Єдиний унікальний номер справи № 376/180/24
Провадження № 22-ц/824/13244/2025
13 листопада 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 07 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин,
15 січня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Сквирського районного суду Київської області зі заявою про встановлення факту.
В обґрунтування вимог заяви вказував, що проживав з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, і ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 . Дані про батька дитини вказано за ч. 1 ст. 135 СК України, оскільки батьки не перебували в зареєстрованому шлюбі. Заявник не має відомостей про батька, вказаного в свідоцтві про народження. При цьому зазначав, що завжди визнавав ОСОБА_5 своїм сином, виховував його та матеріально забезпечував.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув ОСОБА_5 .
Встановлення факту родинних відносин ОСОБА_2 потрібно для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене, заявник просив суд: встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та помер ІНФОРМАЦІЯ_5 доводиться ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 рідним сином.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 07 березня 2024 року заяву задоволено уповному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 18 червня 2025 року особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки - ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу, у якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказувала, що перебувала у цивільному шлюбі із ОСОБА_5 , від шлюбних відносин у них ІНФОРМАЦІЯ_7 народився спільний син ОСОБА_6 . Апелянт разом із загиблим та спільним сином проживали однією сім'єю в с. Селезенівка, де також мешкає і рідний брат чоловіка - ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_7 . В 2023 році ОСОБА_8 був призваний на військову службу та перебуваючи на фронті, ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув, про що було сповіщено його рідного брата ОСОБА_3 . Після поховання загиблого, його рідний брат звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 зі заявою про отримання компенсаційних витрат сім'ї, де йому було відмовлено. В подальшому ОСОБА_3 почав звертатися до різних знайомих, котрі б могли допомогти йому в отриманні коштів від держави. Дізнавшись про вказане, раніше судимий ОСОБА_2 , пообіцяв посприяти ОСОБА_3 , при умові що останній напише документ, в якому буде вказано, що загиблий являвся сином ОСОБА_2 . Оскільки тіло загиблого чоловіка було передано рідному брату для поховання, разом з ним також і військовий квиток, в якому, як стверджує апелянт, виконано запис одним словом «Борзов» іншим почерком. В подальшому ОСОБА_2 звернувся до суду зі заявою про встановлення факту батьківства, та долучив до справи пояснення ОСОБА_3 , в яких той вказав, що ОСОБА_2 буцімто являється батьком його загиблого брата, хоча на думку апелянта ОСОБА_3 , будучи молодшим братом, не міг володіти такою інформацією. Також апелянт звертає увагу і на свідоцтво про народження її цивільного чоловіка, в якому батьком була вказана інша особа, а не ОСОБА_2 , хоча останній і стверджував, що при народженні мати не вносила прізвище на підставі ст. 135 СК України. Вказана апелянтом сукупність обставин, на її переконання, свідчить про те, що подаючи до суду заяву про встановлення батьківства заявник переслідував на меті лише отримання коштів, хоча і знав що у загиблого залишився малолітній син, права якого такими діями будуть грубо порушені.
Апелянт зазначає, що її загиблий чоловік жодного разу за час їх спільного життя не говорив про батька, не говорила про це і мати загиблого, також в якості батька загиблого не знають ОСОБА_2 і інші родичі та мешканці села, їм відомо лише, що ОСОБА_2 тривалий час відбував покарання в місцях позбавлення волі, зокрема і в той час коли народився загиблий.
При зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_8 , апелянта повідомлено, що вона отримає лише частину виплат, оскільки на отримання коштів претендує також і ОСОБА_2 , більш того частину коштів від держави ним вже отримано.
У зв'язку з цим апелянт просила апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та направити заяву до суду першої інстанції для розгляду в іншому складі.
Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У судове засідання, призначене на 13 листопада 2025 року, з'явилася апелянт.
Інші учасники в судове засідання не прибули, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною заявою про встановлення факту того, що він є батьком загиблого ОСОБА_5 . Заявник вказав, що встановлення даного факту йому потрібно для оформлення спадщини.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_2 ,зазначив, що оскільки в позасудовому порядку заявник не може захистити своє право на оформлення спадкових прав, то належить встановити факт родинних відносин. При встановленні факту суд першої інстанції поклав в основу рішення пояснення заявника та рідного брата загиблого.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що метою звернення ОСОБА_2 зі заявою про встановлення факту його батьківства відносно загиблого ОСОБА_5 є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для оформлення спадкових прав.
Разом з тим, подаючи апеляційну скаргу на рішення Сквирського районного суду Київської області від 07 березня 2024 року, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі в справі, заперечуючи проти доводів заявника ОСОБА_2 , вказала, що вона була цивільною дружиною загиблого та у них є спільна дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 , в якому батьком дитини записаний ОСОБА_5 , а матір'ю ОСОБА_1 .
Крім того, зі змісту апеляційної скарги прослідковується, що ОСОБА_1 як цивільна дружина та як законний представник малолітнього ОСОБА_6 , також претендує на спадкування після загиблого ОСОБА_5 , в тому числі і на отримання виплат за загиблого військовослужбовця.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_2 , не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки між заявником та апелянтом існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_2 у порядку окремого провадження не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства, що в свою чергу обумовлює необхідність скасування рішення суду першої інстанції та залишення заяви без розгляду.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 07 березня 2024 року скасувати.
Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин, - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько