Справа № 526/4077/24
Провадження № 1-кп/526/148/2025
іменем України
23 грудня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника потерпілої - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченої - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Цупівка Дергачівського району Харківської області, зареєстрована та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не заміжньої, маючої на утриманні неповнолітню дитину, не працюючої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125 та ст.128 КК України,-
встановив:
27.07.2024 близько 08 год. в с.Новоселівка Миргородського району на земельній ділянці що межує з вул. Роміна в районі розташування перехрестя даної вулиці з вул. Шкільною між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на грунті особистих неприязних відносин виникла сварка.
Під час даної суперечки ОСОБА_6 , діючи умисно, нанесла один удар дерев'яною палицею по лівій руці потерпілої ОСОБА_7 , чим заподіяла останній, відповідно до висновку експерта №183 від 06.08.2024 за результатами проведення судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження у вигляді гематоми тильної поверхні лівої кисті з переходом на променево-зап'ясний суглоб та нижню третину передпліччя, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В подальшому, після поштовху з боку ОСОБА_6 потерпіла ОСОБА_7 опинилася в лежачому положенні на землі. ОСОБА_6 , схилившись над ОСОБА_7 , діючи умисно, придавила дерев'яною палицею на обличчя останньої, чим спричинила відповідно до висновку експерта №183 від 06.08.2024 за результатами проведення судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження у вигляді гематоми верхньої губи, рани шкіри верхньої губи та рани слизової оболонки верхньої губи, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Крім цього, 27.07.2024 близько 08 год. в с. Новоселівка Миргородського району на земельній ділянці що межує з вул. Роміна в районі розташування перехрестя даної вулиці з вул. Шкільною між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на грунті особистих неприязних відносин виникла сварка.
Під час даної суперечки ОСОБА_6 , діючи з необережності, яка виразилася у злочинній недбалості, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, котрі вона мала б і могла передбачити, здійснила поштовх своїми руками в область грудей ОСОБА_7 .
Від даного поштовху потерпіла ОСОБА_7 не втрималася на ногах та впала на грунтове покриття території де вони перебували. При цьому, внаслідок контакту правою ногою об землю при падінні ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, відповідно до висновку експерта №183 від 06.08.2024 за результатами проведення судово-медичної експертизи, у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки, яке кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнала частково, фактичні обставини справи щодо нанесення потерпілій легких тілесних ушкоджень не заперечувала. Щодо нанесення з необережності тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості пояснила, що з потерпілою у неї існують неприязні стосунки на грунті сварок щодо випасання худоби. Потерпіла спровокувала її на сварку, оскільки перша вдарила її палицею. В подальшому вона дійсно нанесла ОСОБА_7 удар по руці, але не штовхала потерпілу, яка впала сама та отримала тілесні ушкодження. Цивільний позов визнала частково в сумі завданої матеріальної шкоди 6520 грн 47 коп. Заявлена сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 грн є непомірною для неї з урахуванням відсутності у неї роботи та перебування на її утриманні неповнолітньої дитини.
Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона перебувала навпроти свого будинку, де випасаються кози. На велосипеді приїхала ОСОБА_6 , вирвала палицю з її рук та нанесла удар по руці. В подальшому штовхнула, від чого потерпіла впала на землю та ОСОБА_8 почала тиснути палицею, яку підібрала, на горло.
Незважаючи на часткове визнання, вина обвинуваченої ОСОБА_6 доведена також дослідженими в судовому засіданні доказами:
-показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які підтвердили факт сварки між потерпілою та обвинуваченою та нанесення тілесних ушкоджень;
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 27.07.2024;
-повідомленням КНП «Гадяцька МЦЛ» Гадяцької міської ради старшому слідчому ВП №1 Миргородського РВП про доставлення до лікарні потерпілої ОСОБА_7 ;
-рентгензнімком з зафіксованим переломом шийки правої стегново кістки зі зміщенням;
-випискою з медичної карти потерпілої;
-копією журналу реєстрації амбулаторних хворих;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 15.08.2024 з участю потерпілої ОСОБА_7 ;
-висновком судово-медичного експерта №183 від 06.08.2024;
-висновком судово-медичного експерта №210 від 16.08.2024, згідно якого покази потерпілої ОСОБА_7 дані нею під час проведення слідчого експерименту відповідають об'єктивним даним СМЕ №183;
Дії ОСОБА_6 судом кваліфікуються за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та за ст. 128 КК України як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обставин, які відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_6 за вчинення кримінальних правопорушень судом не встановлено.
Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченої є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
При обранні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_6 судом враховується ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст.12 КК України віднесено до категорії кримінальних проступків та нетяжких злочинів, особу обвинуваченої, яка на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, негативно характеризується за місцем проживання, до кримінальної відповідальності раніше притягувалася, має на утриманні неповнолітню дитину, яку виховує самостійно.
При призначенні покарання обвинуваченій суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної.
Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.125 КК України, є проступком, який карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України є нетяжким злочином та карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
На думку суду, призначення покарання у виді позбавлення волі на мінімальний термін, визначений ст.128 КК України буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення нею та іншими особами нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням думки потерпілої та обставин справи, враховуючи наявність на утриманні обвинуваченої малолітньої дитини, суд прийшов до висновку про можливість застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченої від відбування покарання з встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Питання заявленого потерпілою ОСОБА_7 до обвинуваченої ОСОБА_6 цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 129 КПК України та правилами цивільного судочинства, вважаючи його таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З урахуванням визнання обвинуваченою розміру завданої матеріальної шкоди в сумі 6520 грн 47 коп, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі, оскільки вину обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень вважає доведеною, а розмір завданої матеріальної шкоди документально підтвердженим.
Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Розглядаючи питання стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст. 23 ЦК).
Згідно ч.1, п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Виходячи з досліджених доказів, суд вважає, що внаслідок умисних протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_6 потерпіла ОСОБА_7 пережила фізичні, душевні та психологічні страждання.
Визначаючи розмір відшкодування потерпілій, понесеної нею моральної шкоди, суд виходить з того, що визначаючи розмір відшкодування, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.
Заявлена потерпілою сума завданої моральної шкоди в розмірі 300 000 грн, на думку суду є завищеною, з урахуванням того, що одне з кримінальних правопорушень вчинено з необережності а тому підлягає частковому задоволенню в розмірі 100 000 грн.
Запобіжний захід обвинуваченій у даному кримінальному провадженні не обирався, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.
Арешт на майно у даному кримінальному провадженні не накладався. Судові витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 129, 366-371,373- 376,395 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_6 визнати винною:
- за ч.2 ст.125 КК України та призначити їй покарання у виді 1 року пробаційного нагляду;
-за ст.128 КК України та призначити їй покарання у виді 1 року позбавлення волі.
Згідно ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути на її користь з ОСОБА_6 в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди 6520 грн 47 коп. та завданої моральної шкоди 100000 (сто тисяч) грн. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Гадяцький районний суд Полтавської області до Полтавського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1