ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1617/25
провадження № 1-кп/753/1278/25
"18" грудня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024101110000579, з обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо обвинувачених, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих останнім кримінальних правопорушень, а також з метою забезпечення виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 4 5 ст. 177 КПК України - переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме повідомити спільників про факт викриття, змінити місце проживання, а також вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність. За наведених обставин вважав, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та запобігти настанню вищевказаних ризиків.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 , думку якої підтримав обвинувачений ОСОБА_6 , категорично заперечила проти задоволення клопотання. Вказувала на те, що заявлені ризики не доведені, просила врахувати тривалість тримання під вартою, взяти до уваги те, що всі докази долучено, а також наявність міцних соціальних зв'язків, оскільки на утриманні в обвинуваченого перебуває малолітня дитина. Вважала, що більш м'які запобіжні заходи цілком забезпечать належну поведінку ОСОБА_6 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_7 , категорично заперечив проти задоволення клопотання. Підтримав доводи адвоката ОСОБА_4 , доповнивши, що ОСОБА_7 відшкодував заподіяну шкоду, вчинене є прикрою помилкою, яку обвинувачений усвідомив. Наполягав на зміні запобіжного заходу на домашній арешт та визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_7 просив врахувати, що він не переховувався від суду, оскільки його забрали працівники ТЦК та СП.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд враховує не тільки необхідність забезпечення прав обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з захисту прав людини, а саме те, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і тому оцінка такого ризику проводиться з посиланням на ряд інших факторів.
Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів.
Не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинувачених в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, в даному конкретному випадку підозра останніх у вчиненні тяжких злочинів є небезпідставною, про що свідчить спрямування обвинувального акту до суду.
При цьому, суд, проявляючи особливу ретельність у ході судової процедури, та не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченим в разі визнання їх винними, що свідчить про наявність ризику втечі, встановив, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особи обвинувачених, наявність ще і інших підстав для позбавлення волі, вважаючи їх релевантними (відповідними) та достатніми.
Також, суд приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
На даний час продовжується з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами, і тому можливість незаконного впливу з боку обвинувачених на потерпілих та свідків з метою зміни показань продовжує існувати, що свідчить про можливість перешкодити виконанню завдань кримінального провадження.
Приймаючи до уваги наявність підстав для розумної підозри щодо причетності обвинувачених до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень в сукупності з даними, що характеризують особу останніх, а саме вік та стан здоров'я, з огляду на ступінь тяжкості правопорушення та вид і розмір покарання, яке може загрожувати в разі визнання обвинувачених винуватими, суд приходить до висновку про те, що наведені обставини збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши тримання обвинувачених під вартою, так як достатні стримуючі фактори, які би свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Також, беручи до уваги відсутність доказів офіційного джерела доходу та наявності міцних соціальних зв'язків обвинувачених суд вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є реальним.
Крім того, судовий розгляд триває, всі спільники не встановлені, і тому ризик перешкоджання кримінальному провадженню продовжує існувати.
Відомості, які б свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, зокрема за станом здоров'я, в матеріалах провадження також відсутні.
Доводи ОСОБА_7 про те, що він не переховувався суд вважає неспроможними, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що останній порушив умови цілодобового домашнього арешту.
З урахуванням наведеного суд вважає, що обставини, які були підставами для застосування обвинуваченим найбільш суворого вигляду запобіжного заходу не зменшились.
Також, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи підстави та обставини інкримінованих обвинуваченим під час дії воєнного стану в Україні кримінальних правопорушень, зокрема проти основ національної безпеки України, суд не визначає розмір застави.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд,
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 15 лютого 2026 року включно.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 15 лютого 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.
Головуючий: