Справа № 468/2601/25
2/468/1383/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
23.12.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючої по справі судді Звягіної О.В., за участю секретаря судового засідання Шутєєвої Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-
Позивач звернулась до суду з позовом про зміну розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 за рішенням Баштанського районного суду (справа № 468/1658/22-ц) про стягнення аліментів на утримання двох дітей в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Свої вимоги мотивує тим, що особою, яка склала позовну заяву про стягнення аліментів по невідомій причині вказала про необхідність стягнення з відповідача на утримання двох дітей не 1/3 частини заробітку (доходу) а чомусь 1/4. Позивач на той час не звернула уваги на розмір аліментів.
Однак, зрозумівши, що це протирічить закону щодо розміру стягнення аліментів, та порушує права отримувача аліментів, в даному випадку позивача, який звертається до суду із даною позовною заявою про захист свого, порушеного права, оскільки сплата аліментів в розмірі 25 % від заробітку встановлений для платником аліментів на утримання двох дітей порушує також права дітей на отримання 1/3 частини заробітку на їх утримання, порушує права дітей на отримання коштів для їх утримання, розмір яких для них встановила держава.
Позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач до суду не з'явився, повідомлений належним чином, відзиву та заяв про відкладення не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.
Рішенням Баштанського районного суду (Справа № 468/1658/22-ц) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей з відповідача стягнуто аліменти на утримання двох дітей:
сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Позивач звернулась до суду з позовом про зміну розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі вищевказаного рішення Баштанського районного суду з 1/4 на 1/3 посилаючись на те, що при поданні первинного позову через технічну помилку або необізнаність особи, що готувала документи, було заявлено вимогу про стягнення 1/4 частки доходу. Проте зазначений розмір (25%) зазвичай встановлюється законом для утримання однієї дитини. Стягнення такої ж частки на двох дітей фактично зменшує рівень забезпечення кожної дитини вдвічі, що суперечить принципу максимального захисту інтересів дітей. Стаття 141 СК України встановлює рівність обов'язків батьків щодо утримання дітей. Наразі діти підростають, їхні потреби у харчуванні, одязі, розвитку та навчанні зростають. Стягнення лише 1/4 частки доходу на двох дітей не дозволяє повною мірою забезпечити їм гідний рівень життя, змушуючи матір обмежувати дітей у базових потребах. Збільшення розміру з 1/4 до 1/3 частки є приведенням розміру аліментів у відповідність до загальних засад сімейного законодавства та соціальних норм, встановлених державою для сімей з двома дітьми. Оскільки, поточний розмір аліментів є несправедливим, так як він не відповідає матеріальним можливостям відповідача та реальним потребам двох дітей. Перехід до стягнення 1/3 частини доходу дозволить відновити баланс та забезпечити дітям право на належне утримання.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).
Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (надалі «СК України») визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).
Таким чином, відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.
При цьому, частиною 1 статті 192 СК України передбачено можливість суду, зокрема, змінити визначений за рішенням суду розмір аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
При цьому, як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Чинне сімейне законодавство України покладає на батьків дитини (в однаковій мірі як на батька, так і на матір) обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що піклування про дитину та її утримання є обов'язком, а не правом батьків, при цьому, закон у виняткових випадках встановлює лише певні обставини, які можуть впливати на обсяг такого обов'язку.
Виходячи зі змісту положень закону, принципів справедливості, розумності та моралі, на яких закон ґрунтується, батьки зобов'язані вживати активних дій з метою забезпечення своїй дитині якнайкращого фізичного, духовного та морального розвитку.
Згідно зі ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовими рішеннями або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 12 вересня 2018 року у справі №459/2181/17, провадження № 61-37114св18, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При цьому, Суд особливо наголошує, що частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, суд погоджується з тим, що з часу винесення рішення Баштанського районного суду (справа № 468/1658/22-ц) виникла суттєва потреба збільшити розмір аліментів, що стягуються наразі.
Проаналізувавши доводи позивача, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.180, 182, 184, 191, 192, 200 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Змінити розмір аліментів на утримання дітей, що стягуються на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на утримання дітей:
- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
збільшивши їх розмір з 1/4 частини заробітку до 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Припинити з дня набрання рішенням законної сили стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей :
-сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
в розмірі 1/4 частини усїх видів заробітку ОСОБА_2 , але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, натомість виконавчий лист для позивачки (стягувачки) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей:
-сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2
в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку ОСОБА_2 , але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.