Справа №523/22342/23
Провадження №1-кп/523/1052/25
18 грудня 2025 року Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора Пересипської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3
за участю захисника ОСОБА_4
законного представника неповнолітнього - батька ОСОБА_5
представника відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради ОСОБА_6
представника Сектору ювенальної превенції ОРУП №1 ОСОБА_7
в присутності особи щодо якої ставиться питання про застосування
примусових заходів виховного характеру ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, погодженого прокурором, про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні за №12023164490000516 від 29.11.2023 року щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Петрівка Іванівського району Одеської області, громадянина України, учня 8 класу Буялицького ліцею №1 Великобуяльницької сільської ради Березівського району Одеської області, раніше не судимого.
Проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у скоєнні протиправного суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, -
Встановив:
В провадженні Пересипського районного суду міста Одеси знаходиться клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, погодженого прокурором, про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні за №12023164490000516 від 29.11.2023 року щодо неповнолітнього ОСОБА_5 , який не досяг віку кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України.
16.11.2023 року приблизно о 16:30 годині ОСОБА_5 , який не досяг віку кримінальної відповідальності, перебуваючи біля парадної №1 будинку №45, розташованому по вулиці Лесі Українки у місті Одеса, діючи навмисно, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом обману, зустрівши раніше не знайомого йому ОСОБА_9 , звернувся до останнього з проханням надати йому мобільний телефон марки «Nokia C21» під приводом здійснення дзвінка, при цьому заздалегідь не маючи наміру повертати чуже майно. ОСОБА_9 , нічого не підозрюючи, будучи впевненим в щирості дій ОСОБА_5 , вірячи, що він поверне належний йому телефон, передав ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Nokia C21» імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 в корпусі темно синього кольору вартістю 2799 гривень. Отримавши мобільний телефон шахрайським шляхом, ОСОБА_5 , скориставшись сприятливими умовами, що потерпілий втратив пильність, покинув місце скоєння злочину, в подальшому розпорядившись майном на власний розсуд, тим самим своїми діями спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 2799 гривень.
У судовому засіданні ОСОБА_5 у присутності його законного представника - батька ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення, викладеному в клопотанні, підтвердивши, що дійсно у листопаді 2023 року, знаходячись біля будинку №45 по вулиці Лесі Українки у місті Одеса, у незнайомого чоловіка попросив телефон для здійснення дзвінка, не збираючись його повертати. Після того як потерпілий нічого не підозрюючи про його наміри заволодіти чужим майном, передавав йому мобільний телефон, він відійшов в сторону нібито зараз повернеться, надалі покинув місце скоєння злочину, утримуючи телефон, належного потерпілому. У скоєному діянні щиро розкаюється.
Крім того, винність ОСОБА_5 обґрунтовується та підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, а саме протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 29.11.2023р, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 8.12.2023р., протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.12.2023р., в ході якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка шляхом обману заволоділа належним йому мобільним телефоном; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 від 11.12.2023р.
Приймаючи до уваги, що фактичні обставини суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення ст.190 ч.1 КК України та докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження, ніким із учасників процесу не оспорюються, враховуючи пояснення неповнолітнього ОСОБА_5 , з'ясувавши правильність розуміння змісту вказаних обставин, відсутність сумнівів у добровільності їх позицій, роз'яснивши правові наслідки застосування положень ст.349 КПК України, суд, за відсутністю заперечень учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження інших доказів у повному обсязі.
Таким чином, ОСОБА_5 , який не досяг віку кримінальної відповідальності, вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки ч.1 ст.190 КК України, та його дії правильно кваліфіковані за кваліфікуючими ознаками, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Відповідно ст.66 КК України до обставин, які є пом'якшуючими, суд відносить повне визнання своєї провини, щире каяття, вчинення суспільно-небезпечного діяння неповнолітнім; обтяжуючи обставини, передбачені ст. 67 КПК України відсутні.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила задовольнити клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_5 примусових заходів виховного характеру у виді застереження, обмеження дозвілля та передачі під нагляд батька ОСОБА_5 до досягнення повноліття, вважаючи, що саме такий вид примусових заходів є достатнім та необхідним для попередження вчинення неповнолітнім нового кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_4 , підтримуючи думку прокурора, не заперечував проти задоволення клопотання щодо застосування відносно підзахисного зазначених примусових заходів виховного характеру.
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_8 - його батько ОСОБА_5 у судовому засіданні висловив згоду, щоб сина передали під його нагляд, вказуючи, що розуміє відповідальність та обов'язки, що будуть на нього покладені судом, додатково на запитання учасників процесу пояснюючи, що працює неофіційно на будівництві, має дохід, двокімнатну квартиру в сел. Петрівка з задовільними умовами, зараз проживає разом з сином, у якого окрема кімната, стосунки між ними добрі, син навчається в ліцеї, він в змозі контролювати його поведінку, постійно на зв'язку з вчителями.
Представник відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради ОСОБА_6 приєдналася до думки прокурора.
Представника Сектору ювенальної превенції ОРУП №1 старший інспектор ОСОБА_7 просила задовольнити клопотання, в свою чергу відмічаючи, що на даний час поведінка ОСОБА_8 нормальна, під час проживання з батьком мають місце позитивні зміни, зовнішній вигляд дитини змінився на кращий, наразі вбачаються явні поліпшення, відчувається нагляд за дитиною, чоловіча рука, також зазначаючи, що коли була жива мати, були скарги, було складно.
У судовому засіданні ОСОБА_11 , який не досяг віку кримінальної відповідальності, підтвердив той факт, що після смерті його матері ОСОБА_12 переїхав жити до батька, з яким у нього доброзичливі стосунки, конфліктів не має, вдома все гаразд, батько матеріально забезпечує, контролює його навчання, вважаючи, що виправився.
Вивчивши надані до суду матеріали, вислухавши думку учасників процесу - прокурора, яка підтримала клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього ОСОБА_5 , захисника, законного представника неповнолітнього, представника відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради, представника Сектору ювенальної превенції ОРУП №1, самого ОСОБА_8 , які не заперечували проти задоволення клопотання, суд дійшов до висновку, що клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області погодженого прокурором про застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього ОСОБА_5 , який не досяг віку кримінальної відповідальності підлягає задоволенню за наступними підставами.
Згідно свідоцтва про народження серії та номеру НОМЕР_3 ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Петрівка Одеської області.
Під час судового засідання достовірно з'ясовано, що на момент скоєння вищезазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_5 не досяг чотирнадцятирічного віку, з якого настає кримінальна відповідальність, а саме суспільне небезпечне діяння вчинене у тринадцяти річному віці.
Відповідно до ч.1 ст.22 КК України кримінальна відповідальність за злочин, передбачений ч.1 ст.190 КК України настає з шістнадцяти років, що свідчить про те, що ОСОБА_5 не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Згідно ч.2 ст.97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 ст.105 КК України, можуть бути застосовані судом до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України.
Частиною 2 ст.105 КК України передбачено, що до неповнолітнього (малолітнього) може бути застосовано примусові заходи виховного характеру у виді: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Статтею105 ч.3 КК України регламентовано, що до неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Примусові заходи виховного характеру є єдиними з заходів кримінального примусу, застосування яких можливе до осіб, що не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.484 КПК України під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
За змістом ст.498 КПК України особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність у віці від 11 років і до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, не підлягає кримінальній відповідальності, але до неї можуть бути застосовані за ухвалою суду примусові заходи виховного характеру.
Положеннями ст.501 ч.1 КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15.05.2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» відзначено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15.05.2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що строк нагляду, передбаченого п.3 ч.2 ст.105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього.
Таким чином, встановивши, що 16.11.2023 року мало місце суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки ч.1 ст.190 КК України, вчинене ОСОБА_5 до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, з'ясувавши думку учасників процесу, дослідивши умови виховання та проживання ОСОБА_8 , враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння за ст.190 ч.1 КК України, яке відноситься до категорії проступків згідно ст.12 КК України; дані про особу ОСОБА_5 , те, що він вперше вчинив суспільно небезпечне діяння, виховується в сім'ї з одним із батьків - на теперішній час батьком ОСОБА_5 , який приділяє достатньої уваги для виховання сина, ОСОБА_11 навчається у 8 класі Буялицького ліцею №1, має постійне місце мешкання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, враховуючи його щире каяття та негативне ставлення до вчиненого, суд дійшов до висновку, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню, оскільки є достатньо підстав для застосування щодо ОСОБА_8 примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього у вигляді обмеження перебування поза нинішнім місцем проживання за адресом: АДРЕСА_1 , та передачі його під нагляд його батьку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення неповнолітнім 18 років, що на переконання суду, саме вказані примусові заходи виховного характеру сприятимуть виправленню та вихованню ОСОБА_8 , а також буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Суд ухвалюючи судове рішення щодо неповнолітнього особи керується принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст.3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу ХІ КК України.
З огляду реєстру матеріалів досудового розслідування встановлено, що до кримінального провадження під час досудового розслідування залучення експертів для проведення експертиз не здійснювалось, у зв'язку з чим процесуальні витрати відсутні, однак долучалися речові докази, а саме мобільний телефон марки «Nokia C21» імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 в корпусі темно синього кольору, який переданий потерпілому ОСОБА_9 на відповідальне зберігання під розписку.
Керуючись ст.ст.97 ч.2, 105 КК України, ст.ст.292, 369-372, 484, 498-501, 395 КПК України, -
Постановив:
Клопотання дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, погодженого прокурором, про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні за №12023164490000516 від 29.11.2023 року щодо неповнолітнього ОСОБА_5 , який не досяг віку кримінальної відповідальності за вчинення суспільно-небезпечного діяння за ознаками ст.190 ч.1 КК України - задовольнити.
Застосувати щодо неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру, визначеними пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.105 КК України, у виді:
- застереження, яке полягає в роз'ясненні неповнолітньому ОСОБА_5 наслідків його дій та оголошення йому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового кримінального правопорушення або суспільно-небезпечного діяння;
- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме заборони перебування поза місцем проживання за адресом: АДРЕСА_1 у період часу з 21:00 години до 7:00 години наступної доби на строк до досягнення неповнолітнім шістнадцяти річного віку;
- передачі його під нагляд його батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення неповнолітнім ОСОБА_13 повноліття, тобто 18 років.
Встановити тривалість заходів виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього ОСОБА_5 , яке полягає в забороні перебування поза місцем свого проживання з 21:00 години до 7:00 години наступного дня строком до 23.08.2026 року.
Встановити тривалість заходів виховного характеру у вигляді передачі під нагляд батька до 23.08.2028 року.
Попередити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання.
Речовий доказ - мобільний телефон «Nokia C21» імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , який переданий потерпілому ОСОБА_9 на відповідальне зберігання під розписку - вважати повернутим за належністю.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_14