Справа №:755/13247/24
Провадження №: 2/755/17276/25
"24" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Дніпровський районний відділ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: Дніпровський районний відділ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Згідно заявлених вимог, позивачі просять суд визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1 .
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з 13 серпня 1993 року проживають в квартирі АДРЕСА_1 . В цій квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Позивачі зазначають, що з лютого 2009 року в квартирі АДРЕСА_1 відповідач не проживає та його особисті речі у цій квартирі відсутні, проте позивачам доводиться оплачувати за нього комунальні послуги. Також позивачі вказують, що ОСОБА_4 не проживає в цій квартирі без поважних причин вже впродовж строку, що перевищує 15 років, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом, тим більше що відповідач перестав бути членом сім'ї позивачів у розумінні діючого законодавства.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими документами було надіслано за зареєстрованим місцем проживання відповідача, проте відповідачем отримано не було, конверт разом з надісланими документами повернувся до суду без вручення, з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідач не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.
Третіми особами також не було подано до суду заяв по суті справи.
Таким чином, розглянувши подані позивачами документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, 27 липня 1993 року Харківською районною державною адміністрацією ОСОБА_1 на сім'ю з чотирьох осіб видано ордер №15226 на надання службового приміщення на період роботи на посаді монтажника сантехсистем ЖКК ДБК-І, на право зайняття однієї кімнати площею 19,0 кв.м, загальною площею 34,8 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 . Ордер виданий на підставі Розпорядження представника Президента України від 14 липня 1993 року №340.
Згідно витягу № 115704602 від 15.07.2024 з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 15.07.2024, зареєстровано 4 особи з наступними датами: ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації 13.08.1993); ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата реєстрації 13.08.1993); ІНФОРМАЦІЯ_8 року народження (дата реєстрації 13.08.1993); ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата реєстрації 13.08.1993 ).
Наведені у витягу дати народження зареєстрованих за спірною адресою осіб співпадають з датами народжень сторін у справі, зазначеними у свідоцтві про укладання шлюбу та в свідоцтвах про народження, з яких також убачається, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є подружжям, а позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 - синами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Факт реєстрації відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження , за адресою: АДРЕСА_2 з вказаної вище дати також підтверджується відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА (а.с. 25).
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки (частина друга статті 64 ЖК Української РСР).
Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним господарством, мають взаємні права та обов'язки.
У рішенні Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») від 03.06.1999 р. у справі №1-8/99 №5-рп/99, зазначено, що щодо поняття «член сім'ї» Конституційний Суд України виходить з об'єктивної відмінності його змісту від галузі законодавства, підкреслюючи при цьому, що навіть міжнародно-правовими актами не встановлено єдиних критеріїв чи поосібного переліку членів сім'ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЖК Української РСР, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
У статті 379 ЦК України зазначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач не довів. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
В Акті від 16.07.2024, складеному: ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , підписи яких засвідчені начальником ЖЕД 409, вбачається, сусіди підтвердили, що ОСОБА_4 , 1989 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але не проживає з лютого 2009 року по дату складання акту і його особисті речі в квартирі відсутні. (а.с. 35)
В силу положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Дніпровський районний відділ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки позивачами надано достатньо доказів, які б дозволили дійти обґрунтованого висновку про те, що відповідач дійсно без поважних причин не проживає в спірній квартирі тривалий час - понад шість місяців до звернення з даним позовом до суду.
За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Позивачі не ставлять вимоги про стягнення з відповідача сплаченого судового збору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 9, 71, 72 ЖК Української РСР, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи: Дніпровський районний відділ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ: 42552598, місцезнаходження: м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 14-А), Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (ЄДРПОУ: 37203257, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Праці, буд. 1/1), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартиною за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: