1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 16 грудня 2025 року, апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українцю, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
за участі: в режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, на 56 днів, у межах строку досудового розслідування тобто до 07 січня 2026 року, та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням розміру застави 1 мільйон гривень задовольнити в повному обсязі.
Зазначає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, зокрема ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
На думку сторони обвинувачення, будь-який інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Звертає увагу на те, що слідчим суддею проігноровано імперативні вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до якої, до ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 16 квітня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024100000000182, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
07 листопада 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
11 листопада 2025 року старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 1 млн. гривень.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року в задоволенні клопотання органу досудового розслідування відмовлено та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 07 січня 2026 року включно.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя зазначив, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами обставини, що свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмої статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею не дотримано.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Під час розгляду вказаного клопотання слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрюваного ОСОБА_6 заслухано доводи прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для продовження щодо неї обмежувального заходу, з огляду на наведені у клопотанні органу досудового розслідування докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення.
Окрім того, слідчий суддя зазначив, що на даний час наявні ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з огляду на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі, тому з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до чинного законодавства, пов'язане із позбавленням волі, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний під час досудового розслідування шляхом погроз, вмовляння, підкупу може схиляти свідків та інших підозрюваних до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування, крім того ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, зокрема протоколами допитів свідків, де зазначені анкетні дані, місце проживання та реєстрації, місця роботи свідків може перешкодити досягненню мети кримінальної відповідальності.
Слідчим суддею також встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Однак, слідчий суддя вважав, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Із вказаним колегія суддів не погоджується.
Крім того,слідчим суддею не дотримано вимог, передбачених ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Як вважає колегія суддів, застосовуючи щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя, в порушення вимог, зокрема ч. 6 ст. 176 КПК України, не дотримався вимог кримінального процесуального закону України, не співставив існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки, з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що підозрюваний не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, про що зазначає в поданій апеляційні скарзі сторона обвинувачення.
Оцінюючи вказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З огляду на викладене, доводи сторони обвинувачення щодо наявності обґрунтованої підозри, заявлених ризиків та неможливості запобігти їм шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 є обґрунтованими, належними та підтверджуються матеріалами провадження.
Колегія суддів дійшла до висновку, що у цій конкретній справі суспільний інтерес переважає над принципом поваги до свободи підозрюваного та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Колегія суддів враховуючи наведені положення, обставини провадження та характеризуючі дані про особу підозрюваного у їх сукупності, вважає за можливе у даному кримінальному провадженні визначити розмір застави.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави колегія суддів, враховує дані про особу ОСОБА_6 , його майновий стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а тому вважає за доцільне визначити підозрюваному заставу розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, і таким, що не суперечить положенням та вимогам КПК України.
За наведених обставин апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року, відносно ОСОБА_6 ,- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 січня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_10 у заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1 )
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до прокурора, слідчого та суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи/служби;
- не спілкуватися зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити в межах строку досудового розслідування до 07 січня 2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 752/8844/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11сс/824/9133/2025 Доповідач ОСОБА_15
Категорія ст.181 КПК України