. 712 ЦК України, яка передбачає, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною першою ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до умов п. 4.2 договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.
Відповідно до рознарядки, товар повинен був бути поставлений до 09.12.2024 включно.
Решту товару на суму 306 128,48 грн поставлено постачальником з простроченням строку, обумовленого договором, що підтверджується видатковими накладними від 23.12.2024 № 55, від 30.12.2024 № 65.
Як зазначає позивач у позовній заяві кількість днів прострочення товару складає 5 днів від обумовленого договором строку. За це прострочення позивач нарахував штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки в сумі 47 284,57 грн, з яких 45 919,27 грн штрафу та 1 365,30 пені.
Щодо доводів апелянта про форс- мажорні обставини
В цій частині апелянт посилається на те, що обставини непереборної сили, які нібито об'єктивно унеможливили виконання відповідачем зобов'язання по поставці Товару, ним не доведені, в той час як встановлений судом факт поставки товару 23.12.2024 свідчить про те, що не було зумовлено саме настанням форсмажорних обставин в даному конкретному випадку.
Надаючи правову оцінку цим доводам апелянта колегія зазначає таке.
Відповідно до частини 1,2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 4.5. договору №ЦЗВ-01-03124-01 сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Судом першої інстанції встановлено, що на електронну пошту 04.12.24 було направлено лист від 03 грудня 2024 року №Т-3124-1 щодо настання форс-мажорних обставин та 10 січня 2025 року було направлено лист від 10 січня 2025 року №Т-1015-1 та сертифікат №1200-25-0038 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
10.01.2025 Дніпропетровською торгово-промисловою палатою видано сертифікат №1200-25-0038 про форс-мажорні обставини, і яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, які спричинили аварійні та стабілізаційні відключення електропостачання, що період дії форс-мажорних обставин тривали з 28.11.2024 до 30.12.2024 та унеможливили виконання відповідачем зобов'язань за договором протягом зазначеного терміну.
Відповідно до цього сертифікату Дніпропетровська торгово-промислова палата ТОВ «Промислова компанія «ІНОТЕХ» засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором поставки №ЦЗВ-01-03124-01 від 24.07.2024 щодо обов'язку (зобов'язання) поставити та передати у власність товар-частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (гумово-технічні вироби), виробництва ТОВ «ВО «АВК», в кількості та асортименті, зазначених у Специфікації №1 до Договору поставки №ЦЗВ-01-03124-01 від 24.07.2024, у термін до 07.12.2024, до 21.12.2024, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): - дата настання: 28.11.2024, дата закінчення: 30.12.2024.
Листом від 10.01.2025 № Т-1015-1 відповідач на підтвердження періоду дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) повідомив позивача та надав позивачу сертифікат №1200-25-0038.
Форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено таке: якщо сторона, що не може виконати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими не. регіональними торгово-промисловими палатами (п. 10.2 договору).
Судом першої інстанції встановлено, що листом від 03.12.2024 №Т-3124-1 відповідач повідомив позивача про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажор) з 28.11.2024 та зазначив, що на виконання умов договору надасть Сертифікат торгово-промислової палати в підтвердження періоду дії (дати настання та закінчення, перебігу, періоду тривалості, строку дії) форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Враховуючи викладене, колегія вважає, що апелянтом не спростовані правильні висновки суду першої інстанції про те, що:
- наданий відповідачем сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є належним та допустимим доказом, у сукупності з іншими доказами що підтверджують характер та вид обставин, які зумовили затримку у виконанні спірних договірних зобов'язань в умовах воєнного стану;
- відповідач своєчасно повідомив позивача про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажор);
- неможливість відповідача запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам;
- наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними та простроченням відповідачем виконання за договором;
- відповідач не ухилився від виконання договору, зобов'язання по рознарядці від 06.11.2024 було виконано відповідачем у повному обсязі 30.12.2024, отже відповідач приступив до виконання своїх зобов'язань перед позивачем невідкладно, як тільки отримав таку можливість, оскільки виробничі потужності, які використовуються відповідачем для виконання договору із позивачем, не мали постійного електропостачання внаслідок обставин непереборної сили (ракетнодронових обстрілів), що унеможливило виготовлення замовленої позивачем продукції в узгоджені строки.
Зазначені обставини у їх сукупності дають підстави для висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову про стягнення неустойки. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).
Щодо доводів апелянта про необхідність формування товарного запасу
В цій частині апелянт посилається на те, що відповідач гарантував, що Товар належить йому на праві власності на момент укладення Договору, отже, на переконання позивача, станом на дату підписання Договору (24.07.2024) відповідачем мав бути сформований запас виготовленого Товару в обсязі, обумовленому в Специфікації № 1 до Договору.
Колегія відхиляє цей довід з огляду на те, що пункт 1.5. Договору, на який посилається позивач, не містить вимоги щодо обов'язку постачальника сформувати заздалегідь складський запас товару, а лише гарантує, що товар, який буде поставлений за Договором, належить постачальнику на праві власності та не обтяжений правами третіх осіб.
Колегія вважає достатньо обґрунтованим запереченням відповідача про те, що ця умова договору має правову мету - гарантувати чистоту правового титулу на товар під час поставки (передачі товару покупцю), але жодним чином не регулює ані строки, ані порядок виготовлення чи зберігання товару на момент укладення договору. Водночас, жодною умовою договору не передбачено обов'язку покупця замовити увесь товар, зазначений у Специфікаціях, що підтверджує фактичну невизначеність остаточного обсягу зобов'язань позивача на момент підписання договору.
В цьому контексті колегія враховує, що пункти 1.4., 4.2. та 4.4. Договору прямо передбачають, що покупець/позивач на власний розсуд визначає обсяг необхідного йому товару із специфікації, при цьому не зобов'язаний і не несе відповідальності за замовлення всього обсягу товару по відповідній специфікації.
Отже доводи апелянта про необхідність формування відповідачем повного запасу товару не ґрунтуються на умовах договору, суперечать його змісту та не можуть бути покладені в основу оцінки належного чи неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/6756/25 залишити без задоволення.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
С.І. Буравльов