апеляційне провадження №22-ц/824/14275/2025
справа №757/61447/24-ц
23 грудня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Полєшко Ельвірою Павлівною, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Гуртової Т.І., дата складення повної ухвали не зазначено,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про встановлення факту, що має юридичне значення, -
встановив:
1. Короткий виклад обставин справи.
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якому просить встановити юридичний факт дострокового виконання умов кредитного договору №DNHLGK00000499 від 24 лютого 2024 року (згідно доводів та вимог заяви) ОСОБА_1 , про дострокове повернення кредитних грошових коштів шляхом добровільного виконання судового рішення від 01 березня 2011 року Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2011 року у справі №(2-14731/2010) 2-6525/2011, про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № DNHLGK00000499 від 24 лютого 2006 року у зв'язку із повною сплатою коштів у розмірі 546 531 грн станом на 30 грудня 2016 року.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року клопотання АТ КБ «Приватбанк», адвоката Абібулаєвої Т.Г., про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено частково.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: АТ КБ «Приватбанк», про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.
Роз'яснено заявнику його право звернення до суду в порядку позовного провадження.
Залишивши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: АТ КБ «Приватбанк», про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду, суд першої інстанції вказав, що заінтересована особа, АТ КБ "Приватбанк" не визнає виконання ОСОБА_1 з дострокового повернення кредитних коштів, тобто у справі наявний спір про право.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з постановленою ухвалою адвокатом Полєшко Е.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що під час судового засідання розглядалася заява про встановлення юридичного факту виконання судового рішення. Представником заявника було надано пояснення щодо підстав звернення до суду, звернуто увагу на докази, долучені до матеріалів справи, зокрема на рішення суду 2011 року, яким уже встановлено розмір заборгованості та здійснено дострокове стягнення коштів на користь банку. Зазначене судове рішення набрало законної сили, не оскаржене та є обов'язковим до виконання, що підтверджується матеріалами судової справи, долученими в повному обсязі.
Крім того, у межах іншого судового провадження проведено судову економічну експертизу на підставі виписок банку ? заінтересованої сторони, з метою визначення кінцевої дати надходження коштів на виконання рішення суду 2011 року. За результатами експертного дослідження руху коштів по рахунку ОСОБА_1 установлено, що останній платіж у рахунок погашення заборгованості за судовим рішенням зарахований банком 30 грудня 2016 року. Отже, звернення до суду мало на меті виключно встановлення факту виконання судового рішення станом на цю дату, а не вирішення питання щодо наявності чи відсутності заборгованості перед банком, оскільки сам факт і розмір заборгованості вже були визначені судовим рішенням 2011 року.
Звертає увагу, що представником АТ КБ «ПриватБанк» не наведено жодних аргументів чи доказів існування спору між сторонами саме щодо факту виконання судового рішення станом на 30 грудня 2016 року. Незважаючи на це, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність спору про право та, не дослідивши належним чином матеріали справи, не оцінивши надані докази, зокрема експертний висновок і матеріали судової справи 2011 року, постановив ухвалу про залишення заяви без розгляду. Суд також не скористався своїм правом витребувати у банку додаткові документи, які могли б підтвердити або спростувати факт виконання рішення суду, встановлення якого і було предметом звернення заявника.
Такі дії суду свідчать про формальний підхід до розгляду справи та не відповідають вимогам процесуального закону, зокрема положенням статей 294, 297 та 315 ЦПК України, які зобов'язують суд забезпечити всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи в окремому провадженні.
Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.
5. Позиція учасників справи.
18 листопада 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення АТ КБ "ПриватБанк".
Зазначає, що відповідно до частини 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у межах якого суд розглядає справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або для створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, а також для підтвердження наявності або відсутності неоспорюваних прав. Водночас факт виконання договору не є самостійним юридичним фактом у розумінні окремого провадження, а становить елемент договірних правовідносин між сторонами. За наявності заперечень з боку іншої сторони такий факт набуває ознак спору про право, що унеможливлює його розгляд у порядку окремого провадження.
Належним способом підтвердження безспірності вимог щодо відсутності заборгованості є отримання заявником відповідної довідки банку про відсутність боргу. Однак такий документ до матеріалів справи подано не було, у зв'язку з чим між заявником та заінтересованою особою наявний спір про право. Крім того, питання визначення обсягу виконання судового рішення в межах виданого виконавчого листа вирішується в порядку контролю за виконанням судових рішень, а не в межах окремого провадження.
Зазначає, що стягнення заборгованості за договором у судовому порядку саме по собі не припиняє дії договору. Такий підхід неодноразово підтверджений судовою практикою Верховного Суду. Також зазначається, що у призначенні платежів за квитанціями, наданими заявником, вказано погашення кредитного договору, а не виконання судового рішення. Визначення ж обсягу виконання рішення суду здійснюється виключно в межах виконавчого провадження, а отже, обраний заявником спосіб захисту є неналежним.
Вказує, що обрання заявником або позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника заявника адвоката Полєшко Е.П. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Установлено, що заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Вимоги заяви мотивує тим, що 24 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір №DNHLGK00000499, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у формі непоновлюваної кредитної лінії в сумі 73 920 доларів США строком до 24 лютого 2021 року. Кредит надано на купівлю нерухомості та сплату страхових платежів зі сплатою процентів, винагороди та комісій, визначених договором, із щомісячним обов'язковим платежем. Забезпеченням виконання зобов'язань за договором виступила іпотека квартири в місті Дніпро. Договором також передбачалося право банку вимагати дострокового повернення кредиту та змінювати умови договору у разі порушення позичальником зобов'язань, у тому числі шляхом одностороннього розірвання договору або звернення до суду.
ОСОБА_1 з березня 2006 року здійснював щомісячні платежі на погашення заборгованості за кредитом, а також у березні 2007 року вніс значну суму коштів у доларах США на кредитний рахунок, яка банком належним чином не була врахована. У грудні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення заборгованості за цим кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання зобов'язань позичальником. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2011 року задоволено вимоги банку та стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості у гривневому еквіваленті, що відповідала 68 944,74 долара США, а також визначено солідарну відповідальність поручителя в частині додаткової суми. У мотивувальній частині рішення судом прямо встановлено факт дострокового стягнення заборгованості, що свідчить про реалізацію банком свого права на зміну строку виконання зобов'язання та дострокове припинення дії кредитного договору в частині строків.
Рішення суду набрало законної сили, виконавчі листи отримані банком у жовтні 2011 року, однак до органів примусового виконання банк не звертався, що свідчить про добровільне виконання рішення суду боржником. При цьому ОСОБА_1 продовжував вносити кошти на кредитний рахунок банку після ухвалення судового рішення.
З метою встановлення фактичного обсягу виконаних зобов'язань та перевірки правильності розрахунків у 2022 році ініційовано судовий спір щодо стягнення надмірно сплачених коштів, у межах якого проведено судово-економічну експертизу.
За результатами експертизи установлено, що загальна сума платежів, сплачених ОСОБА_1 за кредитним договором, перевищує суму, яка підлягала сплаті за період дії договору, а заборгованість, визначена рішенням суду від 01 березня 2011 року, повністю погашена у добровільному порядку до 30 грудня 2016 року. Таким чином, зобов'язання за кредитним договором у частині достроково стягнутої суми були виконані повністю, що означає дострокове виконання умов договору.
Водночас відсутність у чинному законодавстві процесуального механізму фіксації дати завершення добровільного виконання судового рішення та відсутність звернення банку до виконавчої служби унеможливлюють підтвердження цього факту в інший спосіб, окрім звернення до суду з відповідною заявою.
Мотивуючи наведеним, просить встановити юридичний факт дострокового виконання умов кредитного договору №DNHLGK00000499 від 24 лютого 2024 року (як визначено у заяві) ОСОБА_1 про дострокове повернення кредитних грошових коштів шляхом добровільного виконання судового рішення від 01 березня 2011 року Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2011 року у справі № (2-14731/2010) 2-6525/2011 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № DNHLGK00000499 від 24 лютого 2006 року у зв'язку із повною сплатою коштів у розмірі 546 531 грн станом на 30 грудня 2016 року.
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
За частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною 1 статті 315 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23)).
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: "В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
З аналізу змісту заяви, поданої ОСОБА_1 , убачається, що заявник просить суд встановити факт дострокового виконання умов кредитного договору №DNHLGK00000499 від 24 лютого 2006 року ОСОБА_1 шляхом добровільного виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01 березня 2011 року.
Чинне законодавство не передбачає встановлення в судовому порядку в межах окремого провадження факту завершення виконання судового рішення або факту належного виконання кредитного договору, оскільки такі обставини можуть бути предметом перевірки та оцінки в межах позовного провадження або у процесі виконання судового рішення.
Встановлення ж дати та обсягу виконання судового рішення виходить за межі переліку юридичних фактів, які можуть бути встановлені судом у порядку статті 315 ЦПК України, та не відповідає завданню окремого провадження.
Суд зазначає, що розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини 1 статті 186, пункт 1 частини 1 статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд констатує, що встановлення дати та обсягу виконання судового рішення не може бути установлено в порядку статті 315 ЦПК України, а може бути вирішено в порядку Розділу VІ ЦПК України (Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів ( посадових осіб) або Розділу VІІ ЦПК України (Судовий контроль за виконанням судових рішень).
Крім цього, апеляційний суд звертає увагу, що ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у інших справах, що є неприпустимим.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, оскільки заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Суд першої інстанції на викладене увагу не звернув та помилкового залишив заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із спором про право.
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 377, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргуОСОБА_1 , подану адвокатом Полєшко Ельвірою Павлівною, задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 23 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова