Справа № 945/2879/25
Провадження 1-кп/945/681/25
Іменем України
24 грудня 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
захисника ОСОБА_4 ;
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Миколаєві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №120251522600000278 від 04.08.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крива Балка Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, з освітою 8 класів, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, військовослужбовця за мобілізацією, перебуваючого у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
23 грудня 2025 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №120251522600000278 від 04.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Справу призначено до підготовчого судового засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити обвинувальний акт до розгляду по суті.
Обвинувачений та його захисник проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, беручи до уваги, що обвинувальний акт складено з дотриманням вимог, передбачених ст. 291 КПК України, підстав для його повернення прокурору чи направлення до відповідного суду для визначення підсудності немає, угод про примирення чи про визнання винуватості в порядку статей 468-475 КПК України до суду не надходило, підстав для закриття провадження з підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України не встановлено, суд вважає підготовку до судового розгляду завершеною та приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду в даному кримінальному провадженні.
Оскільки підстав для здійснення судового розгляду в кримінальному провадженні в закритому судовому засіданні не встановлено, з урахуванням думки учасників судового провадження суд вважає, що судовий розгляд слід здійснювати у відкритому судовому засіданні, в яке необхідно викликати учасників.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
У підготовчому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , посилається на те, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу продовжують існувати та не змінились. Строк запобіжного заходу закінчується 28.12.2025.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив відмовити у задоволенні, ризики є надуманими та не підтвердженими, а лише переліченими. Вважав за можливе обрати менш тяжкий запобіжний захід, а саме особисте зобов'язання.
Зазначив, що ОСОБА_5 винуватість визнав на стадії досудового розслідування, надав покази, а тому ніякого тиску чи впливу на свідків чинити не буде. Бажає продовжити нести військову службу. Враховуючи необхідність утримувати себе йому необхідно працювати, а тому просив запобіжний захід змінити.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов до наступного висновку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у виді «позбавлення волі» строком від 3 до 7 років.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого:
1) переховування від суду. Так, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей щодо наявних міцних соціальних зав'язків обвинуваченого, він не одружений, неповнолітніх дітей на утримані не має, близьких родичів також, що могло би гарантувати присутність обвинуваченого у м. Миколаєві.
Зі слів обвинуваченого та його захисника будинок, у якому ОСОБА_5 офіційно зареєстрований не придатний до проживання. Разом з тим, відомостей та підтверджуючих документів про можливе місце проживання обвинуваченого у м. Миколаєві та згоди власників чи володільців суду не надано.
Суд також враховує, що на стадії досудового розслідування відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України. Однак, через порушення виконання вказаного запобіжного заходу, ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2025 року, ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією, зможе переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні.
2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченому відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинуваченого. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні. І тому Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Саме тому, суд вважає існуючим ризик незаконно впливати на свідків.
Разом з тим, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення суд вважає недоведеним.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_5 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність постійного місця проживання; репутацію обвинуваченого; відсутність жодних відомостей про міцність соціальних зв'язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченим; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосовано з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкриміновано та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу і не перестали існувати.
При цьому суд вважає неспроможними доводи захисника та обвинуваченого щодо можливості застосування як запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, оскільки будь-які більш м'які види запобіжного заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а обраний попередньо запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту був на стадії досудового розслідування порушений.
За такого, суд вважає клопотання прокурором таким, що підлягає задоволенню.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу, розмір застави залишити у визначених ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2025 року, 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 грн.
Керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 196, 197, 199, 314-316, 369, 372 КПК України, суд
ухвалив:
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області у відкритому судовому засіданні на 14 годину 45 хвилин 12 січня 2026 року.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання викликати прокурора, захисника, обвинуваченого.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 діб до 22 лютого 2026 року включно, що не є більшим ніж 60 діб з дати закінчення строку дії попередньої ухвали від 27 листопада 2025 року.
Визначити розмір застави, після внесення якої обвинувачений повинен бути звільнений з-під варти, у 20 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_5 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:
-прибувати за кожною вимогою суду;
-не відлучатися з місця постійного мешканця без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора та суд, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
Попередити ОСОБА_5 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом 5(п'яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя ОСОБА_6
24.12.2025