Дата документу 18.12.2025 Справа № 331/336/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/1101/25 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №331/336/25Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
18 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 28 листопада 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця уродженця м.Мелітополь Запорізької області, зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.11, 12 ч.2 ст.115 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 26.01.2026 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі захисник просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 . Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувана постанова суду є незаконною. В рамках даного кримінального провадження відносно ОСОБА_7 не доведено обґрунтованість підозри та відсутні докази його винуватості. Наявність передбачених ст.177 КПК ризиків відносно ОСОБА_7 не підтверджено. На переконання апелянта, суд першої інстанції не врахував відомості про особу обвинуваченого та дійшов помилкового висновку, що забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків та запобігти передбаченим ч.1 ст.177 КПК ризикам можливо лише шляхом застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Сторони кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Від прокурора у кримінальному провадженні та захисника клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю не надходило.
Згідно із ч.2 ст.336 КПК суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
Враховуючи, що наразі на території України діє воєнний стан, у відповідності до ч.2 ст. 336 КПК апеляційним судом було призначено апеляційний розгляд даного провадження в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», де утримується під вартою обвинувачений ОСОБА_7 .
Згідно інформації співробітника ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» ОСОБА_7 наполягав на розгляді апеляційної скарги захисника без його участі.
З огляду на вищевикладене та враховуючи положення ч.4 ст.422-1 КПК, апеляційний розгляд здійснено без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Олександрівського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні передбаченого п.п.11, 12 ч.2 ст.115 КК кримінального правопорушення.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні; знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тому необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 . При цьому, застосування до обвинуваченого інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Судова колегія погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання судової колегії, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ґрунтується на вказаних вимогах кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду; незаконного впливу на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні; знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; а також вчинення іншого кримінального правопорушення, об'єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 .
На переконання колегії суддів, твердження суду першої інстанції про існування вказаних ризиків є обґрунтованими.
Колегією суддів встановлено, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, і за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі від 10 до 15 років або довічне ув'язнення.
Крім того, встановлено, що обвинувачений офіційно не працевлаштований та неодружений. Матеріали провадження не містять даних про наявність у ОСОБА_7 осіб на утриманні. Перелічені відомості вказують на відсутність стримуючих факторів належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Разом із тим, судова колегія зважає й на те, що потерпіла та свідки, анкетні дані яких відомі, ще не допитані у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на відсутність в матеріалах провадження відомостей про стримуючі фактори належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 ; з огляду на те, що судовий розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого наразі не завершено і водночас відносно інших встановлених та невстановлених осіб триває досудове розслідування, на переконання судової колегії, існують достатні підстави для висновку, що обвинувачений, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду; знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу та свідків; а також вчинити інше кримінальне правопорушення, попри те, що з матеріалів справи встановлено, що обвинувачений раніше не судимий.
Відтак, колегія суддів, усупереч доводам апеляційної скарги, вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , на переконання апеляційного суду, не вбачається можливим.
Судова колегія відхиляє заперечення захисника проти обґрунтованості підозри, виходячи з такого.
Апеляційний суд під час перевірки ухвали про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, аналізує лише наявність передбачених ст.177 КПК ризиків, необхідність та доцільність продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.
До посилання сторони захисту щодо недоведеності пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення судова колегія ставиться критично, оскільки такі твердження є передчасними. Вказані питання безпосередньо стосуються доказування винуватості чи невинуватості особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, і підлягають оцінці під час розгляду місцевим судом кримінального провадження по суті пред'явленого цій особі обвинувачення.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою є законним і обґрунтованим, відповідає характеру і особливої тяжкості інкримінованого діяння та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Обставини провадження судом враховано всебічно та у повному обсязі.
Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали провадження не містять.
Отже, колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 28 листопада 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4