Справа № 939/1106/23 Головуючий у суді І інстанції Міланіч А.М.
Провадження № 22-ц/824/17675/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
24 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Приходька К.П., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в місті Києві та Київській області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_3 , третя особа - Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області, про зобов'язання вчинити дії,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ДП «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_3 , третя особа - Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області, про зобов'язання вчинити дії, в якому просила суд:
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області внести до Державного земельного кадастру зміни до відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221055100:01:011:0025, площею 0,1445 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , а саме зміни щодо конфігурації земельної ділянки із збереженням площі, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку від 07 червня 2004 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 142542, виданого ОСОБА_4 на підставі рішення Бородянської селищної ради від 23 жовтня 2003 року;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області внести до Державного земельного кадастру зміни до відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221055100:01:011:0027, площею 0,2626 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , а саме зміни щодо конфігурації земельної ділянки із збереженням площі, відповідно до тієї ж технічної документації із землеустрою та державного акта на право власності на земельну ділянку.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в судове засідання позивачка повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином і заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, а її неявка перешкоджає вирішенню спору, тому наявні підстави для застосування наслідків, визначених частиною п'ятою статті 223 ЦПК України, а саме залишення позовної заяви без розгляду.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, в якій просила його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх доводів зазначала, що в суду першої інстанції не було процесуальних підстав для залишення позову без розгляду, оскільки матеріали справи не містять доказів повторної неявки позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що у суду першої інстанції не було процесуальних підстав залишати позовну заяву без розгляду, оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивачки про судове засідання, призначене на 20 січня 2025 року.
Постановою Верховного Суду від 17 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постанову касаційного суду мотивовано тим, що апеляційний суд за відсутності відомостей про належне повідомлення відповідачки про надходження апеляційної скарги, відкриття апеляційного провадження у порушення вимог статті 360 ЦПК України позбавив ОСОБА_2 права надати відзив на апеляційну скаргу, про що вона зазначає у касаційній скарзі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року закінчено проведення підготовчих дій у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.
13 листопада 2025 року відповідачка ОСОБА_2 ознайомилася з матеріалами справи та 20 листопада 2025 року надіслала на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні вказаної апеляційної скарги ОСОБА_1 посилаючись на те, що суд першої інстанції надав належну оцінку поведінці позивачки щодо повторної неявки у судове засідання та постановив ухвалу про залишення позову без розгляду з додержанням норм процесуального права.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала аргументи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що у травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ДП «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_3 , третя особа - Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області, про зобов'язання вчинити дії.
Бородянський районний суд Київської області ухвалою від 19 червня 2023 року відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 11 липня 2023 року на 15:00 год.
Ухвалою суду від 08 серпня 2024 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09 вересня 2024 року на 14:00 год. з повідомленням її учасників.
09 вересня 2024 року розгляд справи було відкладено на 16 жовтня 2024 року на 15:30 год. у зв'язку із відсутністю відомостей про належне повідомлення позивачки ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки, що міститься у матеріалах справи, у зв'язку із хворобою судді Міланіч А. М. справу було знято з розгляду та надалі призначено на 21 листопада 2024 року на 10:30 год.
21 листопада 2024 року справу знято з розгляду у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги. Відповідно до розписки справу відкладено на 23 грудня 2024 року на 11:00 год.
23 грудня 2024 року розгляд справи було відкладено на 20 січня 2025 року на 14:30 год. у зв'язку із неявкою позивачки ОСОБА_1 , оскільки це її перша неявка в судове засідання.
20 січня 2025 року суд першої інстанції за клопотанням представника відповідачки - ОСОБА_5 залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини п'ятої статті 223 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, при повторній неявці сторін.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
За змістом вимог частини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Тобто, у даному випадку правове значення має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15, від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц, від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18, від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21.
Повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України у спосіб, який забезпечує фіксацію повідомлення або виклику.
Згідно із частинами другою, четвертою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (частина шоста статті 128 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України (пункт 5.8. Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) зазначено, що:
«Процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
Бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв'язку, та не звільняє суд обов'язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).
Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов'язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена, та може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення відповідно до статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року у справі № 643/17028/20 (провадження № 61-17619св23) зазначено, що: «процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судової повістки: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судової повістки через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених у пункті 10 Положення про ЄСІТС, і тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Подібний за змістом висновок щодо надсилання судової кореспонденції на електронну адресу зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23). Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення судової повістки особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов'язок суду направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонене, та може здійснюватися як додаткове, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судової повістки відповідно до статті 128 ЦПК України».
В частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом частини другої статті 211, частини другої статті 223 ЦПК України, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, перешкоджає розгляду справи.
Перевіряючи явку в судове засідання учасників судового процесу, суд установлює, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з'явився, про дату, час і місце судового засідання у порядку, передбаченому цим Кодексом (частина друга статті 217 ЦПК України).
Неповідомлення судом учасників процесу про дату, час і місце судового засідання є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, про судове засідання, яке відбулося 20 січня 2025 року, позивачка ОСОБА_1 повідомлялася судом першої інстанції шляхом направлення судової повістки-повідомлення засобами електронного зв'язку на адресу її електронної пошти 23 грудня 2024 року (а.с. 56, т. 3).
Відповідно до довідки Бородянського районного суду Київської області про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «СУПРОВІДНИЙ ЛИСТ» від 23 грудня 2024 року було доставлено до електронної скриньки 23 грудня 2024 року о 15:27 год. (а.с. 81, т. 3).
Разом з тим, вказана довідка про доставку електронного листа на електронну адресу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 не може вважатися належним доказом, що підтверджує виконання судом першої інстанції обов'язку щодо повідомлення сторони про розгляд справи.
Хоча у матеріалах справи і містяться заяви від позивачки, які були відправлені засобами електронного зв'язку саме з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 зазначала вказану електронну адресу у своїх процесуальних заявах по справі як засіб для комунікації з судом.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що направлення судом першої судової повістки на електронну адресу позивачки вважається неналежним повідомленням та не може свідчити про ознайомлення зі змістом такого листа. Разом з тим, надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена, та може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення відповідно до статті 272 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2024 року у справі № 761/4187/23 та від 16 жовтня 2024 року у справі № 758/11388/20.
Таким чином, в суду першої інстанції не було процесуальних підстав залишати позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивачки про судове засідання на 20 січня 2025 року.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не забезпечив належний виклик позивачки у судове засідання 20 січня 2025 року, не перевірив чи було у встановленому законом порядку вручено їй направлену судову повістку, не з'ясував причини її неявки, а тому дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторної (другої поспіль) неявки позивачки, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи.
За наведених обставин суд першої інстанції не дотримався обов'язкових умов для застосування передбачених частиною п'ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання, а саме його належне повідомлення про дату, час і місце такого засідання.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Отже, висновки суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заявиОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ДП «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_3 , третя особа - Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області, про зобов'язання вчинити діїґрунтуються на неправильному тлумаченні положень законодавства та неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не може вважатися законним та обґрунтованим.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року скасувати, справу № 939/1106/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2025року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: К.П. Приходько
Д.О. Таргоній