Провадження номер № 2/0186/1130/25
Справа № 186/1627/25
24 грудня 2025 року м.Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Янжули С.А.
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
31 липня 2025 року в провадження суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 28 серпня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ОСОБА_1 укладено Договір №75195693. Відповідно до умов Договору, Кредитодавець надав Позичальнику позику у розмірі 10 237 гривень на строк до 19 вересня 2021 року включно. За умовами Договору, Кредитодавець зобов'язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов'язався повернути Кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору. Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99%, яка нараховується за день користування позикою.
ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" свої зобов'язання за договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти, а останній не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Договором.
27 січня 2022 року між ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір №27/01/2022, відповідно до якого, останнє набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за договором №75195693.
10 січня 2023 року укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" право вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за договором №75195693.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за договором №75195693 від 28 серпня 2021 року, станом на день формування позовної заяви, становить 8 866,98 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8 679,64 гривень, інфляційні збитки 163,79 гривень, нараховані 3% річних - 23,55 гривень.
Просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами в сумі 8 866,98 гривень, судовий збір 2 422,40 гривень та витрати на правову допомогу 9 000 гривень.
Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2025 року провадження по справі було відкрито.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовільнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки він фактично сплатив позивачу майже 20 000 гривень, копії квитанцій додано. Проценти нараховані у декілька разів більше, ніж тіло кредиту та нараховані вони поза межами строку кредитування. Нарахування комісії не відповідає вимогам законодавства "Про споживче кредитування". Нарахування штрафів, пені неправомірне з огляду на п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" до ЦК України. Проценти у декілька разів перевищують суму кредиту, тобто договір містить несправедливі умови.
Представник позивача надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 28 серпня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75195693.
Відповідно до умов Договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 10 237 гривень на строк 22 дня, до 19 вересня 2021 року включно. За умовами Договору, Кредитодавець зобов'язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов'язався повернути Кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору. Відповідно до умов Договору процентна ставка становить 1,99% (базова, фіксована).
Кредитний договір вчинено в електронній формі, відповідач підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором, направленим йому на зазначений ним в договорі номер телефону НОМЕР_1 28 серпня 2021 року. Одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_4.
Кредитні кошти були перераховані відповідачу на вказаний ним в договорі номер банківської картки № НОМЕР_2 . Вказаний факт підтверджується довідкою про ідентифікацію відповідача ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та довідкою ТОВ "ФК"Фінекспрес" про підтвердження операції про зарахування коштів на банківський рахунок.
Крім того, факт укладення договору позики та отримання відповідачем кредитних коштів за вищезазначеним договором позики не спростовує і сам відповідач.
ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" свої зобов'язання за договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти.
Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком №1 до договору позики №75195693 від 28 серпня 2021 року та підписана сторонами договору за допомогою одноразових ідентифікаторів, відповідач повинен був у строк до 19 вересня 2021 року повернути на користь первісного кредитора суму грошових коштів за договором позики - 11 805,62 гривень, з яких: 10 237 гривень - тіло кредиту та 1 568,62 гривень - проценти за користування кредитними коштами.
27 січня 2022 року між ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір №27/01/2022, відповідно до якого, останнє набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за договором №75195693.
10 січня 2023 року укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" право вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за договором №75195693.
Матеріали справи містять підтвердження про перерахування позивачем на користь ТОВ "Вердик Капітал" грошових коштів на виконання договору про відступлення права вимоги.
Згідно розрахунку заборгованості, доданому до матеріалів справи, загальний розмір заборгованості відповідача по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за договором №75195693 від 28 серпня 2021 року, станом на день формування позовної заяви, становить 8 866,98 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8 679,64 гривень, інфляційні збитки 163,79 гривень, нараховані 3% річних - 23,55 гривень.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, кредитний договір було укладено в електронній формі.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
На підставі викладеного, з урахуванням доказів, поданих стороною позивача, враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували позицію відповідача, суд вважає встановленим, що вищевказаний договір, який підписаний з використанням електронного підпису і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. При цьому, заміна кредитора та неповідомлення боржника, не звільняє останнього повернути кредитні кошти первісному кредитору.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що сторонами були погоджені та підписані умови договору позики від 28 серпня 2021 року, за якими відповідач повинен був у строк до 19 вересня 2021 року повернути на користь первісного кредитора суму грошових коштів за договором позики - 11 805,62 гривень, з яких: 10 237 гривень - тіло кредиту та 1 568,62 гривень - проценти за користування кредитними коштами.
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на дату початку розрахунку - 27 січня 2022 року заборгованість відповідача по договору позики складала: 10 237 гривень - тіло кредиту, 18 442,64 гривень - заборгованість по відсотках, всього - 28 679,64 гривень. Станом на дату розрахунку - 10 січня 2023 року сума боргу становить 28 866,98 гривень, з яких: 10 237 гривень - тіло кредиту, 18 442,64 гривень - проценти за користування кредитом, 23,55 гривень - нараховані 3% річних, 163,79 гривень - інфляційні збитки. Сума погашень боржником до 10 січня 2023 року - 0 гривень. Станом на день формування позовної заяви, сума боргу становить 8 866,98 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8 679,64 гривень, інфляційні збитки 163,79 гривень, нараховані 3% річних - 23,55 гривень.
Відповідачем до матеріалів справи долучено копії платіжних документів, з яких вбачається, що ним сплачено за договором позики суму 19 000 гривень за період з 29 лютого 2024 року по 30 січня 2025 року.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач повинен був сплатити на користь позивача за договором позики 11 805,62 гривень, з яких: 10 237 гривень - тіло кредиту та 1 568,62 гривень - проценти за користування кредитними коштами.
Як зазначено у висновках, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені такі правові висновки. Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 року у справі N 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підстав відступити від указаних вище правових висновків немає.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі N 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
За умовами Договору позики №75195693 від 28 серпня 2021 року, укладеного між сторонами, кредитні кошти надавалися відповідачу на строк - 22 дні, до 19 вересня 2021 року, саме цей термін зазначений в графіках платежів, підписаних сторонами, а позивачем нараховані проценти за користування кредитними коштами поза строками кредитування, а саме: станом на дату переходу права вимоги за договором про відступлення права вимоги.
Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору.
Адже, в анкеті-заявці, у договорі позики, у графіку платежів визначено строк кредитування 22 дні та дата повернення кредиту 19 вересня 2021 року, визначено нараховані проценти, які підлягають обов'язковій сплаті за користування кредиту.
Таким чином, договором одночасно з визначеним строком кредитування, передбачено продовження (пролонгації) строку кредитування до невизначеної дати.
Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом (або ж право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору).
Згідно з ч.6 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Разом з тим, матеріали справи не містять і відомостей щодо продовження (пролонгації) строку кредитування в розумінні умов договору (часткової сплати тіла кредиту чи процентів, підписання відповідачкою додаткового договору (в т.ч. в електронній формі) про пролонгацію кредитного договору).
Як вбачається з матеріалів справи договори укладено на строк 22 дні, тому підлягала б до стягнення заборгованість по тілу кредиту - 10 237 гривень та процентах за користування кредитом за період з 28 серпня 2021 року по 19 вересня 20214 року в розмірі 1 568,62 гривень.
Однак, судом встановлено, що відповідач сплатив на користь позивача за договором позики 19 000 гривень, які були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, понад строк кредитування, встановлений договором, після 19 вересня 2021 року та частково за тілом кредиту, та просить суд стягнути з відповідача залишок заборгованості по тілу кредиту в сумі 8 679,64 гривень, що не передбачено умовами договору, суд не вбачає підстав для нарахування відповідачу відсотків після спливу строку кредитування - 19 вересня 2021 року, оскільки умови договору в цій частині є суперечливими.
Оскільки після спливу визначеного договором позики строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, а відповідачем вже сплачено на рахунок позивача 19 000 гривень за договором позики, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 679,64 гривень задоволенню не підлягають.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 163,79 гривень інфляційних збитків та 23,55 гривень - нарахованих 3% річних.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки штрафні санкції нараховані позивачем за період з 27 січня 2022 року по 10 січня 2023 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то відповідач, на підставі п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов'язку сплати на користь позивача, як позикодавця, суму 3% річних та інфляційних втрат, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
В зв'язку з викладенним, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, в зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог, судові витрати по справі слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.141, ст.ст. 258, 259, 263-265,280-283 ЦПК України, -суд
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Судові витрати по справі залишити за позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Інформація про учасників справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду виготовлений 24 грудня 2025 року.
Суддя: С.А.Янжула.