Справа № 308/18012/25
3/308/8119/25
23 грудня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши матеріали ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , (територія полігону військової частини НОМЕР_2 ), місце роботи: водій військової частини НОМЕР_1 , серія, номер паспорту та РНОКПП - суду не відомі, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -
29.11.2025 року, орієнтовно о 20 год. 20 хв., солдат ОСОБА_1 , перебував та виконував обов'язки військової служби на території дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 (територія полігону військової частини НОМЕР_2 ), в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду. Таким чином, своїми діями солдат ОСОБА_1 вчинив правопорушення, за що відповідальність передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
В судове засідання гр. ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.
При цьому суддя враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що гр. ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, розгляд справи здійснено у його відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях гр. ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Вина гр. ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 3 ст.172-20 КУпАП підтверджується протоколом серії ЛВУ №216 від 29.11.2025 року, висновком № 1223 від 29.11.2025 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реації, згідно якого солдат ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, протоколом ЛВУ № 101 від 29.11.2025 року, копією витягу з наказу №304 від 23.10.2025 року, копією службової характеристики відносно ОСОБА_1 від 30.11.2025 року, медичною характеристикою ОСОБА_1 від 30.11.2025 року.
Дії гр. ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП кваліфіковано правильно.
Вважаю вину гр. ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, доведеною повністю.
Враховуючи характер та ступінь адміністративного правопорушення, особу правпорушника, обставини справи, вважаю, що гр. ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 10 діб.
Керуючись ст.ст. 15, 33, 172-20, 245, 283-285, 287-291 КУпАП, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя, -
Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , (територія полігону військової частини НОМЕР_2 ), місце роботи: водій військової частини НОМЕР_1 , серія, номер паспорту та РНОКПП - суду не відомі, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті на строк десять діб.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк звернення постанови для виконання - три місяці з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Наумова