24 грудня 2025 року місто Київ
справа № 759/20679/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/18941/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменка Михайла Володимировича на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Журибеди О.М., про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
У жовтні 2023 року представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат Басараб Н.В. звернулась до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, у якому просила:
- витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 частину квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
- витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_6 частину квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивачів зазначала, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 11 листопада 2008 року належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 . 03 серпня 2013 року невідомі особи ввірвались до квартири і з застосуванням сили викинули позивачів на вулицю не давши можливості зібрати речі та документи, у зв'язку чим у ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження.
Зазначає, що в подальшому ОСОБА_7 на підставі підробленої довіреності та згоди на відчуження майна від імені ОСОБА_2 набув за договором купівлі-продажу право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що був посвідчений 08 жовтня 2009 року ПН КМНО Савчук О.А. за реєстровим номером №1045.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року у справі №759/1273/14-ц, що набрало законної сили 19 липня 2022 року визнано недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 .
Вказує, що здійснити державну реєстрацію даного судового рішення позивачам не вдається за можливе, через незаконний продаж ОСОБА_7 оспорюваної квартири під час розгляду спору в суді та незважаючи на забезпечення позову шляхом накладення арешту.
Так, 06 березня 2020 року ОСОБА_1 придбала спірну квартиру, а 07 липня 2021 року чоловіку ОСОБА_1 , ОСОБА_6 приватний нотаріус КМНО Забігайло Л.П. було видано свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя за № 516.
Таким чином, відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачам, право на яку було відновлено рішенням Святошинського районного суду міста Києва 15 червня 2021 року.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Прзначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження, у судовому засіданні на 30.11.2023 на 12.30 год., в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва.
28 жовтня 2025 року представником позивачі ОСОБА_9 подано клопотання про зупинення розгляду справи.
На обґрунтування зазначала, що постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у справі № 759/1273/14-ц рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним і стягнення судових витрат скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Оскільки в частині визнання договору купівлі-продажу квартири рішення суду скасовано з тих підстав, що колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання спірного договору купівлі-продажу квартири, за обставин та меж судового розгляду, є достатнім для відновлення порушених прав позивача. Вважає, такі обставини дають підстави вважати, що належним способом захисту позивача в цій справі є вимога про витребування спірної квартири у ОСОБА_1 на підставі ст.ст.387,388 ЦК України. 02 жовтня 2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Тумайкіної М.Ю та ОСОБА_10 - про визнання недійсними довіреності, згоди на відчуження майна і договору купівлі-продажу. ОСОБА_1 касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року ухвалою Верховного Суду від 4 жовтня 2025 року залишена без руху і надано строк на усунення недоліків. Станом на 28 жовтня 2025 року питання з прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 не вирішено.
У зв'язку з наведеним просила зупинити провадження у справі №759/20679/23 до розгляду Верховним Судом справи №759/1273/14-ц.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року клопотання представника позивачів ОСОБА_9 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено.
Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння до розгляду Верховним Судом справи 759/1273/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ПН КМНО Тумайкіної М.Ю. і ОСОБА_10 - про визнання недійсними довіреності, згоди на відчуження майна та договору купівлі-продажу.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьменко М.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Апеляційну скаргу мотивував тим, що при постановленні оскаржуваної в цій справі ухвали про зупинення провадження у справі, районним судом при застосуванні ним норми права (п.6 ч.1ст.251 ЦПК України) висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаціного цивільного суду № 4821/3/23, 07 жовтня 2015 року у справі №6-1367цс15, від 08 грудня 2021 року у справі №761/33089/20 та від 14 лютого 2022 року у справі №357/10397/19 врахованими не були, чим судом порушені вимоги ст.263 ЦПК України та суд дійшов помилкового висновку про наявність обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи Верховним Судом №759/1273/14-ц.
Вказував, що позовні вимоги у даній справі про витребування майна з чужого незаконного володіння заявлені позивачами за ст.ст.387, 388 ЦК України. Предметом спору у справі №759/1273/14-ц є визнання недійсним договору купівлі - продажу первісному набувачу за договором квартири, що витребовується у даній справі та належить на даний час на праві власності відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , набутого ними на підставі нотаріально посвідченого відплатного договору купівлі-продажу від третьої особи у справі - ОСОБА_11 .
Зазначав, що відповідно п.п.148, 149 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2024 року, cправа № 204/8017/17, провадження № 14-29цс23: необхідно враховувати, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Крім того, рішення у справі №759/1273/14-ц в усіх випадках не є преюдиціальними для даної справи, через різний суб'єктний склад, а саме, наявність у даній справі відповідача ОСОБА_6 та третьої особи ОСОБА_11 , які не брали участі в справі №759/1273/14-ц, а відтак мають право спростовувати встановлені судом обставини в ній за правилами ч.5 ст.82 ЦПК України.
При цьому, до даної справи вже подані додатком до відзиву на позов ОСОБА_1 докази того, що позивачами у даній справі не спростовано листа від 14.08.2013р. приватного нотаріуса М.Ю.Тумайкіної; листа від 16.02.2015р. приватного нотаріуса М.Ю.Тумайкіної та доданих до них сторінок реєстру нотаріальних дій приватного нотаріуса, тобто позивачами у даній справі не спростовано її посилань та доказів того, що ОСОБА_2 отримував у нотаріуса довіреність та згоду на продаж квартири (а/с. 165-168, 189-192 т.1), які потім опинилися у його дружини, котра й уклала договір відчуження належної чоловіку частини квартири, а відтак, у справі наявні докази волі позивача у справі №759/1273/14-ц на відчуження квартири, що витребовується у цій справі, тому й відсутні перешкоди в її вирішенні судом, ще й тому, що позов пред'явлений позивачами у даній справі передчасно.
Вказує, що зазначені докази мають вирішальне значення для розгляду судом даної справи за ст.388 ЦК України з тих підстав, що належна позивачу ОСОБА_2 на праві власності частина квартири, що витребовується, вибула з його володіння проти його волі.
Таким чином, у районного суду були відсутні підстави для висновку про наявність обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи Верховним Судом ун. № 759/1273/14-ц, а зібрані докази в справі дозволяють встановити та оцінити наявність волі позивачів на витребування квартири, проданої ними за своєю волею. А докази іншого на даний час в справі відсутні.
04 грудня 2025 року від представника позивачів адвоката Басараб Н.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишити без змін ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки в апеляційному порядку оскаржується ухвала про зупинення провадження у справі, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що вирішення питання щодо дійсності договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 , що посвідчений 08.10.2009 року ПН КМНО Савчук О.А., а також щодо визнання недійсним довіреності та згоди на відчуження майна є істотними обставинами для вирішення спору щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи Верховним Судом № 759/1273/14-ц.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).
Відповідно до змісту п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зупинення судом провадження в справі можливе лише у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, та лише до набрання законної сили судовим рішенням в такій справі.
При цьому метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19).
Поряд з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №588/1156/21 звернув увагу, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Судом встановлено, що відповідно до заявлених вимог у даній справі позивачі просили: витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 частину квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_6 частину квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Тобто, предметом спору у даній справі є витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме квартири у АДРЕСА_2 .
Таким чином, вирішення питання щодо дійсності договору купівлі-продажу квартири у АДРЕСА_2 ., що посвідчений 08.10.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савчук О.А. за реєстровим №1045, а також щодо визнання недійсним довіреності та згоди на відчуження майна є істотними обставинами для вирішення спору щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому суд дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи Верховним Судом №759/1273/14-ц.
Дійшовши висновку про наявність підстав зупинення провадження, суд обґрунтовано вказав, що вирішення питання щодо дійсності договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 , що посвідчений 08 жовтня 2009 року приватний нотаріусом КМНО Савчук О.А. за зареєстрованим №1045, а також щодо визнання недійсним довіреності та згоди на відчуження майна є істотними обставинами щодо законності чи незаконності, дійсності чи недійсності наведених вище правочинів для вирішення спору щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.
На думку колегії суддів, у випадку коли спір про визнання недійсним правочину вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині, то наведене з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину недійсним.
Зупинення провадження у справі є прямо передбачуваною процесуальною дією, яка спрямована на повне встановлення обставин, від яких залежить вирішення справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що справа №759/20679/23 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає зупиненню до розгляду Верховним Судом справи №759/1273/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ПН КМНО Тумайкіної М.Ю. і ОСОБА_10 - про визнання недійсними довіреності, згоди на відчуження майна та договору купівлі-продажу, у зв'язку з наявністю обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи Верховним Судом.
А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що у справах №759/20679/23 та №759/1273/14-ц суб'єктний склад у справах має суттєві відмінності та не є преюдиціальним у даній справі, а також те, що у справі наявні докази, що мають вирішальне значення для розгляду судом справи спростовуються вищевикладеним.
Доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень по суті у справі № 759/20679/23, що не можу бути враховано під час вирішення питання щодо наявності підстав для зупинення провадження.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність постановленої ухвали не впливають.
Зупинивши провадження у даній справі, суд першої інстанції сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Отже, зупинення провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом справи №759/1273/14-ц не суперечить вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, внаслідок чого підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменка Михайла Володимировича - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту виготовлення повної постанови.
Головуючий:
Судді: