Справа № 756/3870/25 Головуючий у суді І інстанції Шевчук А.В.
Провадження № 22-ц/824/14439/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
24 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Приходька К.П., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення коштів,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом, в якому просила стягнути з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на її користь грошову суму у розмірі 159 485,40 грн, яка складається із: суми основного боргу - 115 900,00 грн; 3 % річних - 9 468,87 грн; інфляційних втрат - 34 116,53 грн; а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 594,85 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 05 лютого 2022 року між нею та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» був укладений договір № 108Р/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Люкс», відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов'язався надати їй кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у ведення пологів пацієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги.
На виконання умов договору 05 лютого 2022 року позивачкою здійснено оплату вказаних послуг на суму 115 900,00 грн.
24 лютого 2022 року у зв'язку із повномасштабним військовим вторгненням російської федерації на територію України та військовими діями відповідач припинив прийом пацієнтів та надання послуг породіллям, тому позивачка не скористалась відповідними медичними послугами за укладеним договором та народила дитину у Німеччині.
14 червня 2022 року позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо повернення коштів на підставі пункту 10.1 договору, проте відповідач кошти не повернув, повідомивши, що всі запити будуть розглядатися після закінчення військових дій.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 114 100,00 грн, три проценти річних у розмірі 9 312,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 33 586,68 грн, частину витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 569,99 грн і частину витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних й ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а також просить задовольнити його клопотання від 17 квітня 2025 року про розстрочення виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на те, що вимоги позивачки про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України задоволенню не підлягали, оскільки такі нарахування є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, тоді як будівля пологового будинку зазнала значних пошкоджень через бойові дії, робота була призупинена і введення військового стану офіційно визнається форс-мажорною обставиною, а тому положення статті 617 ЦК України звільняють ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, про що вже зазначалося у низці постанов Київського апеляційного суду.
Окремо звертає увагу, що нарахування і сплата інфляційних втрат та трьох процентів річних не передбачено умовами укладеного договору.
Відповідач не заперечує щодо стягнутої суми у розмірі 114 100,00 грн, яку необхідно повернути позивачці, проте суд першої інстанції не розглянув і не прийняв рішення стосовно його клопотання про розстрочення виконання рішення суду і не надав оцінки доданим до нього доказам.
Відзив на апеляційну скаргу від позивачки до суду апеляційної інстанції не надходив.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки - адвокат Сидоренко І.О. підтримав аргументи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Відповідач явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомляв, тому колегія суддів дійшла висновку, що його неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивачки, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 05 лютого 2022 року між сторонами був укладений договір № 108Р/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Люкс», відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов'язався надати позивачці кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у ведення пологів пацієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги.
Відповідно до пункту 8.1 договору вартість послуг становить 96 300,00 грн, яка згідно із пунктом 8.4 сплачується пацієнтом одноразово у формі 100 % передплати в день підписання договору.
Згідно з рахунком-фактурою № 71305 від 05 лютого 2022 року вартість послуги «родопоміч через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності» з урахуванням знижки складає 94 500,00 грн, сума страхового платежу «Безпечні пологи розширена» складає 1 800,00 грн, а всього 96 300,00 грн.
05 лютого 2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 108Р/02/2022 про надання медичної допомоги.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди медичний заклад, за побажанням пацієнта, призначає лікаря для участі у проведенні пологів пацієнта.
Згідно пункту 2 додаткової угоди дана послуга сплачується пацієнтом додатково в сумі 19 600,00 грн, одноразово, у формі 100 % передплати в день підписання даної додаткової угоди.
Вказані вище суми у загальному розмірі 115 900,00 грн були сплачені позивачкою на рахунки відповідача, що підтверджується матеріалами справи і не заперечувалося представником відповідача.
За договором добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби від 05 лютого 2022 року сплачена позивачкою сума у розмірі 1 800,00 грн була оплачена на користь страховика - ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Пунктом 11.2 договору про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Люкс» визначено, що цей договір набирає чинність з моменту його підписання із врахуванням вимог пункту 8.4 договору і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Згідно з пунктом 10.1 договору дія цього договору може бути достроково припинена у тому числі з ініціативи пацієнта за умови письмового повідомлення медичного закладу із зазначенням причин розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним через 5 (п'ять) робочих днів з моменту отримання відповідного повідомлення від пацієнта, якому на його письмову вимогу повертається сплачена за договором сума, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
У разі розірвання договору до закінчення терміну його дії за ініціативою пацієнта або медичного закладу, а також внаслідок медичних показань, що свідчать про недоцільність або неможливість надання подальшої медичної допомоги, пацієнту протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту розірвання/припинення договору повертається сплачена за даним договором сума вартості медичної допомоги, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
Крім того, передбачено, що дія вказаного договору припиняється також у разі, якщо неможливість виконати договір медичним закладом виникла з вини пацієнта (пацієнт провів пологи в іншому лікувальному закладі або місці). В такому випадку пацієнту, на його вимогу, повертається сплачена за договором сума, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» із заявами про повернення грошових коштів, оскільки медичні послуги їй надані не були і дитину вона народжувала в іншому пологовому будинку. З наявного в матеріалах справи електронного листування встановлено факт звернення позивачки до відповідача із заявою про повернення коштів і такий факт звернення у письмовому вигляді підтверджується заявою від 14 червня 2022 року.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого неодноразово продовжено та який діє на день ухвалення рішення.
У наданому листі Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року за № 2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулася до відповідача з вимогою про розірвання договору та повернення грошових коштів, а тому договір № 108Р/02/2022 від 05 лютого 2022 року слід вважати припиненим у зв'язку з односторонньою відмовою від нього відповідно до статті 907 ЦК України.
Оскільки відповідач не виконав умови договору з надання медичних послуг і сплачені позивачкою кошти не повернув, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми 114 100,00 грн з відповідача на користь позивачки.
При цьому, відповідно до умов договору добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби, окрім вартості медичних послуг, сплачена позивачкою сума у розмірі 1 800,00 грн була перерахована на користь страховика, тому ця сума не підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань, у нього також виник обов'язок сплатити позивачці разом із сумою основного боргу 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, на підставі чого суд самостійно провів відповідний розрахунок та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки за період з 22 червня 2022 року по 11 березня 2025 року (994 дня від суми 114 100,00 грн) інфляційні втрати у розмірі 33 586,68 грн та 3 % річних у розмірі 9 312,44 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині з огляду на наступне.
За правилом частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом цієї норми, правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов'язанням.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов'язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості.
Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Зазначений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц.
Встановивши факт прострочення відповідачем виконання його грошового зобов'язання у розмірі 114 100,00 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про необхідність стягнення з нього на користь позивачки 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягали задоволенню з огляду на введення військового стану, що офіційно визнається форс-мажорною обставиною, оскільки відповідачем не надано відповідних документів ТПП України (сертифікату) щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання внаслідок непереборної сили саме зобов'язання за укладеним між сторонами договором у вигляді повернення грошових коштів пацієнту після його розірвання у встановленому законом і договором порядку.
Відповідач, вказуючи на те, що з березня 2022 року робота пологового будинку була вимушено припинена через російську агресію та введення воєнного стану на території України, не обґрунтовує, як саме вказані обставини вплинули на виконання обов'язку саме з повернення позивачці сплачених коштів за договором, оскільки замовлені та оплачені медичні послуги остання не отримала.
Посилання відповідача на пошкодження будівлі пологового будинку, що потребує значних фінансових витрат та зусиль для відновлення попереднього стану, через що ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» опинилось у скрутному матеріальному становищі, також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє як неспроможні посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, у якій зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, і що положення статті 617 ЦК України звільняють ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» як боржника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновки, викладені в постановах Київського апеляційного суду по іншим справам за позовами фізичних осіб до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», відхиляються апеляційним судом як такі, що не ґрунтуються на вимогах частини четвертої статті 263 ЦПК України, за якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (а не апеляційних судів).
Відтак, оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів, у нього виник обов'язок сплатити позивачці 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, які правомірно були стягнуті з нього на користь позивачки судом першої інстанції.
Також колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що суд першої інстанції не розглянув і не прийняв рішення стосовно його клопотання про розстрочення виконання рішення суду, оскільки такий недолік судового розгляду може бути усунутий шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до положень статті 270 ЦПК України та/або в порядку, визначеному статтею 435 ЦПК України, за заявою учасника справи.
Відповідно до частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Положеннями частини першої, третьої статті 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З огляду на те, що право розстрочити виконання рішення суду належить лише суду першої інстанції, який ухвалив таке рішення, задоволення відповідного клопотання відповідача, заявленого в апеляційній скарзі, не входить до повноважень суду апеляційної інстанції.
За таких обставин суд першої інстанції ухвалив в оскаржуваній частині законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин апеляційну скаргу ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» необхідно залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року у даній справі - без змін.
У такому разі розподіл судових витрат відповідача, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: К.П. Приходько
Д.О. Таргоній