Справа № 333/1205/24
Пр. № 3/333/464/25
01 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Наумова Ірина Йосипівна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Згідно протоколів про адміністративне правопорушення, 15.01.2025 року о 21.37 год., в м. Запоріжжя, по вул. Комарова, 23 та 14.12.2024 року о 13:08 в м.Запоріжжя, по вул.Оріхівське шосе, водій ОСОБА_1 керував автомобілем HONDA ACCORD д/н НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, жвавість мови та ходи, неприродна блідість. Від проходження на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку, а саме: в спеціалізованому медичному закладі, у лікаря-нарколога, водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив положення п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.11.2025 року об'єднано справу № 333/11205/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП зі справою № 333/899/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП в одне провадження, присвоєно об'єднаній справі № 333/11205/24.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Мурашко І.О. надав клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на те, що протокол серії ЕПР1№196252 від 14.12.2024 складено неуповноваженою особою, обставини, вказані в протоколі, не відповідають фактичним даним, які зафіксовані на відеозапису з боді камери поліцейського. Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції просив визнати недопустимим доказом у зв'язку з тим, що вказані в направленні ознаки наркотичного сп'яніння поліцейським вказані без проведення огляду ОСОБА_1 , а його поведінка не викликала жодних підстав вважати, що останній перебуває в стані наркотичного сп'яніння.
В судовому засіданні були досліджені письмові матеріали справ:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№196252 від 14.12.2024, відповідно до якого 14.12.2024 о 13.08.2024 в м.Запоріжжя, шосе Оріхівське 14 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HONDA ACCORD д/н НОМЕР_1 з ознаками наркотичного чи іншого спяніння (звужені зіниці очей, жвавість мови та ходи, неприродна блідність. Відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоровя. Від керування відсторонений;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.12.2024;
-довідка інспектора адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області про те, що ОСОБА_1 повторності за ст.130 ч.1 КУпАП не має;
-рапорт поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону 1 УПП в Запорізькій області капрала поліції Годлевського М. від 14.12.2024;
-розписка від ОСОБА_2 про передачу йому керування транспортним засобом HONDA ACCORD д/н НОМЕР_1 ;
-диск до протоколу серії ЕПР1№196252 від 14.12.2024;
-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№221963 від 15.01.2025, відповідно до якого 15.01.2025 о 21 год.37 хв. в м. Запоріжжя вул.Комарова, 23 водій керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного спяніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, блідість шкіряного покрову обличчя. Від проходження медичного огляду відмовився на місці зупинки. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування трансортного засобу без порушень ПДР. Про повторність попереджений;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.01.2025;
-довідка старшого інспектора адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області про те, що ОСОБА_1 повторності за ст.130 ч.1 КУпАП не має;
-рапорт заступника командира взводу 1 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Чусова О. від 15.01.2025;
-диск до протоколу серії ЕПР1№221963 від 15.01.2025.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаного правила утворює склад правопорушеня, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП.
Так, згідно ч. 1 ст.130КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Системний аналіз норм ст. 130 КУпАП України, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу та обмеження у користуванні водійськими правами, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням /обвинуваченням/.
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються; протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пункт 2.5 ПДР України дійсно зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте слід зазначити, що відповідальність за вказаною нормою закону настає лише у випадку дотримання встановленого законом порядку та процедури проведення огляду.
Так само, відповідно до п. п. 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858 (Інструкція № 1452/735), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Також згідно з п. 22 розділу ІІІ Інструкції №1452/735, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
З огляду на вимоги вищевказаних Положення та Інструкції, а також ч.2 та ч.3 ст.266 КУпАП особа, відносно якої проводиться огляд, має отримати повну інформацію щодо порядку проведення вище вказаного огляду (зокрема, можливості пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів або у медичній установі, у разі незгоди пройти огляд на місці зупинки та право пройти огляд у медичній установі у разі незгоди з результатом огляду), та, маючи повну інформацію, відповідно скористатися своїм правом. Не маючи відповідної інформації, особа позбавлена можливості діяти у спосіб, що може підтвердити відсутність правопорушення, тобто фактично порушення процедури проведення огляду є порушенням права на захист, що в свою чергу тягне недопустимість зібраних з порушенням такого права доказів (п.3 ч.2 ст.87 КПК України).
З дослідженого в судовому засідінні відеозапису від 14.12.2024 судом встановлено, що поліцейський впродовж всього часу спілкується з ОСОБА_1 , коли той перебуває в салоні автомобіля. Огляд поліцейським з встановлення вказаних в протоколі ознак наркотичного спяніння на відеозапису не зафіксовано, при цьому мова ОСОБА_1 зрозуміла, поведінка спокійна.Зазначену в протоколі ознаку - порушення ходи, перевірити судом неможливо, оскільки ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським весь час перебував в автомобілі.
З долідженого в судовому засіданні відеозапису від 15.01.2025 судом встановлено, що поліцейським (21 год.43 хв.) був проведений огляд ОСОБА_1 , після чого поліцейський (21 год.44 хв.), спілкуючись з ОСОБА_1 , пояснює, що зіниці очей у останнього не реагують на світло через лінзи в очах ОСОБА_1 , а тремтіння пальців рук відбувається через холод, однак ці ознаки підходять під наркотичного сп'яніння.
На відеозаписах від 14.12.2014 та.15.01.2025 факт вручення ОСОБА_1 направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не зафіксовано.
Підставою для проходження огляду в медичному закладі є відповідне направлення на огляд водія транспортного засобу. Згідно п.8 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015р. та зареєстрованої Мінюстом України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. В додатку 1 зазначено, що у вказаному направленні обов'язково має бути зазначено: посада, найменування підрозділу Національної поліції України, спеціальне звання, П.І.Б. та підпис особи, яка склала направлення.
Проходження огляду в медичному закладі пропонується шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні.
Крім того, відповідно до положень вищевказаної Інструкції результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2). У випадку встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Вищевказані Порядок та Інструкція є чинними та мають обов'язково дотримуватись поліцейськими при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, посадовими особами, які складали протоколи щодо ОСОБА_1 , не було дотримано зазначених положень нормативних актів та протоколи щодо останнього про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, складені за відсутності відповідних достатніх доказів про вчинення вказаного правопорушення.
В даному випадку поліцейськими обов'язково повинен був складений акт огляду на стан сп'яніння, форма якого затверджена як додаток № 2 до Інструкції, оскільки, згідно відеозапису, водію було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоровя у лікаря - нарколога. Однак в матеріалах справ про адміністративні правопорушення відсутній акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо водія ОСОБА_1 .
Дії працівника поліції суд розцінює як недотримання встановленого законом порядку та процедури проведення огляду на стан спяніння. Викладені в пртоколі серії ЕПР1№196252 від 14.12.2024 та серії ЕПР1№221963 від 15.01.2025 дані не підтверджуються наявними в справі доказами.
Крім того, в протоколі від 15.01.2025 взагалі не вказано, хто керував транспортним засобом, а також яка особа відмовилась від проходження огляду на стан спяніння.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Окрім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, тощо, є неналежними доказами.
Встановлені судом фактичні обставини є істотним порушенням встановленої законом (ч.3 ст.266 КУпАП) процедури огляду водія на стан сп'яніння, що має наслідком її недійсність (ч.5 ст.266 КУпАП)
Суд не має права за своєю ініціативою збирати додаткові докази винуватості особи.
Тому до даних, зазначених в протоколах про адміністративне правопорушення, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, з урахуванням зазначених вище обставин, суд відноситься критично.
Складені за таких обставин протоколи про адміністративне правопорушення та викладені в них обставини вчинення адміністративного правопорушення не ґрунтуються на вимогах Закону.
Згідно ст. 9, 247 КпАП України, адміністративним правопорушенням визнається винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З аналізу представлених суду доказів суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.130 ч.1 КУпАП, дане провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст.9 , ст. 130 , п. 1 ст. 247 КпАП України,
Адміністративні справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд міста Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя І.Й.Наумова