Справа № 131/1464/25
Провадження № 2-о/135/59/25
Іменем України
25.12.2025 Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Корнієнко О.М., розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Відділ опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області, відділ опіки та піклування Іллінецької міської ради Вінницької області, Іллінецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про усиновлення дитини,
До суду від Іллінецького районного суду Вінницької області надійшла вказана цивільна справа.
Провадження по даній справі Ладижинським міським судом не відкрито.
До вирішення питання про прийняття даної цивільної справи в своє провадження та призначення її до розгляду головуючим суддею встановлено, що вказана цивільна справа підлягає розгляду Іллінецьким районним судом з огляду на таке.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Як зазначається у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV цього Кодексу.
Згідно зі ст. 310 ЦПК України заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
За змістом вказаної норми заява про усиновлення подається до суду за місцем проживання дитини.
Рішення про усиновлення постановляє суд за місцем постійного проживання (перебування) дитини.
Місце проживання чи перебування фізичної особи визначається відповідно до ст. 29 ЦК України і статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Порядок здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також форми необхідних для цього документів визначено Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (далі - Порядок).
Пунктом 4 Порядку передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Відповідно до пункту 5 Порядку громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Батьки або інші законні представники зобов'язані задекларувати/зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
Пунктом 16 Порядку передбачено, що місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення, оскільки може перманентно змінюватись.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21 зазначено, що положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені в ч. 1 ст. 28 ЦПК, не можуть пред'являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
В постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 449/1352/15-ц щодо розгляду справи в порядку окремого провадження зазначена правова позиція, що за положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Водночас має значення зареєстроване місце проживання.
Як слідує із заяви про усиновлення дитина ОСОБА_3 , 2013 року народження, проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 . Мати та дитина зареєстровані в с-щі Дашів Гайсинського району.
Із витягів з реєстру Дашівської територіальної громади, сформованих 01.08.2025, видно, що ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
До адміністративно-територіальної реформи селище Дашів входило до складу Іллінецького району Вінницької області.
Отже, вказана заява має розглядатися судом за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 , про усиновлення якого подано заяву.
При цьому слід відмітити, що як убачається з матеріалів даної цивільної справи, заявником заяву було подано до суду із дотриманням правил територіальної підсудності, а Іллінецьким районним судом Вінницької області було прийнято до свого провадження вказану справу з додержанням правил підсудності.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З огляду на вищевикладене цивільну справу необхідно повернути на розгляд Іллінецькому районному суду Вінницької області, яким вона має бути розглянути згідно положень ЦПК України.
При цьому підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19, в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 640/12339/19, де зазначено, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов'язковості положень інституту підсудності справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. 30, 31, 260 ЦПК України, суд
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Відділ опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області, відділ опіки та піклування Іллінецької міської ради Вінницької області, Іллінецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про усиновлення дитини - передати на розгляд Іллінецькому районному суду Вінницької області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя