Справа № 147/1451/25
Провадження № 2/147/562/25
17 грудня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борейко О. Г.,
із секретарем Задверняк Т. П.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Таран В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, без самостійних вимог: ОСОБА_3 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні,
Стислий виклад позиції сторін.
22 серпня 2025 року ОСОБА_1 (позивачка) звернулась до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 (відповідач), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 в інтересах якого діє ОСОБА_4 , Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національна гвардія України Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні.
Позов обґрунтовано тим, що з жовтня 2021 року позивачка почала спільно проживати із ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом та несли один перед одним взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю. Перед рідними та друзями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також позиціонували себе як подружжя, а не просто пара. Разом зі сторонами проживали діти позивачки від попередніх шлюбів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт спільного проживання сторін однією сім'єю підтверджується: довідкою Виконкому Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області №12 від 29.01.2024; видатковими накладними про придбання ОСОБА_1 предметів побуту спільно з ОСОБА_2 за адресою проживання; письмовими поясненнями односельців; письмовими поясненнями побратимів по службі ОСОБА_2 ; рапортом ОСОБА_2 на ім'я командира мінометної батареї НОМЕР_2 батареї оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 з підтвердженням його проживання у фактичних шлюбних відносинах разом з позивачкою; копією декларації з сімейним лікарем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка вказана у якості довіреної особи пацієнта; скріншотами переписок між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та іншими членами їхньої родини; спільними фотографіями, у тому числі фотографіями із вінчання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначає, що сторони не мали можливості укласти офіційний шлюб з тих причин, що позивачка на момент проживання з ОСОБА_2 відмовилась від громадянства РФ та розпочала процедуру виходу з громадянства цієї країни, що є довготривалим процесом. У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 чинних документів, що посвідчують її особу, а також відсутністю на території України дипломатичних представництв країни-агресора, у яких можна було б завершити цю процедуру, сторони не могли зареєструвати шлюб у відповідному відділі реєстрації актів цивільного стану допоки позивач не оформить належним чином документи. Вказаний факт підтверджується листом Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області від 21.07.2023. Однак, сторони сприймали один одного як родина, чоловік та жінка, і будучи віруючими людьми на підтвердження вірності та любові один до одного - 19 липня 2022 року обвінчалися у храмі Іоанна Богослова с. Китайгород Тростянецького району Вінницької області, про що видане свідоцтво про вінчання. Дізнавшись про вагітність позивачки, сторони мали надію, що їм вдасться зареєструвати шлюб, адже сторони чекали на дитину. 14 липня 2023 року сторони подали заяву про реєстрацію шлюбу до Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка зареєстрована за №150-28.11-54. Державну реєстрацію шлюбу призначили на 15 серпня 2023 року о 13 год 00 хв., проте згодом у реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено, через відсутність документів у позивачки. 22.11.2023 ОСОБА_1 отримала сповіщення №4604 про те, що її «цивільний чоловік» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мобілізований 22.02.2024 у ряди Збройних Сил України для виконання обов'язку по захисту України вд російського агресора, помічник гранатометника 3 відділення 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення НГУ військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , зник безвісти 07 листопада 2023 року в лісосмузі поблизу населеного пункту Новопрокопівка Запорізької області. Батьківство ОСОБА_2 визнати так і не встиг, оскільки дитина народилася після його зникнення безвісти - 19.12.2023. Зазначено, що у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 про встановлення батьківства і у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу. Крім того, позивачка зазначає, що з моменту, як вона та ОСОБА_2 почали проживати разом (з жовтня 2021 року) вона повністю перебувала на утриманні відповідача. ОСОБА_1 була домогосподаркою, взяла на себе усі побутові турботи, вела господарство, займалася вихованням дітей, піклувалась про ОСОБА_2 , як свого чоловіка. Тобто, займалася усіма домашніми справами, як дружина та матір, потім ОСОБА_1 завагітніла, займалась своїм здоров'ям та виношувала дитину. ОСОБА_2 забезпечував сім'ю, матеріально утримував як ОСОБА_1 так і її дітей, з якими вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Постійним і основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 були кошти, які заробляв ОСОБА_2 . Позивач повністю була на утриманні ОСОБА_2 , особистих доходів не мала. ОСОБА_1 вказує, що наразі вона має скрутну матеріальну ситуацію, оскільки залишилась одна із дітьми; їх спільній із ОСОБА_2 дитині один рік, тому вона постійно перебуває з дочкою; а інших джерел доходів, окрім грошових коштів, які отримував ОСОБА_2 , позивачка не мала та не має.
На підставі викладеного просить встановити факт проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факт перебування позивачки на його утриманні.
Відзив на позов не надходив.
09 вересня 2025 року від третьої особи Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов лист про розгляд справи за відсутності їхнього представника, щодо заявленого позову поклалися на розсуд суду (а.с. 79).
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що познайомилася з ОСОБА_9 в соціальній мережі, він жив у ОСОБА_10 , однак родом з ОСОБА_11 . Спочатку між сторонами зав'язались дружні стосунки, вона їздила в Київ із ним зустрічалася. У вересні - жовтні їздила в Київ, і в ОСОБА_12 склалася така ситуація, що він залишився без коштів для існування та захворів. ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_12 поїхати до неї, на що він погодився. Приїхав до позивачки ОСОБА_9 у статусі хлопця, за місяць запропонував одружитися, однак ОСОБА_1 не набула громадянства України, адже не завершила процедуру виходу з громадянства РФ. Неодноразово зверталися до РАЦС із заявами про реєстрацію шлюбу, однак через проблеми з документами позивачки їм відмовляли. Тоді сторони вирішили, що вони будуть вінчатися, у зв'язку з тим, що офіційно не мають можливості зареєструвати шлюб. 19.07.2022 сторони вінчалися. У 2023 році втретє подали заяву на реєстрацію шлюбу, однак за два тижні прийшла відмова у реєстрації шлюбу. У зв'язку з із збройною агресією РФ позивач не може завершити процедуру виходу з громадянства РФ. Зазначила, що працювала в селі листоношею, розносила і пенсію, і товар, чоловік допомагав їй, з того часу в селі почали говорити, що листоноші допомагає торби носити «кремезний дядько». Коли у ОСОБА_1 розпочалися проблеми зі спиною, ОСОБА_2 вимагав щоб вона звільнилася, і взяв на себе забезпечення родини. 24.02.2022 ОСОБА_9 мобілізували. 06.11.2023 востаннє з ним розмовляла, він сказав що не буде виходити на зв'язок близько трьох днів, а якщо щось станеться то їй повідомлять, і 22.11.2023 вона як цивільна дружина отримала сповіщення, що ОСОБА_9 зник безвісти 07.11.2023. Відразу після зникнення деяка заробітна плата нараховувалася на МХП (де до мобілізації працював ОСОБА_9 ). Оскільки ОСОБА_9 часто губив гаманці він віддав свою картку ОСОБА_1 , подарував телефон, і фактично коштами чоловіка розпоряджалася вона. Обговорювали витрати на ремонт, побутову техніку, меблі. Наразі картка так і в неї, нараховуються кошти за обслуговування, а кошти на неї не поступають. Вона як цивільна дружина немає можливості отримати ніякої інформації про ОСОБА_9 . Зазначає, що вона не чужа йому людина і них є спільна дитина, яка має право на виплати за батька, який пропав безвісти. Звертаючись з цим позовом до суду вона повністю діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 .
В судове засіданні відповідач ОСОБА_2 не з'явився, конверти адресовані йому поверталися з відмітками відділення поштового зв'язку: «адресат відсутній за вказаною адресою».
В судове засідання треті особи не з'явилися, про доту, час та місце судових засідань повідомлялися в порядку передбаченому ЦПК України.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що працює в селі фельдшером та живе недалеко від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідач почав проживати з позивачкою десь восени 2021 року, приїхав до неї, а вона раніше проживала в селі. Позивач розповідала йому, що не можуть офіційно оформити стосунки з ОСОБА_9 через проблеми з громадянством. ОСОБА_2 під час воєнного стану перебував у відпустці і ОСОБА_1 зверталася до свідка щодо незадовільного психічного стану ОСОБА_9 , однак ОСОБА_2 відмовився розмовляти на цю тему. Дочка ОСОБА_1 була дуже прив'язана до ОСОБА_9 , натомість він робив все можливе для дітей. Свідок зазначає, що на його погляд позивачка була щасливою і сторони були схожі на сімейну пару, ходили разом в магазин, відчувалося, що вони тягнуться один до одного. ОСОБА_2 мобілізували в перші дні війни. Під час першої відпустки ОСОБА_9 , про це свідку позивач повідомила, а вдруге сам бачив його, адже вони зверталися до нього як до фахівця, натомість ОСОБА_9 відмовився поговорити.
ОСОБА_14 повідомила, що є односельчанкою сторін, та подругою сім'ї. ОСОБА_15 давно познайомила її з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме представила як свого чоловіка. ОСОБА_9 з її чоловіком ходили разом на роботу в одну бригаду. ОСОБА_9 приїхав з ОСОБА_10 , був в АТО, він мало говорив про минуле життя, про це йому було важко говорити. 23.02.2022 ОСОБА_9 вже мобілізували. Влітку, як ОСОБА_9 приїхав у відпустку він хотів розписатися зг ОСОБА_15 , поїхали до відділу ДРАЦС у Тростянець, але їм не давали дозволу на шлюб, через проблеми з документами ОСОБА_15 . Батюшка знав про їхню ситуацію і не відмовив їм та обвінчав, свідок з своїм чоловіком були свідками на вінчанні, зробили багато світлин з вінчання. Незважаючи на неодноразові відмови у державній реєстрації шлюбу, ОСОБА_15 і ОСОБА_9 уклали шлюб у церкві. Зазначає, що сторони завжди були разом, ОСОБА_9 дуже любив ОСОБА_15 , старався постійно тримати за руку. Коли ОСОБА_9 знову був у відпустці дізналися, що ОСОБА_15 вагітна. ОСОБА_9 працював і забезпечував сім'ю, діти ОСОБА_15 дуже гарно до нього ставилися, він любив дітей. Після знайомства в Інтернеті, сторони зустрічалися в Києві, потім він приїхав до неї жити і відтоді вони разом. ОСОБА_9 дуже хотів одружитися, однак їм відмовляли, через непорядок з документами, попри ці відмови, священник увійшов у положення повінчав їх, чому ОСОБА_9 дуже радів. Зазначає, що ОСОБА_15 все купувала за кошти чоловіка, картка ОСОБА_9 була у ОСОБА_15 , сертифікати на м'ясо та пайки з роботи ОСОБА_9 передавали також ОСОБА_15 .
Свідок ОСОБА_16 суду показала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жили разом десь перед війною у 2021 році, свідок з ними дружила і спілкувалися, чоловіки працювали разом. Зазначає, що вони проживали як сім'я. ОСОБА_2 забезпечував їх, піклувався про них, до тих пір поки не зник безвісти. Знає, що вони вінчалися, свідок бачила фото у фейсбуці. Привітання з вінчанням виставляв батюшка у фейсбуці, все село про це знає. ОСОБА_9 допомагав ОСОБА_15 , коли вона працювала листоношею, допомагав носити їй важкі сумки, дрова рубав, порався по господарству. Оскільки чоловіки працювали разом свідку відомо, що ОСОБА_9 відносився до ОСОБА_17 та дітей, як до своєї сім'ї, часто бачила їх разом. ОСОБА_9 мобілізували, і вінчалися вже тоді коли він служив. Сторони хотіли одружитися, однак через проблеми з паспортом ОСОБА_15 їм відмовили. Від дітей ніколи не чула нічого поганого про ОСОБА_9 , ставилися до нього як до тата.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що є односельцем з позивачкою, пенсіонер, має машину, тому позивач із ОСОБА_19 часто просили його про послугу їх підвезти. Зазначив, що недалеко проживає від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , знає, що позивачка з ОСОБА_9 жили як чоловік і жінка разом, вели спільне господарство. ОСОБА_9 влаштувався на роботу, коли підвозив їх з ОСОБА_15 в ОСОБА_20 чи ОСОБА_21 за покупками, то вони поводилися як подружжя. ОСОБА_22 ремонт, господарювали, жили дуже дружно і гарно. ОСОБА_9 дуже радів, що у них з ОСОБА_15 має народитися дитина. До них в село приїздила сестра ОСОБА_9 , навіть після його зникнення. У них були гарні, люблячі стосунки, ще б кожному такі гарні відносини.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року відкрито провадження за даним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16 вересня 2025 року.
Підготовче засідання відкладалося на 09 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2025 року підготовче провадження у даній цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 24 жовтня 2025 року. Визначено резервну дату судового засідання на 06 листопада 2025 року. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про виклик свідків.
В судовому засіданні призначеному на 24 жовтня 2025 року оголошено перерву до 06 листопада 2025 року для продовження допиту свідків.
У зв'язку із відключенням електроенергії в суді, розгляд справи призначено на 01 грудня 2025 року.
В судовому засіданні призначеному на 01 грудня 2025 року оголошено перерву до 17 грудня 2025 року з урахуванням клопотання представника позивача.
02 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника позивача про доручення додаткових доказів, а саме висновку експерта, складеного Вінницьким науково-дослідним експертно криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України від 20 жовтня 2025 року за №Е-19/102-25/13678-БД.
В судовому засіданні призначеному на 17 грудня 2025 року оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до світлокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 05.08.2021 випливає, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_6 (а.с. 25).
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 21.09.2010 випливає, що було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , зареєстрований 25.10.2006 виконкомом РАЦС Шебекинського району РФ, актовий запис №409 (а.с. 24).
Відповідно до світлокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 19.12.2012 випливає, що у ОСОБА_23 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_7 (а.с. 26).
18.09.2020 ОСОБА_1 отримала тимчасове посвідчення громадянина України, терміном дії до 22.04.2022 (а.с.12-13).
Відповідно до довідки Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №222/2020 про реєстрації Особи громадянином України від 22.04.2020, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка Вінницької області, згідно з рішенням УДМС України у Вінницькій України, на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» набула громадянства України та відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 22.04.2020. Довідка видана до паспорта серії НОМЕР_5 від 02.12.2006 (РФ) (а.с.10).
Відповідно до декларації №001-658Н-ТЗА0 про лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 09.11.2021 пацієнта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , випливає що адресою проживання зазначено: АДРЕСА_1 , а довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі екстреного випадку з пацієнтом зазначено ОСОБА_24 (а.с. 37).
Довідкою №404 від 19.03.2022, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 підтверджується, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період з 24.02.2022 (а.с.58).
19 липня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвінчалися у храмі Іоана Богослова, с. Китайгород Тростянецького району, про що видано відповідне свідоцтво (а.с. 35-36).
09.11.2022 ОСОБА_2 звернувся із рапортом до командира мінометної батареї 3 батальйону оперативного призначення капітана ОСОБА_8 , в якому військовослужбовець ОСОБА_2 підтвердив, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (громадянкою росії), ведуть спільне господарство і виховують двох неповнолітніх дітей від її попередніх шлюбів. В офіційній реєстрації шлюбу їм відмовили (а.с. 18).
Зі змісту витягу з реєстру територіальної громади №2024/000035786 від 02.01.2024 випливає, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 04.04.2014 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.29).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2023/002583186 від 29.03.2023 випливає, що місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 29.03.2023 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27).
14 липня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про державну реєстрацію шлюбу (а.с.32-34).
Згідно з довідкою Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №150-28.11-54 від 14.07.2023 ОСОБА_2 повідомлено, що реєстрація шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призначена на 15 серпня 2023 року в Тростянецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с.28).
З листа Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №0501.5-4681/05.03-23 від 20.07.2023 випливає, що Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено, що громадянка ОСОБА_1 , паспортом громадянина України не документувалася, тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_6 недійсне, оскільки процедура його продовження не передбачена чинним законодавством, а сама процедура оформлення громадянства України вважається незавершеною, у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов'язання про вихід із громадянства РФ (а.с. 31).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 виданого 29 грудня 2023 року випливає, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_25 , батьками якої зазначено: ОСОБА_26 та ОСОБА_1 (а.с. 11).
Відповідно до висновку експерта, складеного Вінницьким науково-дослідним експертно криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України від 20 жовтня 2025 року за №Е-19/102-25/13678-БД, випливає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зник безвісти 07.11.2023 ймовірно є біологічним батьком дитини ОСОБА_25 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ймовірність походження ДНК-профілів від дитини та біологічних батьків становить не менше ніж 99,9999999% (а.с. 152-161).
Відповідно до довідки №12 від 29.01.2024, виданої старостою Савинецького старостинського округу Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області вбачається, що ОСОБА_2 , 1992 року народження дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і проживав із 2021 року однією сім'єю із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та її дітьми - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася спільна їхня дитина ОСОБА_25 . Дійсно брав участь у вихованні дітей разом вели спільне господарство (а.с. 49).
22 листопада 2023 року ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 підполковником ОСОБА_27 адресовано Сповіщення сім'ї (близьких родичів) безвісти зниклого №4604 про те, що її цивільний чоловік, помічник гранатометника 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_8 батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_2 (Г-142800), ІНФОРМАЦІЯ_6 , під час бойового завдання зник безвісти 07.11.2023 в лісосмузі поблизу населеного пункту Новопрокопівка Запорізької області (а.с. 7-8).
За заявою ОСОБА_1 від 23.11.203 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12023020120000197 від 23.11.2023 по факту зникнення безвісти її цивільного чоловіка ОСОБА_2 07.11.2023 в районі населеного пункту Новопокропівка Запорізькохї області. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - за ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 9).
12.03.2024 ОСОБА_1 зверталася до командира військової частини НОМЕР_1 щодо надання біологічних матеріалів ОСОБА_2 , які зберігаються у медичній частині військової частини НОМЕР_1 , на що отримала відповідь від 02.04.2024(а.с.30).
24.07.2024 ОСОБА_1 зверталася до командира військової частини НОМЕР_1 НГ України щодо отримання соціальних гарантій та представництва інтересів, що передбачені чинним законодавством членів сімей військовослужбовців, просила надати інформацію щодо ОСОБА_2 на що отримала відповідь від 13.08.2024 про можливість надання витребуваних документів лише після надання документів, які підтверджують родинні зв'язки з ОСОБА_2 , або документи, які підтверджують наявність спільних дітей (а.с. 47-48).
Відповідно до довідки Форми ОК-5 на ім'я ОСОБА_1 випливає, що остання мала низький дохід (а.с. 44-46)
Оцінка cуду.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статтей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення поняття «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, і т.п.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, яке сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 впродовж досить тривалого часу (з жовтня 2011 року по 22 листопада 2023 року) проживали разом як чоловік та жінка, однак без реєстрації шлюбу, що не заборонено законом. Вели спільне господарство, здійснювали спільні, обговорені обома покупки, здійснювали поточні ремонти, купували меблі та техніку, їздили обоє в магазини, вінчалися, тобто вели такий спосіб життя, який притаманний подружжю. Окрім того, як вбачається із представлених позивачкою скріншотів з телефону вона та ОСОБА_2 часто спілкувалися під час проходження ним служби, обговорювали бюджет, покупки, тощо.
19 липня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвінчалися у храмі Іоана Богослова, с. Китайгород Тростянецького району, про що видано свідоцтво та ця обставина підтверджується фотографіями із вінчання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також показами свідків односельців та друзів, які безпосередньо допитані судом (а.с. 35-36, 38).
Частинами першої та другої статті 21 СК України визначено: шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити такі факти: спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).
Відповідно до позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі тощо.
Свідки зі сторони позивачки в судовому засіданні одноголосно підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка в с. Китайгород Гайсинського району Вінницької області, в житловому будинку позивачки. Вони вели спільне господарство, мали спільний побут, поважали та допомагали один одному, відвідували різноманітні свята, разом працювали для матеріального забезпечення їх спільної сім'ї. За ОСОБА_2 свідки відгукувались, як за добропорядного сусіда, який був гарним сім'янином та мав гарні стосунки з дітьми позивачки, перебував у дружніх відносинах із сусідами та односельцями.
І ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , та діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали за адресою: АДРЕСА_1 , ці обставини підтверджені матеріалами справи, в тому числі і довідкою №12 від 29.01.2024, виданою старостою Савинецького старостинського округу Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області та показами свідків (а.с. 27, 49).
Факт того, що позивач та відповідач мали намір зареєструвати шлюб, однак Відділом РАЦС у такій реєстрації відмовлялось, адже у позивачки не було належних документів, процедуру виходу з громадянства РФ не завершено, в той час як дипломатичні відносини з країною агресором припинені, підтверджується матеріалами справи (а.с. 11-13, 28, 31, 32-34). Водночас судом враховується та обставина, що у зв'язку із відмовами у державній реєстрації шлюбу, сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вінчалися у церкві, про що видане відповідне свідоцтво та додані світлини з вінчання (а.с. 35-36, 38-39).
У рапорті адресованому командиру мінометної батареї 3 батальйону оперативного призначення капітану ОСОБА_28 від 09.11.2022 військовослужбовець ОСОБА_2 підтвердив, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (громадянкою росії), ведуть спільне господарство і виховують двох неповнолітніх дітей від її попередніх шлюбів. В офіційній реєстрації шлюбу їм відмовили (а.с. 18). Таким чином у рапорті військовослужбовцем ОСОБА_2 , який він написав власноручно, ОСОБА_2 визначив сам, що ОСОБА_1 є його цивільною дружиною.
Відповідно до висновку експерта, складеного Вінницьким науково-дослідним експертно криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України від 20 жовтня 2025 року за №Е-19/102-25/13678-БД, випливає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зник безвісти 07.11.2023 ймовірно є біологічним батьком дитини ОСОБА_25 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ймовірність походження ДНК-профілів від дитини та біологічних батьків становить не менше ніж 99,9999999% (а.с. 152-161).
Тобто народження дитини у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчить про фактичні шлюбні відносини між сторонами, які притаманні сім'ї. З показів свідків випливає, що ОСОБА_2 дізнавшись про вагітність ОСОБА_1 дуже радів і очікував на народження дитини.
З наданих суду матеріалів та з показів свідків випливає, що ОСОБА_2 забезпечував сім'ю, матеріально утримував як ОСОБА_1 так і її дітей, з якими вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Так, постійним і основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 були кошти, які заробляв ОСОБА_2 . Позивач повністю була на утриманні ОСОБА_2 , адже особистих доходів не мала (а.с. 44-46, 50-53)
Відповідно до позиції викладеної у постанові Великої Палата Верховного Суду від 23 січня 2024 року (справа № 523/14489/15-ц, провадження № 14-22цс20) у справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).
Верховний суд в постанові від 05.11.2025 у справі №752/24526/20 висловив правову позицію, якщо відповідач заперечує проти єдиної вимоги встановлення факту проживання однією сім'єю, то спір має розглядатись в позовному, а не в окремому провадженні.
Особливої уваги заслуговує той факт, що в сповіщення сім'ї (близьких родичів) безвісти зниклого від 22.11.2023 адресовано саме громадянці України ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , як цивільній дружині ОСОБА_2 (а.с. 7-8).
Сповіщення про зникнення безвісти військовослужбовця першим отримують його близькі родичі, яке надсилає начальник ІНФОРМАЦІЯ_10 протягом 7 днів, а родичі, зі свого боку, звертаються до поліції, щоб відкрити провадження та отримати інформацію про статус зниклого. Відомості про близьких родичів можуть, окрім іншого, братись із Акту службового розслідування військової частини.
Абзацом 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб зниклих безвісті за особливих обставин» передбачено, що до близьких родичів та членів сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин належать - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов'язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім'ї таких осіб. Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
За заявою ОСОБА_1 від 23.11.203 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12023020120000197 від 23.11.2023 по факту зникнення безвісти її цивільного чоловіка ОСОБА_2 07.11.2023 в районі населеного пункту Новопокропівка Запорізькохї області. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - за ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 9).
У судовому засіданні під час допиту у якості свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 , останні підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом в господарстві ОСОБА_1 як чоловік та жінка, вели спільне господарство, мали спільний побут з осені 2021 року до моменту зникнення безвісти ОСОБА_2 , між ним панували відносини притаманні подружжю.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Так, у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, а на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". ... Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Враховуючи вищевикладене, дослідивши подані сторонами письмові докази, співставивши їх за принципом стандарту доказування «вірогідності доказів», вислухавши позивача, а також взявши до уваги покази, які надали в судовому засіданні свідки, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період часу з листопада 2021 року до 07 листопада 2023 року, тобто до зникнення останнього безвісти за особливих обставин, оскільки впродовж вказаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачці потрібно для забезпечення можливості реалізації прав та правової можливості належним чином контактувати із органами військового управління, подавати заяви до уповноважених органів щодо розшуку ОСОБА_2 , який зник безвісти.
Встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 позивачці потрібно для забезпечення права малолітньої ОСОБА_25 , 2023 року народження, біологічним батьком якої відповідно до висновку експерта є ОСОБА_2 , на соціальні гарантії гарантовані державною.
За встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні у ОСОБА_2 - підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; разі відмови в позові на позивача;у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК).
В поданому позові позивачка ОСОБА_1 не просила стягнути з відповідача судові витрати за позовні вимоги.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зважаючи на відсутність вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, а тому суд вважає можливим залишити судові витрати за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 21, 36 СК України, ст. 4, 12, 76-81, 259, 265, 268, 273, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, без самостійних вимог: ОСОБА_3 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з листопада 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 з листопада 2021 року до 07 листопада 2023 року.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП - НОМЕР_9 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_10 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;
третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_3 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_11 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ;
третя особа без самостійних вимог - Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ - 42054184, адреса місцезнаходження: вулиця Соборна, 90, селище Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область;
третя особа без самостійних вимог - Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_12 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 25 грудня 2025 року.
Суддя О. Г. Борейко