справа № 362/2879/23
головуючий у суді І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М.
провадження № 22-ц/824/15095/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
17 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року
у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: ОСОБА_2 , на дії державного виконавця, -
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко М.М. звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою, у якій просить суд
визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо не приведення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до постанови в.о. начальника Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Андрющенко І.В. від 08 лютого 2022 року про результати перевірки законності виконавчого провадження;
визнати неправомірною та скасувати постанову Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про повернення виконавчого документа стягувану від 23 березня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
визнати неправомірними дії державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) з відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, № НОМЕР_14, № НОМЕР_15, № НОМЕР_16, № НОМЕР_17, № НОМЕР_18, № НОМЕР_19, № НОМЕР_20, № НОМЕР_21, № НОМЕР_22, № НОМЕР_23, № НОМЕР_24, № НОМЕР_25, № НОМЕР_26, № НОМЕР_27, № НОМЕР_28, № НОМЕР_29, № НОМЕР_30, № НОМЕР_31, № НОМЕР_32, № НОМЕР_33, № НОМЕР_34, № НОМЕР_35, № НОМЕР_36, № НОМЕР_37, № НОМЕР_38, № НОМЕР_39, № НОМЕР_40, № НОМЕР_40, № НОМЕР_41;
зобов'язати Дніпровський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) поновити порушені права боржника ОСОБА_1 у спосіб приведення виконавчих проваджень у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» із відміною (скасуванням) постанов про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, № НОМЕР_14, № НОМЕР_15, № НОМЕР_16, № НОМЕР_17, № НОМЕР_18, № НОМЕР_19, № НОМЕР_20, № НОМЕР_21, № НОМЕР_22, № НОМЕР_23, № НОМЕР_24, № НОМЕР_25, № НОМЕР_26, № НОМЕР_27, № НОМЕР_28, № НОМЕР_29, № НОМЕР_30, № НОМЕР_31, № НОМЕР_32, № НОМЕР_33, № НОМЕР_34, № НОМЕР_35, № НОМЕР_36, № НОМЕР_37, № НОМЕР_38, № НОМЕР_39, № НОМЕР_40, № НОМЕР_40, № НОМЕР_41.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 14 лютого 2023 року заявник звернувся до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, державним виконавцем виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», що, на думку заявника, є протиправним.
Заявник зазначає, що йому, як боржнику, не було направлено постанову про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 27 серпня 2021 року, а тому не було відомо про відновлення виконавчого провадження. Також, ОСОБА_1 не було направлено виклик (вимога) державного виконавця про явку на 22 вересня 2021 року о 10:00 з метою визначення місця побачення стягувача з дитиною. Складаючи акт від 22 вересня 2021 року про неявку боржника, державним виконавцем не було встановлено, чи направлявся виклик боржнику, не з'ясовано позицію боржника та не враховано інтереси дитини. З моменту відновлення виконавчого провадження, боржнику не було нічого відомо про відновлення виконавчого провадження, жодної постанови державного виконавця та інших документів, боржнику не направлялось, відповідні докази направлення відсутні, а тому він об'єктивно не міг виконати вимоги державного виконавця та суду, до його відома не була доведена постанова про встановлення місця побачення з дитиною, а у встановленому місці боржник з дитиною не проживає, тому вказане рішення об'єктивно у встановлені строки виконати неможливо. Складені акти щодо невиконання рішення суду не відповідають вимогам законодавства, оскільки містять формальне посилання про неявку боржника у визначені дні та непередання дитини стягувачу, за відсутності стягувача, свідків, боржника, а отже існують достовірні сумніви викладених обставин.
Місцем вчинення дій за виконавчим документом має бути фактичне місце проживання батька з дитиною, тобто Київська обл. Фастівський район, смт Глеваха. Проте, державний виконавець Дніпровського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на вказане уваги не звертає, ігноруючи положення Закону.
Також, державним виконавцем не дотримано строків, передбачених статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» для винесення постанов про накладення штрафу за повторне не виконання боржником рішення суду без поважних причин. Крім того, штраф за повторне не виконання боржником рішення суду може бути накладене лише один раз. Державний виконавець несвоєчасно виносила та вносила до автоматизованої системи виконавчих проваджень постанови про накладення штрафів.
Постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, № НОМЕР_14, № НОМЕР_15, № НОМЕР_16, № НОМЕР_17, № НОМЕР_18, № НОМЕР_19, № НОМЕР_20, № НОМЕР_21, № НОМЕР_22, № НОМЕР_23, № НОМЕР_24, № НОМЕР_25, № НОМЕР_26, № НОМЕР_27, № НОМЕР_28, № НОМЕР_29, № НОМЕР_30, № НОМЕР_31, № НОМЕР_32, № НОМЕР_33, № НОМЕР_34, № НОМЕР_35, № НОМЕР_36, № НОМЕР_37, № НОМЕР_38, № НОМЕР_39 від 04.04.2023 року та виконавчі провадження № НОМЕР_40, № НОМЕР_40, № НОМЕР_41 від 05 квітня 2023 року не відповідають засадам статті 2 Закону України «Про виконавче провадження». Постанови про накладення штрафів, на підставі яких були відкриті оспорювані виконавчі провадження, є завідомо протиправними та підлягали скасуванню. Також, оскільки постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 березня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є протиправною та підлягає скасуванню, то і постанова про відкриття виконавчих проваджень, як похідні від неї, також є протиправними та підлягають скасуванню.
Вказує, що ОСОБА_2 відібрала дитину 15 листопада 2022 року, а отже постанова Київського апеляційного суду у справі № 755/7000/19 виконана у повному обсязі, тому державний виконавець мала закінчити виконавче справдження НОМЕР_42 на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а не повернути виконавчий документ стягувачу.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2023 року відмовлено у відкритті провадження (т. 1 а.с. 18-20).
Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2023 року в частині відмови у відкритті провадження щодо вимог 1 та 2 скасовано, а справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В решті ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2023 року залишено без змін (т .1 а.с.76-82).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що перша вимога цієї скарги обґрунтовані протиправною бездіяльністю державного виконавця, які призвели до прийняття протиправних пунктів 3 (постанови про накладення штрафу виділено в окремі провадження), пункту 3-1 (виділено в окреме провадження постанову про стягнення витрат виконавчого провадження) постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 23 березня 2023 року та наявності постанов про відкриття виконавчого провадження.
З наведеного слідує, що порушення, які встановлені постановою від 08 лютого 2022 року в.о. начальника Дніпровського районного ВДВС у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та обставини, про які зазначає заявник не є тотожними та спільними, а тому відсутні правові підстави для визнання неправомірною діяльність державного виконавця щодо не приведення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до постанови від 08 лютого 2022 року з питань, що не були предметом дослідження виконуючим обов'язки начальника відділу.
У матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо фактичного виконання рішення суду, а тому судом не встановлено порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 цього Закону.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко М.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року та ухвалите нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова про визначення місця побачення стягувача з дитиною від 22 вересня 2021 року не була вчасно вручена ОСОБА_1 та визнана протиправною ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі №362/2172/22.
Вказує, що винесення 39 постанов про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин суперечить статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та сталій практиці Верховного Суду щодо застосування цієї статті.
Посилається на те, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення, які встановлені постановою від 08 лютого 2022 року в.о. начальника Дніпровського районного ВДВС у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та обставини, про які зазначає заявник не є тотожними та спільними, а тому відсутні правові підстави для визнання неправомірною діяльність державного виконавця щодо не приведення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до постанови від 08 лютого 2022 року з питань, що не були предметом дослідження виконуючим обов'язки начальника відділу.
Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо фактичного виконання рішення суду.
Вказує, що виконавчий документ був фактично виконаний у повному обсязі ще 15 листопада 2022 року.
Так, Міський голова столиці землі Магдебург (Німеччина) відкликав довіреність з питань батьківського піклування пані ОСОБА_3 (бабусі ОСОБА_4 ), з якою у зв'язку із вторгненням рф в Україну вони виїхали до Німеччини.
Дитина, ОСОБА_4 , була передана ОСОБА_5 (стягувачу у виконавчому провадженні).
Передання дитини ОСОБА_5 свідчить про повне виконання ухвали про забезпечення позову, і відсутність як необхідності так і можливості виконувати її в подальшому ОСОБА_1 .
З 15 листопада 2022 року та до цього часу дитина перебуває із ОСОБА_6 . Наведене, на думку скаржника, свідчить, що ухвала про забезпечення позову щодо зустрічей дитини з матір'ю виконана повністю, і виконавче провадження мало бути закінченим саме на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
14 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про закінчення виконавчого провадження та надав державному виконавцю документи, що підтверджують повне виконання судового рішення. Вказана заява відповідно до трекінгу Укрпошти була отримана 20 лютого 2023 року. За даними АСВП вона зареєстрована 21 лютого 2023 року за № 3936. Вже 21 лютого 2023 року державний виконавець зобов'язаний був закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Заява ОСОБА_1 у встановлений строк не розглянута, відповіді він не отримав, виконавче провадження закінчене не було, отже права ОСОБА_1 були порушені.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 755/7000/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.
До суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій просили вжити заходів щодо забезпечення позову, а саме: зобов'язати відповідач ОСОБА_1 передавати позивачу доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосереди, щоп'ятниці, щосуботи та щонеділі з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. у присутності батька.
Заява обґрунтована тим, що з 04 березня 2020 року відповідач самовільно без згоди позивача забрав доньку, яка постійно проживала з матір'ю. Надалі, позивач перешкоджає позивачу спілкуватися з донькою, приймати участь у її вихованні, у зв'язку з чим між нею і донькою можуть бути втрачені безпосередні емоційні контакти. Невжиття заходів забезпечення позову може вплинути чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 755/7000/19 від 21 жовтня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду у справі № 755/7000/19 від 01 лютого 2021 року ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Зобов'язано відповідача, ОСОБА_1 , передавати позивачу, ОСОБА_2 , малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи та щонеділі з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. у присутності батька ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/94616272).
23 лютого 2021 року Васильківським міськрайонним судом Київської області на виконання Постанови Київського апеляційного суду у справі № 755/7000/19 від 01 лютого 2021 року видано виконавчий лист у справі № 755/7000/19 про зобов'язання відповідача, ОСОБА_1 , передавати позивачу, ОСОБА_2 , малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи та щонеділі з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. у присутності батька (т. 1 а.с. 188).
10 березня 2021 року головним державним виконавцем Дніпровського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/7000/19, виданого 23 лютого 2021 року.
Боржником за вказаним виконавчим провадженням є ОСОБА_1 , стягувачем - ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 191).
13 квітня 2021 року головним державним виконавцем Дніпровського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. Встановлено, що вимоги виконавчого документа не виконано. Щодо боржника до Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України виконавче провадження закінчено (т. 1 а.с. 204).
27 серпня 2021 року начальником Дніпровського районного ВДВС у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко І.В. винесено постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 13 квітня 2021 року (т. 1 а.с. 227).
27 серпня 2021 року начальником Дніпровського районного ВДВС у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко І.В. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1, у зв'язку зі скасуванням постанови про закінчення виконавчого провадження від 13 квітня 2021 року (т. 1 а.с. 229-230).
08 лютого 2022 року в.о. начальника Дніпровського районного ВДВС у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко І.В. винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1, відповідно до якої дії головного державного виконавця Дніпровського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. визнано такими, що вчинені з порушенням вимог статті 13, 18, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено про необхідність головному державному виконавцю Фещенко І.І. привести виконавче провадження у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (т. 3 а.с. 21).
23 березня 2023 року заступником начальника Дніпровського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу № НОМЕР_1. Встановлено, що 23 березня 2023 року до відділу за вх. № 6004 надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа. На підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу (т. 3 а.с. 243).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон України № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону України № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 447-1 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Щодо скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Дніпровського відділу виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо не приведення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до постанови в.о. начальника Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Андрющенко І.В. від 08 лютого 2022 року про результати перевірки законності виконавчого провадження, апеляційний суд враховує таке.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення указаної вимоги необхідним є надання оцінки змісту постанови в.о. начальника Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Андрющенко І.В. від 08 лютого 2022 року, питання про визнання неправомірною бездіяльності щодо невиконання якої порушується заявником.
Так, постановою в.о. начальника Дніпровського районного ВДВС у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко І.В. від 08 лютого 2022 року визнано дії головного державного виконавця Дніпровського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. такими, що вчинені з порушенням вимог статті 13, статті 18, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено про необхідність головному державному виконавцю Фещенко І.І. привести виконавче провадження у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (т. 3 а.с. 21).
Зі змістом указаної постанови вбачається, що у ній зазначено хронологію дій вчинених державним виконавцем Дніпровського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та посилання на норми Закону України «Про виконавче провадження», після чого визнано дії державного виконавця такими, що вчинені з порушенням вимог статті 13 (строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій), статті 18 (обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців), 64-1 (виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною) Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, у постанові в.о. начальника Дніпровського районного ВДВС у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко І.В. не наведено конкретних порушень державного виконавця Фещенко І.І. статей Закону України «Про виконавче провадження», які регулюють строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій, обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.
Встановити які конкретні порушення повинен усунути державний виконавець Фещенко І.І. зі змісту указаної постанови не можливо, тому вказані у скарзі ОСОБА_1 порушення, які повинен усунути державний виконавець Фещенко І.І. - скаржником визначені на власний розсуд.
Щодо скарги в частині визнання неправомірною та скасування постанови Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 березня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, апеляційний суд враховує таке.
На обґрунтування указаної вимоги ОСОБА_1 у своїй скарзі посилається на те, що ОСОБА_2 відібрала дитину 15 листопада 2022 року, а отже постанова Київського апеляційного суду у справі № 755/7000/19 виконана у повному обсязі, тому державний виконавець мала закінчити виконавче справдження НОМЕР_42 на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а не повернути виконавчий документ стягувачу.
Апеляційний суд враховує, що у межах виконавчого провадження НОМЕР_43 здійснювалося примусове виконання виконавчого листа про виконання судового рішення про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_1 передавати ОСОБА_2 малолітню доньку у встановлений судом графік.
За відомостями Єдиного реєстру судових рішень у справі № 755/7000/19 станом на теперішній час рішення суду за результатом розгляду справи про визначення місця проживання дитини по суті ще не ухвалене, тому воно ще не може бути виконане.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження відповідно пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що 14 лютого 2023 року він звернувся до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження та надав державному виконавцю документи, що підтверджують повне виконання судового рішення. Вказана заява відповідно до трекінгу Укрпошти була отримана 20 лютого 2023 року. За даними АСВП вона зареєстрована 21 лютого 2023 року за № 3936. Вже 21 лютого 2023 року державний виконавець зобов'язаний був закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Заява ОСОБА_1 у встановлений строк не розглянута, відповіді він не отримав, виконавче провадження закінчене не було, отже права ОСОБА_1 були порушені.
Зі змісту скарги ОСОБА_1 вбачається, що бездіяльність державного виконавця щодо не розгляду ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження заявником не оскаржується.
Доводи про таку бездіяльність зазначено ОСОБА_1 вже в апеляційній скарзі.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 6 статті 367 ЦПК України). Диспозитивність є одним з базових принципів судочинства, керуючись яким, скаржник самостійно вирішує, які вимоги скарги заявляти та які мотиви на її обґрунтування наводити. Суд позбавлений можливості формулювати мотиви скарги замість скаржника.
На підставі викладеного, враховуючи, що доводи апеляційної скарги виходять за межі доводів скарги на бездіяльність державного виконавця, тому такі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, а тому відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича залишити без задоволення.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 23 грудня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська