1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року, відносно,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Троєщина, Київської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого у тому АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
за участю: в режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах строку досудового розслідування на 60 днів, до 09 січня 2026 року, одночасно визначено заставу у межах 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 6 056 000,00 (шість мільйонів п'ятдесят шість тисяч) гривень та покладено обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині покладення додаткових обов'язків, а саме не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду та в цій частині постановити нову ухвалу, якою змінити вказаний обов'язок на обов'язок не відлучатись за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підозрюваний виконує всі покладені на нього обов'язки ухвалою слідчого судді, однак ОСОБА_6 є працівником Служби з відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області та за своїми функціональними обов'язками повинен перебувати на території Київської області, що наразі є неможливим у зв'язку із обов'язком не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора при оперативному супроводженні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 20 вересня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42022142240000051, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактами за кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 263 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження, 18 червня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
19 червня 2025 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування до 18 серпня 2025 року, з альтернативою запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 50 000 000 (п?ятдесяти мільйонів) грн., що дорівнює 16 512,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на підозрюваного обов?язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Разом з тим 17 липня 2025 року Київським апеляційним судом здійснено розгляд апеляційної скарги сторони захисту у даному кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року у справі, якою до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та за результатами розгляду судом апеляційної інстанції ухвалено рішення залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
12 серпня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування до 18 вересня 2025 року, з альтернативою запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 25 000 000 (двадцяти п?яти мільйонів) грн., що дорівнює 8 256 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на підозрюваного обов?язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
09 вересня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою), а також про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. І ст. 366 Кримінального кодексу України (складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів).
15 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування до 13 листопада 2025 року, з альтернативою запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 25 000 000 (двадцяти п?яти мільйонів) грн., що дорівнює 8 256 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на підозрюваного обов?язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
11 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні 42022142240000051 до семи місяців, тобто до 18 січня 2026 року.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваному ОСОБА_6 продовжено раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 січня 2026 року, одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 6 056 000, 00 (шість мільйонів п?ятдесят шість тисяч) гривень.
Колегія суддів погоджується із прийнятим рішенням слідчого судді, вважає його законним, вмотивованим, та обґрунтованим з наступних підстав.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. theUnited Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. theUnited Kingdom, judgment of 28 October 1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.
Обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 не зменшилися та продовжують існувати.
Як вбачається з матеріалів клопотання запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був застосований та продовжений підозрюваному ОСОБА_6 з урахуванням тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з врахуванням даних про його особу при наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Окрім того, колегія суддів перевіряє наявність існування вказаних ризиків на момент постановлення оскаржуваної ухвали та вважає їх доведеними.
На думку колегії судів, слідчий суддя правильно визначив розмір застави підозрюваному ОСОБА_6 , оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, слідчим суддею враховано існуючі ризики, конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень та дані про особу підозрюваного у їх сукупності, визначив заставу у розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 056 000 грн., яка належним чином гарантуватиме та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
Щодо доводів апелянта про необхідність зміни обов'язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підстав для зміни вказаного обов'язку, не вбачається. З приводу зміни покладеного обов'язку, підозрюваний вправі звернутися із відповідним клопотанням до слідчого.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом. Доводи та твердження про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до висновку про залишення її без задоволення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 757/56152/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Справа № 11сс/824/9114/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК