24 грудня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 759/11859/25
номер провадження 22-ц/824/15115/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року /суддя Шум Л.М./
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 7204,61 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1095,10 грн., три відсотки річних у розмірі 269,43 грн.; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 9377,60 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1425,40 грн., три відсотки річних у розмірі 350,70 грн.; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 19330,48 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2938,23 грн., три відсотки річних у розмірі 718,14 грн.; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 17919,40 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2723,75 грн., три відсотки річних у розмірі 670,14 грн.; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 27384,48 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2747,27 грн., три відсотки річних у розмірі 705,50 грн., пеню у розмірі 858,36 грн.; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 24302,52 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3137,30 грн., три відсотки річних у розмірі 748,58 грн., пеню у розмірі 910,77 грн.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1246,54 грн.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн.; заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 33,12 грн., а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, інфляційні втрати, три відсотки річних, пеню, плату за абонентське обслуговування та обслуговування вузла комерційного обліку у загальному розмірі 126 833,87 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю у зв'язку зі спливом позовної давності, стягнувши з позивача судовий збір за апеляційне оскарження.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що вимоги позивача заявлено з пропуском позовної давності, оскільки відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст. 261 ЦК України визначає початок перебігу позовної давності днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, і в даному випадку остання оплата зафіксована 30.04.2018, а позов подано 30.05.2025, тобто через чотири роки після спливу граничного строку, без доказів визнання боргу, вчинення дій щодо примусового стягнення чи обставин непереборної сили, що переривали б строк відповідно до ст. 263 ЦК України, тому сплив позовної давності є підставою для відмови в позові згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України. Вказувала і на те, що відсутній належно укладений індивідуальний або колективний договір після 01.05.2019 відповідно до нової редакції ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, де ст. 14 регулює порядок укладення договорів про надання комунальних послуг, ст. 26 визначає колективні договори для багатоквартирних будинків, а ст. 18 встановлює правила перерахунку за ненадані або неякісні послуги, і без підтвердження акцепту типового договору з боку споживача чи співвласників будинку стягнення плати є неправомірним; відсутнє письмове повідомлення боржника про відступлення права вимоги за договором цесії №602-18 від 11.10.2018 щодо боргу до 01.05.2018, оскільки ст. 517 ЦК України зобов'язує нового кредитора повідомити боржника про перехід права вимоги, а відсутність такого повідомлення робить перехід недійсним щодо боржника, дозволяючи йому виконувати зобов'язання первісному кредитору. Наголошувала на тому, що наявні акти відключення стояків (вересень 2019 - жовтень 2020), що вимагають перерахунку до 0 грн відповідно до ст. 18 Закону №2189-VIII про перерахунок за ненадані послуги та п. 6 гл. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630, де споживач має право на перерахунок за періоди відсутності послуг або їх невідповідності нормам. Вказувала, що розрахунок застосовано з неправильними тарифами без підтвердження наказами КМДА, оскільки ст. 20 Закону №1875-IV вимагає застосування затверджених тарифів, і помилка в розрахунку становить 8743,26 грн. Крім того, справа безпідставно розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін, незважаючи на значну суму та складність розрахунків, що суперечить ст. 279 ЦПК України.
Позивач про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню в частині вимог до 01.05.2018 р. у зв'язку з пропуском щодо них позовної давності, на підставі наступного.
Судом встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630. Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 р, здійснюється на підставі постанови КМУ від 11.12.2019 № 1182 " Про затвердження Правил надання гарячої води" та Постанови № 803 " Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 р.
Відповідно до п. 8 Правил та Закону послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, такий договір є договором приєднання.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго», на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085).
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг Споживачем.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка підключена до систем централізованого опалення та постачання гарячої води.
До 01.05.2018 послуги надавалися ПАТ «Київенерго», право вимоги відступлено позивачу за договором цесії №602-18 від 11.10.2018.
З 01.05.2018 послуги надає КП «Київтеплоенерго» на підставі публічної оферти (газета «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085)).
Відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялась (не відключалась).
Заборгованість утворилася за періоди до 01.05.2018, з 01.05.2018 по 31.10.2021 та з 01.11.2021.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 526 ЦК України про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином; ст. 625 ЦК України про те, що боржник відповідає за прострочення інфляційними втратами та 3% річних; ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про те, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлені строки.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивач довів факт надання послуг та виникнення заборгованості, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.
Водночас, апелянт у розгляді справи в суді першої інстанції участі не брала, з доводами апеляційної скарги щодо спливу позовної давності звернулась в апеляційній скарзі, які частково апеляційний суд вважає слушними, в частині вимог до 01.05.2018 з таких підстав.
Апелянт стверджує про пропуск трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо боргу, вказуючи на те, що остання оплата за спірними особовими рахунками зафіксована 30 квітня 2018 р. (виписка КП «Київтеплоенерго» знаходиться в матеріалах справи). Відтоді відповідач жодних платежів не здійснювала, а позивач жодних письмових претензій чи вимог не пред'являв. Таким чином день, коли «право на звернення до суду» стало очевидним для позивача є 01 травня 2018 р. відповідно до вимог ст.257 Цивільного Кодексу України від цієї дати триває загальний трирічний строк позовної давності, який сплив 01 травня 2021 р. Позов подано 30 травня 2025 р., тобто через чотири роки після спливу граничного строку. Отже усі вимоги КП «Київтеплоенерго» заявлено з пропуском позовної давності, яку ані зупинено, ані перервано.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність становить 3 роки. За ст. 261 ЦК України, перебіг починається з дня, коли особа (кредитор) дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. За заборгованістю за житлово-комунальними послугами давність застосовується окремо до кожного місячного платежу, оскільки вони є періодичними. За ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови в позові, якщо боржник заявить про це.
Постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19" карантин запроваджено з 12.03.2020. Він тривав до 30.06.2023 (скасовано постановою КМУ від 27.06.2023 №651 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо карантину").
Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до ЦК України. Зокрема, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК доповнено нормою: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 259, 264 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину".
Отже, період карантину з 12.03.2020 по 30.06.2023, не зараховується до строку позовної давності.
З 24.02.2022 (Указ Президента №64/2022) введено воєнний стан, який триває досі.
Законом від 15.03.2022 №2120-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо деяких питань, пов'язаних із військовою службою під час дії воєнного стану" (та пізнішими змінами) строки позовної давності зупиняються на період воєнного стану (п. 12-1 Прикінцевих положень ЦК)
Отже, апеляційний суд відмовляє у вимогах позову до 01.05.2018 року саме у зв'язку зі спливом позовної давності.
В іншій частині доводи апеляційної скарги відхиляються з таких підстав.
Апелянт посилається на нову редакцію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 (набрання чинності з 01.05.2019), де ст. 14 регулює порядок укладення договорів про надання комунальних послуг як індивідуальних або колективних, а ст. 26 визначає колективні договори для багатоквартирних будинків, стверджуючи, що публічна оферта (газетна публікація та сайт) недостатня без підтвердження акцепту конкретним споживачем чи співвласниками будинку, і без такого договору стягнення плати є неправомірним, посилаючись на постанову КЦС ВС від 03.06.2020 у справі №761/36928/19, де відсутність належного договору є підставою для відмови в стягненні.
Проте, відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договір приєднання укладається шляхом приєднання однієї сторони до запропонованих умов в цілому, без можливості їх зміни, а акцепт може виражатися у факті прийняття пропозиції через споживання послуг; Закон №2189-VIII у ст. 12 дозволяє виконавцям комунальних послуг розміщувати публічні договори приєднання, а ст. 14 підтверджує, що для індивідуальних споживачів договір вважається укладеним через публікацію оферти та факт користування послугами без відмови. У даному випадку позивач опублікував типовий договір у газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085) та на своєму сайті, а відповідач продовжувала споживати послуги без відключення у встановленому порядку (ст. 26 Закону), що підтверджує акцепт. Крім того, споживач зобов'язаний укласти договір з виконавцем, і відсутність підписаного документа не звільняє від оплати за фактично надані послуги. Таким чином, договір вважається укладеним, а стягнення плати правомірне.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності перерахунку за періоди відключення (вересень 2019 - жовтень 2020) спростовуються такими обставинами.
Апелянт вказує на наявність восьми «корінців наряду» КП «Київтеплоенерго», які фіксують виконання робіт з відключення стояків та показник «0,00 Гкал», посилаючись на ст. 18 Закону №2189-VIII про перерахунок за ненадані або неякісні послуги та п. 6 гл. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630, де споживач має право на перерахунок за періоди відсутності послуг або їх невідповідності нормам, стверджуючи, що такі періоди підлягають перерахунку до 0 грн.
Однак, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України виконавець послуг зобов'язаний надати послугу відповідно до договору, а замовник - оплатити її, якщо послуга спожита; ст. 18 Закону №2189-VIII передбачає перерахунок лише за підтвердженими актами-претензіями споживача про ненадання послуг, а не автоматично за внутрішніми нарядами виконавця, які можуть стосуватися ремонтних робіт, а не повного відключення квартири. У даному випадку надані акти не свідчать про повну відсутність послуг у квартирі відповідача, а лише про окремі технічні заходи, відповідач не подавала претензій на перерахунок у встановленому порядку. Споживачі мають право не оплачувати за період тимчасової відсутності послуг лише за відсутності лічильників та з підтвердженням актами; факт ненадання послуг повинен бути доведений споживачем, а не виконавцем, і внутрішні документи не є підставою для автоматичного перерахунку без претензії. Таким чином, без доказів повного ненадання послуг перерахунок не застосовується, і стягнення боргу правомірне.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування тарифів відхиляються з таких підстав.
Апелянт стверджує, що позивач застосував максимальний тариф на теплову енергію, чинний на кінець 2021 р., до всього періоду (11.2021 - 03.2025) без надання наказів КМДА про затвердження тарифів на кожен місяць, посилаючись на ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV, де тарифи встановлюються уповноваженими органами та застосовуються до розрахунків з населенням, і помилка в розрахунку становить 8743,26 грн, оскільки дані відкритого реєстру свідчать про нижчі значення.
Проте, відповідно до ст. 20 Закону №1875-IV та нової редакції Закону №2189-VIII ст. 10, тарифи на комунальні послуги встановлюються органом місцевого самоврядування (КМДА) на основі економічно обґрунтованих витрат і застосовуються до всіх споживачів; позивач у розрахунку використав затверджені тарифи, які є публічними та не заперечувалися відповідачем у суді першої інстанції. Аналогічна позиція викладена у постанові КЦС ВС від 20.11.2024 у справі №463/6799/18, де тарифи, встановлені уповноваженим органом, застосовуються без додаткових доказів, якщо споживач не довів їх невідповідність; у постанові ВС від 27.02.2025 у справі №420/10519/22 вказано, що тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні, що покриває витрати, і відсутність заперечень щодо розрахунку робить стягнення правомірним. Таким чином, без доказів невідповідності тарифів стягнення за розрахунком позивача є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного розгляду справи у спрощеному провадженні без виклику сторін також не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки відповідно до ст. 274 ЦПК України справи про стягнення боргів за комунальні послуги відносяться до малозначних, якщо сума не перевищує 250 прожиткових мінімумів.
Отже, вказані доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають розподілу відповідно до пропорції задоволених позовних вимог. В суді першої інстанції заявлено 126833, 87 грн, судовий збір сплачено 3028 грн, пропорція задоволених вимог: 107 111,03 / 126 833,87 = 84,45%, отже стягненню підлягає 2 557,15 грн з відповідачки на користь позивача. В суді апеляційної інстанції з апелянта на корить позивача підлягає стягненню 706,61 грн (4542,00 грн ? 15,55%, пропорційно частині позову в якій відмовлено.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року - скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 7204,61 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 1095,10 грн., три відсотки річних у розмірі 269,43 грн., заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 9377,60 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1425,40 грн., три відсотки річних у розмірі 350,70 грн., відмовивши у вказаних вимогах.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 2 557,15 грн.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 706,61 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: