Єдиний унікальний номер 333/7772/25
Провадження №1-кс/333/2870/25
Іменем України
23 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні провадження №42023082370000019 від 03 квітня 2023 року, відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кременець Кременецького району Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді навідника 3 екіпажу 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону, у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України -
20.12.2025 слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_5 , звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 24 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призвано на військову службу по мобілізації та направлено для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №47 від 27.02.2022 ОСОБА_4 призначено на посаду навідника 3 екіпажу 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону та поставлено на всі види забезпечення.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено по теперішній час.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову
службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
У період із 20 лютого 2023 року по 05 березня 2023 особовий склад 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 дислокувався на території АДРЕСА_2 .
Так, 20 лютого 2023 року солдат ОСОБА_4 вибув у щорічну основну відпустку терміном на 10 діб, із якої із врахуванням часу наданого на дорогу мав прибути не пізніше 05 березня 2023 року.
Так, 05 березня 2023 року навідник 3 екіпажу 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у зв'язку із небажанням подальшого проходження військової служби, в умовах воєнного стану нез'явився до місця дислокації 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався на території АДРЕСА_2 , розуміючи відсутність будь-яких законних підстав нез'явлення до розташування місця несення служби, з метою ухилитися від військової служби, проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та відсутній по теперішній час.
Правова кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто нез'явлення до місце служби із відпустки, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану
23.05.2023 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
23.05.2023 повідомлення про підозру ОСОБА_4 та повістки про виклик на 29, 30, 31 травня на 10:00 год. до Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2) були направлені поштовим відправленням за місцем проживання підозрюваного, до військової частини у якій останній проходить військову службу.
23.05.2023 направлено доручення до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з метою залучення захисника, з метою забезпечення законних прав та інтересів підозрюваного, якому того ж дня вручено письмове повідомлення про підозру.
29, 30, 31 травня 2023 року ОСОБА_4 за викликом до Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2) не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Тим самим, в ході досудового розслідування встановлено факт переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, точне місцезнаходження підозрюваного невідоме, та останній умисно перешкоджає проведенню досудового розслідування шляхом переховування від органів досудового розслідування.
01.06.2023 року слідчим винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_4 в розшук.
01.06.2023 року кримінальне провадження №42023082370000019 зупинене у зв'язку з оголошенням підозрюваного ОСОБА_4 в розшук.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 ;
- протоколами допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Під час досудового розслідування встановлено, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, у зв'язку із чим останній може переховуватись від органів досудового розслідування, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.
В судовому засіданні, слідчий в повному обсязі підтримав клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_9 заперечували проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили змінити на більш м'який.
Вислухавши доводи та пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом було встановлено, що 03.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.4 ст. 408 КК України (кримінальне провадження №42023082370000019).
Клопотання слідчого, погодженого із прокурором оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.
23.05.2023 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
23.05.2023 повідомлення про підозру ОСОБА_4 та повістки про виклик на 29, 30, 31 травня на 10:00 год. до Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2) були направлені поштовим відправленням за місцем проживання підозрюваного, до військової частини у якій останній проходить військову службу.
23.05.2023 направлено доручення до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з метою залучення захисника, з метою забезпечення законних прав та інтересів підозрюваного, якому того ж дня вручено письмове повідомлення про підозру.
29, 30, 31 травня 2023 року ОСОБА_4 за викликом до Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2) не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколами допиту свідків; матеріалами службового розслідування; іншими матеріалами справи.
Разом з тим, необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року), утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, але звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.
При розгляді клопотань учасників процесу, суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Відповідно до положень п. 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року, остаточне 14 січня 2011 року, існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим (Vlasov v. Russia), №78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про доцільність застосування запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , суд враховує, що він підозрюється у вчинені тяжкого злочину, був поранений під час захисту Батьківщини, має ряд захворювань після поранення.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Однак, в судовому засіданні судом встановлено, що на момент розгляду клопотання, слідчою проведено більшість необхідних слідчих дій. Крім цього, слідчою та прокурором не наведено жодних підстав, які б підтверджували, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Таким чином, враховуючи обставини справи, суд вважає, що клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя Комунарського
районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1