Справа 22-6218 Головуючий у 1 інстанції Тріпутіна Т.М.
Категорія 18 Доповідач Біляєва О.М.
13 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Келемені І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1" до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк", 3-я особа на стороні позивача - ОСОБА_2, -про стягнення матеріальної та моральної шкоди
та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,
ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 30 листопада 2005 року, яким обидва позови задоволені частково.
Суд зобов'язав ЗАТ комерційний банк «Приватбанк" повернути ОСОБА_1 необгрунтовано вилучене 30 березня 2005 року майно: музичний центр LG FFH 2005 АХ, 2004 року випуску; DVD BВК 962 S, 2005 року випуску; холодильник HORD DX 241, 2002 року випуску; мікрохвильову піч Whirpool АУМ581, 2004 року випуску; праску «LFG" LF-8231, 2003 року випуску; кавоварку «SANUSY", 2004 року випуску; телевізор «Panasonic" 21 дюйм, 2005 року випуску; унітаз та бачок з комплектуючими, 2004 року випуску; монітор НР D2814А, 1994 року випуску; CD диски у кількості 9 штук.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ЗАТ комерційний банк «Приватбанк" у рахунок погашення заборгованості за кредитом 7401 гр. 12 коп., відсотки за користування кредитом 1275 гр. 63 коп.; комісію банку 320 гр.; судові витрати 306 гр.
З ОСОБА_2 на користь ЗАТ комерційний банк «Приватбанк" стягнув у рахунок погашення заборгованості за кредитом 1763 гр. 10 коп., відсотки за користування кредитом 574 гр. 21 коп., пеню 80 гр. 70 коп., судові витрати 51 гр.
В стягненні з ОСОБА_1 на користь банку штрафних санкцій 21072 гр. 40 коп. відмовлено.
В стягненні з ЗАТ комерційний банк «Приватбанк" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди відмовлено.
Додатковим рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки від 27 квітня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ЗАТ комерційний банк «Приватбанк" 400 доларів США відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду в частині відмови в стягненні моральної шкоди і 400 доларів США, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі та доповненні- до неї позивачка просила скасувати рішення, стягнути на її користь моральну шкоду 50000 гр., посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального закону. Апелянт зазначала, що суд необгрунтовано відмовив в стягненні моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, та на порушення ст.ст.212, 213 ЦПК України не прийняв до уваги показання свідка, який підтвердив факт вилучення іноземної валюти.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
ОСОБА_2, 3-я особа на стороні позивачки, також просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник банку Петрикін О.Ю. просив відхилити апеляційну скаргу, залишити рішення суду без змін.
Суд першої інстанції встановив, що спірні правовідносини виникли на підставі кредитних договорів, за якими ОСОБА_1 був наданий споживчий кредит на суму 8000 гр., а ОСОБА_2 - кредит на придбання побутової техніки. Подружжя ОСОБА_1, ОСОБА_2 порушили свої зобов'язання і мають заборгованість по кредитах. В зв'язку з цим працівники банку вилучили музичний центр LG FFH 2005 АХ, 2004 року випуску; DVD ВВК 962 S, 2005 року випуску; холодильник НОRD) DХ 241, 2002 року випуску; мікрохвильову піч Whirpool АУМ581, 2004 року випуску; праску «LFG" LF-8231, 2003 року випуску; кавоварку «SANUSY", 2004 року випуску; телевізор «Panasonic" 21 дюйм, 2005 року випуску; унітаз та бачок з комплектуючими, 2004 року випуску; монітор НР D2814А, 1994 року випуску; СD диски у кількості 9 штук, - про що не склали відповідний акт.
Суд дійшов висновку про те, що дії працівників по вилученню майна не є правомірними, тому зобов'язав відповідача повернути вищевказане майно.
Суд стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банка заборгованість по кредитах та відсотках, в стягненні пені відмовив на підставі ст.551 ЦК України.
Відмовляючи в стягненні моральної шкоди та 400 доларів США, суд виходив з того, що відшкодування моральної шкоди по спірних правовідносинах законом не передбачено, а факт вилучення іноземної валюти не доказаний позивачкою.
Апеляційний суд, вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Можливість відшкодування моральної шкоди передбачено окремими статтями Цивільного Кодексу України.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні правовідносини регулюються нормами закону про зобов'язання та кредитний договір (ст.ст. 625, 638, 1054, 1055 ЦК України).
Законодавство при даному виді правовідносин не допускає відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, висновок суду про відмову в стягненні моральної шкоди є "обгрунтованим і відповідає вимогам діючого законодавства"
Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як видно з матеріалів справи, позивачка не надала суду переконливих доказів про те, що працівниками банку були вилучені, крім вищевказаного майна, також 400 доларів США.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_3, який є батьком позивачки, оскільки вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4.
Згідно пояснень ОСОБА_4, він в присутності ОСОБА_1 забрав монітор комп'ютера, при цьому ніяких грошей під монітором не було.
Показання свідка не спростовані позивачкою. Крім цього, з акту прийому-передачі майна ОСОБА_1 від 30 березня 2005 року вбачається, що гроші в іноземній валюті не були передані на зберігання(о.с. 123).
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд правильно відмовив в задоволенні вимог про стягнення з банку 400 доларів США, оскільки відсутні докази про вилучення іноземної валюти.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду в частині відмови в стягненні моральної шкоди і 400 доларів США є законним і обґрунтованим, ухвалене на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд, згідно ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін.
В іншій частині судове рішення не оскаржується.
Керуючись ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від ЗО листопада 2005 року і додаткове рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 27 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.