23 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/6733/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Житомирської митниці про визнання протиправними рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА101020/2024/007838 від 12.12.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UА101020/2024/000198/1 від 12.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою позивача подано до Житомирської митниці митну декларацію для митного оформлення імпорту товару (меблі дерев'яні). На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору, разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів. При цьому, жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей відповідач не надав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив. Вказав, що під час проведення відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено розбіжності у поданих документах та запропоновано декларанту надати додаткові документи. На вимогу митного органу були надані додаткові документи, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару.
З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, тому у задоволенні позову просив відмовити.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в періоди з 02.06.2025 по 18.06.2025, з 15.08.2025 по 05.09.2025 включно.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
11.12.2024 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Житомир-центральний» подано митну декларацію №24UA101020043221U0 з метою імпорту товару «Інші меблі дерев'яні для різних кімнат в розібраному стані»:
-арт.SW-5004S дерев'яна багатоцільова модульна полиця для взуття 8 пар, 64*50*18см-13560 шт. В розібраному стані для зручності транспортування. Не відноситься до товарів військового призначення та подвійного використання. Виробник: Duzce Orman Uruneli A.S. Торговельна марка: Simplex.
Заявлена митна вартість, визначена за основним 1 (першим) методом на рівні 27120,00 дол., про що відображено в графах 42,43 декларації.
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності, а тому було зобов'язано декларанта надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів Житомирською митницею Держмитслужби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2024/000198/1 від 12.12.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007838 від 12.12.2024.
Митна вартість визначена за резервним, 6 (шостим) методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: за яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за за МД №23UA500080011924U0 від 07.12.2024 - «Меблі дерев'яні: BEDSIDE CABINET CMD 7000 / Тумба приліжкова CMD 7000 арт. CMD-7000 -5шт.BEDSIDE CABINET CMD 7010 / Тумба приліжкова CMD 7010 арт. CMD-7010 -5шт. BEDSTEAD CABINET WITH BED TABLE CMD 7020/Столик тумба приліжкова арт.CMD-7020-5шт. PATIENT BEDSIDE CMD 8090 / Столик тумба приліжкова CMD 8090 арт. CMD-8090-1шт. Торговельна марка: COMMED. Країна виробництва: TR. Виробник: COMMED HEALTH CARE IHRACAT ITHALAT DIS TICARET SANAYI LIMITED SIRKETI, вага товару - 1150 кг, умови поставки - EXW GAZIANTEP - і складає 4,42 доларів США за кілограм за одиницю.
У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №24UA10102043402U4 від 12.12.2024, де в тому числі зазначена розбіжність з ПДВ в сумі 329 091,78 грн, із застосуванням забезпечення сплати митних платежів у порядку, передбаченому ч.7 ст.55 Митного кодексу України - 85342,98 грн.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, суд враховує наступне.
Як видно із матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару декларантом були надані документи, вказані за кодами, що відображено у графі 44 МД №24UA101020043221U0, а саме:
- інвойс №DOE2024000000477 від 04.12.2024;
- CMR №б/н від 04.12.2024;
- сертифікат про походження товару №Z0110927 від 04.12.2024;
- довідка про транспортні витрати №449 від 10.12.2024;
- банківський платіжний документ №18 від 27.11.2024;
- специфікація №3 від 11.11.2024;
- рахунок на оплату №UA00095486 від 17.10.2024;
- рахунок-фактура про транспортні витрати №Р-00000708 від 10.12.2024;
- договір №1/1/23 від 04.01.2023 року.
Доданими документами підтверджено, що 27 листопада 2023 року між позивачем (покупець) та Duzce Orman Urunlere Anonim Sirketi (Турчина) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 3/148/23 від 27.11.2023 про поставку товарів для дому, визначених сторонами у специфікації №3 від 11.11.2024 на суму 28 800,00 дол. США, де сторони встановили кількість необхідної партії товарів та ціну за кожну відповідну одиницю товарів з огляду на визначені в контракті умови поставки.
Відповідно до комерційного інвойсу № DOE2024000000477 від 04.12.2024 позивачу надійшов контейнер замовленої партії товару, зокрема: інші меблі дерев'яні для різних кімнат в розібраному стані.
Митним органом на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних/схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зокрема митним органом вказано, що згідно графи 38 МД задекларований товар надійшов на територію України вагою нетто 15542 кг (маса брутто - 16360 кг), що підтверджується CMR №б/н від 04.12.2024. Відповідно до п.2.2 контракту №3/148/23 від 27.11.2023 умови поставки кожної окремої партії товару зазначаються у відповідній специфікації; термін поставки кожної окремої партії товару зазначаються в специфікації (п.2.2 контракту). Згідно із п.4.1 контракту оплата здійснюється на умовах, зазначених в специфікації, а ціна товару вказується у відповідній специфікації (п.3.1 контракту).
Партія товару, відомості про які, зазначені у специфікації №3 від 11.11.2024 року за обсягом та переліком товарів не відповідають заявленій до митного оформлення партії товарів. У зв'язку із тим, що митниці не надано специфікацію на партію товару, що заявлений до митного оформлення, специфікація № 3 від 11.11.2024 року не може бути використана як належний та допустимий доказ узгодженої сторонами ціни задекларованої партії товарів та умов його поставки та оплати.
Згідно із графою 16 CMR №б/н від 04.12.2024 транспортування товару здійснював ФОП ОСОБА_1 , що означає, що перевезення товару здійснювала саме дана особа. До митного оформлення не надано документів, які вказували б на юридичний зв'язок між імпортером та особою, що надала відомості про витрати на транспортування від 10.12.2024 №449 та склала рахунок-фактуру №Р-00000708 від 10.12.2024 з приводу перевезення саме оцінюваної партії товару.
Вказаним у відомостях від 10.12.2024 №449 та рахунку-фактурі №Р-00000708 від 10.02.2024 транспортним засобом за наведеним маршрутом могло бути здійснено перевезення інших партій товару на замовлення імпортера. З огляду на вищевикладене, відомості про витрати на транспортування від 10.12.2024 №449 та рахунок-фактура №Р-00000708 від 10.12.2024 не можуть бути використані в якості належних та допустимих доказів фактично понесених продавцем витрат на транспортування товару та його навантаження.
У зв'язку із наведеними розбіжностями митницею 11.12.2024 було направлено повідомлення декларанту про надання додаткових документів.
Аналізуючи вказані розбіжності, суд вважає, що з огляду на встановлену невідповідність за обсягом та переліком товарів, що декларувався, у митного органу дійсно виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості цих товарів, що в свою чергу було законною підставою для витребування додаткових документів.
На повідомлення митниці декларант повідомив, що товар по специфікації № 3 від 11.11.2024 дійсно поставлявся двома партіями, оскільки заявлена партія в специфікації №3 фізично не вмістилась в транспортний засіб, тому була укладена додаткова угода до неї від 03.12.2024 на фактичний обсяг. При цьому, надано цю угоду та прайс-лист виробника від 10.09.2024.
Щодо перевізника декларант повідомив, що підприємство не співпрацює з прямими перевізниками, лише через експедиції. Повідомив, що ним подано заявку на підтвердження транспортних витрат №10/12/24 від 04.12.2024 року до договору №1/1/23 від 04.01.2023 року. Також зазначено, що експедитор згідно договору може залучати третіх осіб для здійснення перевезення за відсутності власного транспорту.
Крім того, додатково було надано комерційну пропозицію виробника товарів від 10.09.2024, експортну декларацію країни відправлення та електронну фактуру.
За результатами розгляду додатково поданих документів митний орган вказав наступне.
Додатково наданий прайс-лист від 10.09.2024 не міг бути використаний для підтвердження ціни, що підлягає сплаті за товар, оскільки прайс складений 10.09.2024 (DATE: 10/09/2024) і діє до 31.12.2024, а сторони досягли згоди щодо придбання товару взагалі у грудні 2023 року. Товар пропонується до продажу на умовах 100% передоплати, однак оцінювана партія товару на умовах часткової оплати.
Згідно із ст. 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну продажу товару, викладені у додатково наданих електронній фактурі країни відправлення та копії митної декларації країни відправлення можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даних документів.
Для підтвердження юридичного зв'язку між імпортером на особою, що надала відомості про вартість перевезення та навантаження додатково надано заявку №10/12/2024 від 04.12.2024 до договору №1/1/23 від 04.01.2023, яка не може бути використана митним органом, як належний та допустимий доказ наявності правовідносин між сторонами з приводу перевезення саме оцінюваної партії товарів у зв'язку із наступним. Частиною 3 ст.237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
У заявці № 10/12/2024 від 04.12.2024 відсутні відомості про уповноважену особу перевізника, що уклала правочин від юридичної особи. Відсутні також відомості про тип автомобіля, його номер. Відповідно до п.4 заявки №10/12/2024 від 04.12.2024 всі інші умови надання послуг перевізником обумовлюються договором, який на розгляд митниці, не наданий, однак може містити умови, що мають вплив на правильність визначення митної вартості оцінюваного товару.
Крім того, даний документ містить ознаки підробки: підпис уповноваженої особи замовника розмитий, має чіткі межі прямокутної форми, що може свідчити про штучне накладання його на текст; печатка перевізника за допомогою стрілки комп'ютерної техніки вільно переміщується по документу.
Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару та його навантаження не базується на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, навантаження, що відповідно до ч.10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Також вказано, що відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подано висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Суд не погоджується із даними висновками митного органу з огляду на наступне.
Як видно із матеріалів справи, після надсилання митним органом повідомлення про витребування додаткових документів, декларантом дійсно було підтверджено наявність невідповідності за обсягом та переліком товарів, що декларувався, зокрема вказано, що товар по специфікації № 3 від 11.11.2024 поставлявся двома партіями, оскільки заявлена партія в специфікації №3 фізично не вмістилась в транспортний засіб.
Водночас, декларантом було додатково надано доповнення до специфікації № 3 від 11.11.2024, яке укладено 03.12.2024 між сторонами контракту №3/148/23 від 27.11.2023, в якій правильно вказано кількість та ціну товару, що поставлявся, що усунуло встановлену митним органом розбіжність.
Слід зазначити, що щодо даного документу митним органом у оспорюваному рішенні не наведено будь-яких зауважень. Зауваження до доповнення, наведені у відзиві на позов, судом до уваги не беруться, оскільки їх не існувало у момент винесення рішення про коригування митної вартості.
Щодо неприйняття до уваги прайс-листа від виробника Duzce Orman Uruneli A.S. від 10.09.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3.1 контракту №3/148/23 від 27.11.2023 ціна товару вказується у відповідній специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту, та не підлягaє зміні протягом терміну дії контракту. Пунктом 3.3 цього контракту визначено його загальну суму - 500 000 дол. США.
Отже, у контракті не було встановлено вартість товару, а вказано, що така ціна буде визначена у специфікаціях.
Враховуючи, що товар був поставлений позивачу відповідно до специфікації № 3 від 11.11.2024, прайс-лист від виробника Duzce Orman Uruneli A.S. від 10.09.2024 був актуальним на дату поставки товару, а тому мав бути врахований митним органом.
Щодо умов оплати слід зауважити, що з огляду на принцип свободи договору сторони можуть встановлювати у контракті й відмінні від пропозиції умови оплати товару.
Щодо неприйняття електронної фактури країни відправлення та копії митної декларації країни відправлення, суд погоджується, що митний орган в силу ст. 254 Митного кодексу України має право вимагати переклад цих документів. Разом з тим, використовувати дане право не слід формально, з огляду на те, що сторони вказані англійською, ціни товарів, зазначені арабськими цифрами, що не потребувало перекладу, тому ці документи могли бути додатковим підтвердженням правильного визначення митної вартості.
Щодо зауважень митного органу до документів, поданих на підтвердження вартості перевезення та навантаження товарів, слід зазначити наступне.
Як видно із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Рудо Транс Експедиція» укладено договір транспортного експедирування №1/1/23 від 04.01.2023.
Відповідно до п.2.2 вказаного договору перевезення вантажів може здійснюватись як безпосередньо експедитором, наявним у нього автомобільним транспортом, так і іншими перевізниками, що можуть залучатись експедитором до здійснення перевезень за рахунок експедитора та укладення з ними відповідних договорів.
Отже, експедитор самостійно вирішує яким чином буде здійснюватись перевезення вантажу без згоди/повідомлення позивача.
При цьому, розрахунок за надані послуги перевезення відбувається між позивачем та експедитором (п.4.3.4 договору), а не із залученими експедитором третіми особами.
Як зазначалось, до митного оформлення була надана довідка про транспортні витрати №449 від 10.12.2024; рахунок-фактура про транспортні витрати №Р-00000708 від 10.12.2024; договір №1/1/23 від 04.01.2023 року, заявка №10/12/24 від 04.12.2024 року до договору №1/1/23 від 04.01.2023 року; CMR №б/н від 04.12.2024.
Митний орган зазначив, що відповідно до графи 16 CMR №б/н від 04.12.2024 транспортування товару здійснював ФОП ОСОБА_1 , тобто перевезення товару здійснювала саме дана особа. До митного оформлення не надано документів, які вказували б на юридичний зв'язок між імпортером та особою, що надала відомості про витрати на транспортування від 10.12.2024 №449 та склала рахунок-фактуру №Р-00000708 від 10.12.2024 з приводу перевезення саме оцінюваної партії товару.
Суд критично оцінює дане твердження, оскільки наданий при митному оформленні договір транспортного експедирування №1/1/23 від 04.01.2023 року (m4301) підтверджує юридичний зв'язок між імпортером (позивачем) та особою, що надала відомості про витрати на транспортування (ТОВ «Рудо Транс Експедиція»). При цьому, з огляду на умови вказаного договору транспортного експедирування, позивач не повинен був доводити подальший зв'язок між експедитором (ТОВ «Рудо Транс Експедиція») та третьою особою, яка була залучення експедитором до перевезення даного вантажу (ФОП ОСОБА_1 ).
Також слід звернути увагу митного органу, що договір транспортного експедирування №1/1/23 від 04.01.2023 року з боку ТОВ «Рудо Транс Експедиція» укладений директором товариства Кушнерчуком В.С. й саме дана особа підписала заявку № 10/12/2024 від 04.12.2024, що спростовує зауваження в частині підписання цього документа неуповноваженою чи невідомою особою.
Крім того, дана заявка містить усі необхідні реквізити сторін, підпис та печатку клієнта, підпис та печатку експедитора. Отже, даний документ є чинним, волевиявлення сторін спрямовано на реальне виконання взятих на себе зобов'язань, про що свідчать документи, складені за результатами виконання сторонами умов договору №1/1/23 від 04.01.2023 року та дії сторін щодо перевезення товару та оплати наданих послуг. Відсутність інформації стосовно представника експедитора в заявці не впливає на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.
Також суд не приймає до уваги твердження митного органу про наявність ознак підробки даного документа, оскільки це є лише припущенням, що не підтверджено належними доказами.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що надані при митному оформленні документи на підтвердження витрат на транспортування мали бути враховані митним органом в якості належних та допустимих доказів фактично понесених витрат відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України.
За наявності усіх належних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару позивач не зобов'язаний був додатково надавати ще й висновок про вартісні характеристики товару.
Враховуючи наведене, в ході даного судового розгляду суд дійшов висновку, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.
Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб'єкт владних повноважень дійшов хибного висновку щодо неможливості їх врахування для митного оформлення товару за основним методом.
З огляду на викладене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є надуманими та ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Також суд враховує, що декларація МД №23UA500080011924U0 від 07.12.2024, на підставі якої визначено митну вартість за резервним методом, не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки відображає митну вартість іншого товару (тумба приліжкова), ніж подано позивачем до митного оформлення (полиця для взуття), не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що митним органом безпідставно проведено коригування заявленої митної вартості товару, а тому рішення Житомирської митниці №UА101020/2024/000198/1 від 12.12.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА101020/2024/007838 від 12.12.2024 слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці №UА101020/2024/000198/1 від 12.12.2024
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА101020/2024/007838 від 12.12.2024.
Стягнути з Житомирської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" 3949 (три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн 11 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 23 грудня 2025 р.
23.12.25