Справа № 484/5023/25
Провадження № 2/484/2182/25
Рішення
іменем України
25.12.2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Максютенко О.А.,
за участі секретаря судового засідання Завірюхи В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в залі суду в м. Первомайську, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив
Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" звернулось до суду із позовом у якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № 002/20711000-СК_SB від 06.06.2023 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 06.06.2023 року ОСОБА_1 підписано Заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору №002/20711000-СК_SB, та він став власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ "ТАСКОМБАНК".
Таким чином, за умовами якого банк встановив відповідачу ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту, що складає 200000,00 грн., терміном на 12 місяців з автоматичною пролонгацією, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 59 % річних процентів від суми боргу за договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити за його використання проценти на умовах договору. Всі інші умови кредитного договору викладені в Згоді та запевненні Клієнта до Договору, що є невід'ємною частиною Заяви-договору, та у Договорі про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "ТАСКОМБАНК" в межах проекту "izibank". Позичальник підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту.
Внаслідок неналежного виконання умов договору позичальник перед банком має заборгованість станом на 19.05.2025 року в сумі 83965,74 грн, з яких: 45998,05 грн - заборгованість по тілу кредиту, 37967,69 грн - заборгованість за процентами, які позивач просить стягнути з відповідача.
17.10.2025 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам роз'яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.
Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені завчасно і належним чином.
Відповідачу було направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами та запропоновано подати відзив і докази, однак у визначений судом строк такі документи суду не подані. Судові повідомлення та документи відповідачу надсилалися за адресою зареєстрованого його місця проживання.
05.12.2025 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Дорова А.О. надійшов відзив на позов, за яким у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обгрунтування відзиву вказав, що договір № 002/20711000-СК_SB від 06.06.2023 року є нікчемним (недійсним), оскільки він не відповідає ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» через відсутність електронного підпису кредитодавця АТ «Таскомбанк», а тому вимоги про стягнення заборгованості є незаконним та безпідставними. Крім того, розрахунок заборгованості не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки в ноьому не зазначено інформацію про те, по якій саме картці і по якому рахунку ця виписка. З матеріалів позову вбачається, що заборгованість за розрахунком позивача становить 83965,74 грн., з яких за тілом кредиту 45998,04 грн., за процентами за користування кредитом 37967,69 грн. Тобто, штрафні стягнення складають майже в 2 рази тіло кредиту, що значно перевищує розмір збитків, понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань. Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 10 ЦПК України суд має своїм обов'язком сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав шляхом зменшення розміру неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Конституційного Суду України від 11.07.2013 року у справі №7-рп/2013 року. Крім того, враховуючи що відповідач перебуває на військовій службі за мобілізацією з 04.12.2023 року у складі військової частини НОМЕР_2 , тому відповідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому банком не повинні відносно нього нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час проходження військової служби у період дії військового стану в Україні.
11.12.2025 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, за якою позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. В обгрунтування зазначили, що представник відповідача вводить в оману суд, оскільки вказаний кредитний договір підписаний сторонами відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», умови договору відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а відповідач отримавши кредитні кошти, використавши їх, свідомо ухиляється від виконання своїх зобов'язань, хоча правом на відкладення протягом 14 днів своєї згоди на укладення договору про надання кредиту відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не скористався. До позовної заяви додано виписки за карткового рахунку, вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, що підтверджують отримання кредитних коштів, нарахування та сплату процентів, рух коштів по рахунку. Жодних штрафних санкцій відповідачу не було нараховано, а позиція його представника зводиться на не правильному тлумаченні постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17. Відсотки банком нараховані правомірно за період з 06.06.2023 по 19.05.2025 року, жодних повідомлень від відповідача про перебування на військовій службі і поширення на нього пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на адресу банку від нього не надходило.
Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 06.06.2023 року ОСОБА_1 підписано Заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору №002/20711000-СК_SB, та він став власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ "ТАСКОМБАНК". Банк встановив відповідачу ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту, що складає 200000,00 грн., терміном на 12 місяців з автоматичною пролонгацією, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 59 % річних процентів від суми боргу за договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити за його використання проценти на умовах договору. Всі інші умови кредитного договору викладені в Згоді та запевненні Клієнта до Договору, що є невід'ємною частиною Заяви-договору, та у Договорі про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "ТАСКОМБАНК" в межах проекту "izibank". Позичальник підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту.
Отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором підтверджується випискою по особовим рахункам кредитного договору №002/20711000-СК_SB за період з 06.06.2023 по 19.05.2025. Загальна сума заборгованості складає 83965,74 грн.
Внаслідок неналежного виконання умов договору позичальник перед банком має заборгованість станом на 19.05.2025 року в сумі 83965,74 грн, з яких: 45998,05 грн - заборгованість по тілу кредиту, 37967,69 грн - заборгованість за процентами.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Відповідно до доданого представником позивача до позовної заяви розрахунку заборгованості, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором позики №2614234 від 14.06.2024 станом на 28.02.2025 утворилась заборгованість у розмірі 22320,36 грн., з яких: 6475 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1845,36 грн. - сума заборгованості за відсотками, 14000 грн. - заборгованість за пенею.
Відповідно до доданого представником позивача до позовної заяви розрахунку заборгованості, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором № 002/20711000-СК_SB від 06.06.2023 станом на 19.05.2025 утворилась заборгованість у розмірі 83965,74 грн, з яких: 45998,05 грн - заборгованість по тілу кредиту, 37967,69 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до вимог законодавства, електронний договір, укладений між АТ "ТАСКОМБАНК" та ОСОБА_1 , підписаний сторонами електронним цифровим підписом, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Посилання представника відповідача про відсутність електронного цифрового підпису зі сторони Банку, що тягне за собою неукладеність електронного договору, не знайшла свого підтвердження в матеріалах справи та спростована умовами Публічної пропозиції (форти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проекту «Izibank» введеного в дію з 22.05.2023 року.
Також не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи твердження представника позивача про незаконність нарахування штрафних санкцій, оскільки позивачем нараховано заборгованість за кредитним договором, з якої вбачається нарахування зі тілом кредиту та нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Крім того, судом встановлено, що згідно з довідкою №1217 від 16.03.2025 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині НОМЕР_2 з 04.12.2023 по теперішній час.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.
Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.
Відповідач є військовослужбовцем з 04.12.2023 по теперішній час, тому на нього поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", тому відсотки за користування кредитом з нього стягненню не підлягає саме з 04.12.2023 року.
Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, враховуючи, що кредитним договором № 002/20711000-СК_SB від 06.06.2023 року підписані відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом накладання УЕП, що перевіряється за допомогою відкритого ключа, статус військовослужбовця відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з останнього заборгованості за тілом кредиту у розмірі 45998,05 грн. та за процентами в розмірі 2355,40 грн. (за період з 06.06.2023 по 03.12.2023 з урахуванням сплачених за цей період коштів (6825,28 грн. - 1769,88 грн. - 2700,00 грн. = 2355,40 грн.). В іншій частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за період з 04.12.2023 по 19.05.2025 року в сумі 35612,29 грн. необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1, п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позов судом було задоволено у загальному розмірі 48353,45,00 грн., що складає 57,59% від заявленого позивачем розміру 83965,74 грн.
Враховуючи факт часткового задоволення судом позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1395,06 грн. (57,59% від 2422,40 грн.). При цьому, позивачу слід відмовити у поверненні сплаченого судового збору у розмірі 1027,34 грн. (2422,40 - 1395,06).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 278-279, 280 ЦПК України, суд
ухвалив
позов Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" заборгованість за кредитним договором №002/20711000-СК_SB від 06.06.2023 року в розмірі 48353 сорок вісім тисяч триста п'ятдесят три) гривні 45 копійок в тому числі: заборгованість по тілу кредиту 45998,05 грн., заборгованість за процентами 2355,40 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1395 (одна тисяча триста дев'яносто п'ять) гривень 06 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК", код ЄДРПОУ 09806443, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1
Повне судове рішення складено 25.12.2025 року.
Суддя: