Справа № 468/1784/25
2-о/468/49/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
23.12.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Звягіної О.В., за участю секретаря судового засідання Шутєєвої Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, у якій просить суд встановити факт, що вона та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказані вимоги обґрунтовано тим, що заявниця перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 2008 року. Протягом 17 років вони проживали разом як чоловік та дружина без офіційної реєстрації шлюбу, оскільки вважали їх стосунки достатньо міцними та стабільними без юридичного оформлення.
За час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та спрямовували кошти на благоустрій побуту: здійснювали ремонти, придбавали меблі та предмети домашнього вжитку. Їхні стосунки мали публічний характер - усі свята проводили в колі рідних та друзів; заявниця підтримує тісні зв'язки з його близькими родичами. Протягом перших трьох років вони проживали за адресою її реєстрації: АДРЕСА_1 . Надалі їх спільне життя проходило за місцем проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 .
01.08.2023 року ОСОБА_2 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 до лав Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ). У зв'язку з небезпекою через постійні обстріли м. Херсон, за наполяганням ОСОБА_3 , заявниця евакуювалася до родичів у с. Піски Баштанського району Миколаївської області, де зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа. Попри вимушену розлуку, вони продовжували підтримувати сімейні стосунки, спілкувалися та ОСОБА_4 надавав їй фінансову підтримку.
У травні 2025 року ОСОБА_2 приїхав у щорічну основну відпустку за місцем її проживання в с. Піски. Під час перебування у відпустці, 02.05.2025 року, він раптово помер через серцево-судинну недостатність та кардіоміопатію.
13.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 заявниці було надано офіційне сповіщення про смерть солдата ОСОБА_2 , де зазначено, що цей документ є підставою для оформлення пенсії та пільг.
26.06.2025 року вона звернулася до військової частини НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про призначення виплат, передбачених законодавством у зв'язку зі смертю військовослужбовця. Однак 11.07.2025 року отримала відмову через відсутність документів, що підтверджують її родинні стосунки із померлим.
Враховуючи вищевикладене, заявниця хоче встановити факт їх тривалого проживання однією сім'єю, оскільки він є юридично значущим для реалізації її прав на соціальний захист.
Процесуальні дії у справі та заяви сторін.
Заява надійшла до суду 12.08.2025 року.
13.08.2025 року відкрито провадження та залучено в якості заінтересованих осіб : Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_5 .
18.09.2025 року від Міністерства оборони України надійшла заява з проханням залишення заяви без розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свою заяву. Інші учасники до суду не з'явилися, причини неявки не повідомили.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили, що заявниця з 2008 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , дослідивши наявні у справі матеріали (копії паспорта ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копію сповіщення сім'ї № 311, копію постанови про закриття кримінального провадження, копію листа військової частини НОМЕР_2 від 11.07.2025 року, копію довідки про взяття на облік ВПО заявниці, копію виписки по банківській картці заявниці, скріншот банківського додатку з телефону заявника, копію квитанцій про оплату комунальних послуг, копії письмових заяв ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , копії сімейних фотознімків та ін.), за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги роблю висновок про можливість задоволення заяви.
Судом встановлено, що з 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, ведучи спільний побут та бюджет. Спочатку проживали за адресою заявниці ( АДРЕСА_1 ), згодом - за місцем проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
01.08.2023 року ОСОБА_2 був мобілізований до в/ч НОМЕР_1 . Через обстріли ОСОБА_10 заявниця, за погодженням із ним, переїхала до с. Піски Баштанського району, Миколаївської області як ВПО. Пара продовжувала підтримувати сімейні стосунки та спільний бюджет.
02.05.2025 року, під час перебування у щорічній відпустці за місцем проживання заявниці в с. Піски, солдат ОСОБА_2 помер від серцево-судинної недостатності.
Попри отримане офіційне сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_6 , військова частина НОМЕР_1 відмовила ОСОБА_1 у призначенні виплат (лист від 11.07.2025) через відсутність документального підтвердження родинних стосунків.
За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За вимогами пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Слід зазначити, що інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним кодексом України і закріплений, зокрема, у статті 74 СК України.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 СК України є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов'язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім'ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов'язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім'ї та розвиток дітей.
Тобто, первісним чинником з метою визначення, чи перебувають особи у відносинах, тотожних загальновизнаному поняттю сім'ї, є встановлення наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов'язків - врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.
Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 роз'яснив, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
З огляду на наведене, системний аналіз наявних у справі доказів дозволяє дійти висновку, що заявниця, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України, надала суду належні і допустимі докази на підтвердження факту проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_11 у період з 2008 року до 02.05.2025 року, якими довела наявність спільного побуту та проживання, виховання спільної дитини, тобто відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам, притаманним подружжю.
У зв'язку з викладеним, судом встановлений той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 у період з 2008 року до 02.05.2025 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Отже заява підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 24.12.2025 року.