16 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.11.2025 задоволено клопотання Генерального прокурора ОСОБА_8 , та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , до 10.12.2025 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави в розмірі 363 360 грн.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначав, що слідчий суддя не мав повноважень у порядку ч. 6 ст. 199 КПК України розглядати клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки розгляд підготовчого судового засідання вже розпочався 03.11.2025.
Також апелянт зазначав, що слідчим суддею залишено поза увагою факт підписання ряду процесуальних документів в даному проваджені _____________________________________________________________________________
Справа № 757/55912/25Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/9105/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
неуповноваженою особою, а саме виконуючим обов'язки Генерального прокурора ОСОБА_10 , строк повноважень якого закінчився 30.11.2024 року.
Відтак, на думку захисника, усі докази, отримані у кримінальному провадженні № 42024000000001243 від 11.11.2024 року на підставі процесуальних документів, погоджених ОСОБА_11 після 30.11.2024 року, є недопустимими.
Матеріали кримінального провадження не містять достатніх доказів наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 111 КК України. У даному провадженні проведено декілька судових експертиз, висновки яких є протилежними щодо змісту публікацій та висловлювань ОСОБА_6 , а показання свідка ОСОБА_12 , покладені в обгрунтування підозри, є неправдивими.
Обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції Закону України від 22.11.2018 року № 2617-VIII) є безпідставним, оскільки припущення сторони обвинувачення про введення ОСОБА_6 в оману представників ТОВ «Агрохімічна компанія Бастіон» ґрунтується виключно на письмових поясненнях службових осіб ТОВ «Агрохімічна компанія Бастіон» ОСОБА_13 і ОСОБА_14 .
У той же час, з наявних матеріалів кримінального провадження вбачається, що всі грошові кошти перераховувались на підставі укладених договорів після надання відповідних юридичних послуг, після чого добровільно підписувались відповідні акти приймання - передачі послуг.
Апелянт зазначав, що тримання ОСОБА_6 під вартою вже рік не дозволяє йому здійснювати свої депутатські повноваження, що є порушенням його конституційного обов'язку та права та на виконання повноважень народного депутата, передбаченого ст. 78 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про статус народного депутата України".
Крім того, слідчим суддею не враховано зменшення раніше встановлених ризиків та відсутність нових ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що є підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На утриманні у ОСОБА_6 перебуває двоє неповнолітніх дітей, та перебування його під вартою позбавляє можливості забезпечити неповнолітнім дітям належного рівня життя.
На переконання захисника, ризик виїзду обвинуваченого закордон може бути ефективно нівельований шляхом здачі всіх закордонних паспортів уповноваженому органу, а ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення на даний час відсутній у зв'язку із завершенням досудового розслідування.
Інші зазначені прокурором ризики є припущеннями та не підтверджуються жодними доказами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Офіс Генерального прокурора підтримує обвинувачення згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 62025000000000912 від 04.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VII) КК України, ч. 2 ст. 111 та ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII) КК України.
14.11.2024 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014), тобто в державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності та інформаційній безпеці України, шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
13.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а також про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: за ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VII), а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України; за ч. 2 ст. 111 КК України у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду державній та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.
11.07.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а також про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VII), у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України; за ч. 2 ст. 111 КК України, у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду державній та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану; за ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII), у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.11.2024 щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому було неодноразово продовжено, востаннє - ухвалою слідчого судді слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.08.2025 строком до 09.10.2025.
12.09.2025 підозрюваному ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_7 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження № 62025000000000912.
31.10.2025 до Печерського районного суду м. Києва направлено обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (в редакції Закону України № 1689-VIIвід 07.10.2014), ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIIвід 07.10.2014) КК України.
10.11.2025 Генеральний прокурор ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 на 60 днів без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.11.2025 задоволено клопотання та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , до 10.12.2025 включно.
Як убачається із матеріалів судового провадження, станом на день апеляційного розгляду закінчився строк дії оскаржуваної ухвали про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою до 10.12.2025, та на даний час ухвалою слідчого судді останньому продовжено запобіжний захід на новий строк.
Разом з тим, предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Із висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно із ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VІІ), ч. 2 ст. 111 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VІІІ), що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому злочинів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VІІ), ч. 2 ст. 111 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VІІІ).
Крім того, слідчим суддею враховано, що підготовче судове засідання у Печерському районному суду міста Києва станом на дату звернення прокурора до слідчого суддііз вказаним клопотанням не проведено, у зв'язку з чим сторона обвинувачення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 199 КПК Україниправомірно звернулась з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу до Печерського районного суду м. Києва.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, ступінь їх небезпеки та наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчинити вплив на свідків, інших учасників кримінального провадження, в тому числі тих, з якими злочин вчинено у співучасті, сховати чи знищити речі, які мають значення для кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
При цьому, продовживши щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію інкримінованих йому злочинів за ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VІІ), ч. 2 ст. 111 КК України та зміст підозри.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу обвинуваченого, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою обвинуваченого, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу або визначення йому розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги захисника про необгрунтованість ОСОБА_6 повідомленої підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у оскаржуваній ухвалі дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Відтак, посилання апелянта на відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованих йому злочинів, а також недопустимість зібраних у справі доказів у зв'язку із тим, що усі докази у справі, на переконання апелянта, отримані унаслідок їх погодження неуповноваженою особою, є передчасними, та підлягають оцінці судом, який здійснюватиме розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_6 .
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Доводи захисника в апеляційній скарзі недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та їх істотне зменшення після тривалого утримання ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_6 дій та дані про його особу в сукупності, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та виклав в ухвалі детальні мотиви та обгрунтування висновків про існування таких ризиків.
Посилання захисника на те, що на утриманні у ОСОБА_6 перебуває двоє неповнолітніх дітей, та утримання його під вартою не дозволяє йому здійснювати депутатські повноваження, самі по собі не є достатньою підставою для застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що слідчий суддя не мав відповідних повноважень здійснювати розгляд клопотання прокурора, оскільки підготовче судове засідання за обвинувальним актом щодо ОСОБА_6 у Печерському районному суді міста Києва розпочато 03.11.2025, ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження.
Як встановлено колегією суддів, слідчим суддею в ході розгляду клопотання враховано ту обставину, що 31.10.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025000000000912 від 04.09.2025 направлено до Печерського районного суду міста Києва для розгляду по суті, та станом на день звернення прокурора із клопотання та розгляду слідчим суддею вказаного клопотання підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні проведено не було.
Так, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03.11.2025 у кримінальному провадженні № 62025000000000912 призначено підготовче судове засідання на 03.11.2025.
Як зазначив захисник в апеляційній скарзі, у судовому засіданні 03.11.2025 колегією суддів Печерського районного суду міста Києва було заявлено самовідвід, за наслідками розгляду якого колегією суддів відведено від розгляду судового провадження, та станом на 07.11.2025 по справі було визначено новий склад суду.
Даних про проведення у кримінальному провадженні № 62025000000000912 підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду, станом на 10.11.2025 матеріали справи не містили та стороною захисту не надано.
Крім того, як встановлено колегією суддів, ухвалою Київського апеляційного суду від 27.11.2025 задоволено клопотання сторони захисту у порядку ст. 34 КПК, та кримінальне провадження № 62025000000000912 від 04.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VІІ), ч. 2 ст. 111 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VІІІ), направлено для розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.
Відтак, колегія суддів не вбачає порушень вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва при розгляді клопотання прокурора в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3