Номер провадження: 22-ц/813/6680/25
Справа № 509/1139/25
Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
18.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,
на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 квітня 2025 року,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 18.02.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2104953735049, згідно з п. 1.1. за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5800,00 грн на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил, згідно п. 1.4 договору, а саме: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6; г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 в).
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5800,00 грн.
01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 2104953735049. 10.03.2023 укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Колект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2104953735049.
Посилається, що таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2104953735049.
Позивач зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 2104953735049 від 18.02.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 84902,38 грн, з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 5800,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 79102,38 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 49758,44 грн, з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 5800,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 43958,44 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн; заборгованість за комісіями - 0.00 грн; інфляційні збитки - 0.00 грн; нараховані 3% річних -0.00 грн.
Отже, з урахуванням зазначеного, позивач просив суд стягнути з з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором № 2104953735049 від 18.02.2021 у розмірі 49758,44 грн; понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 08 квітня 2025 року позов задовольнив, стягнув з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 2104953735049 від 18.02.2021 року у розмірі 49758,44 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи кредитний договір, відповідач вчинив дії, визначені ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що свідчить довідка про ідентифікацію, враховуючи, що до теперішнього часу кредитні кошти відповідачем не повернуті, суд вважав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача сплачену позивачем суму судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить ???скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.04.2025 року по цивільній справі № 509/1139/25 за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивачем не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за відсотками; не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредита та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.
Посилається, що у зазначеному договорі про надання споживчого кредиту № 2104953735049 від 18.02.2021 року сторони погодили суму договору у розмірі 5800 гривень, строк дії Договору - 15 днів (п.1.4 Договору), при цьому позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 2.0. Відтак, у межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві позичені кошти і сплачувати проценти, а саме суму в розмірі 7540 грн, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відсотків у розмірі 43958,44 грн, які нараховані позивачем після закінчення строку кредитування є необґрунтованими, та суперечить правовим висновкам Верховного Суду в постановах, зокрема: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц.
Вважає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 43958,44 грн не є співрозмірною сумі тіла кредиту у розмірі 5800 грн.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи та докази, що підтверджують факт звернення позивача до ОСОБА_4 про дострокове погашення суми заборгованості за кредитом.
Щодо розрахунку судових витрат позивача посилається на висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц та позицію Верховного Суду у справі № 922/2604/20, зазначаючи, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.07.2025 року ТОВ «Коллект Центр» роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копію ухвали про відкриття провадження представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , отримала 31.07.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги ТОВ «Коллект Центр» отримало 31.07.2025 року та 15.07.2025 року відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ТОВ «Коллект Центр» 06.08.2025 року подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що в апеляційній скарзі скаржником не заперечується факт укладання договору та отримання кредитних коштів. До матеріалів справи, та апеляційної скарги не додані докази належного та повного виконання зобов'язань ОСОБА_4 . Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених Кредитором розрахунків. Рішенням суду було детально проаналізовано розрахунок заборгованості та перевірені розрахунки позивача, в тому числі заявлених (нарахованих) процентів. Встановлені рішенням суду факти не спростовані скаржником, оскільки доказів зворотного він не надав. Таким чином, договір є чинним та підлягає виконанню, а відтак рішення про стягнення заборгованості за вказаним договором є законним та обґрунтованим.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
ТОВ «Коллект Центр» подано клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні із викликом сторін.
Колегія суддів вважає, що клопотання скаржника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 49758,44 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 * 30 = 90840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ч. 3 ст. 369 ЦПК України).
В тексті клопотання про розгляд справи в судовому засіданні із викликом учасників справи представник ТОВ «Коллект Центр» посилається на істотне значення справи для позивача, оскільки було придбано право грошової вимоги до відповідача та із врахуванням особливостей укладення кредитного договору, способу та процедури отримання кредиту, тому вважає, що існує необхідність у розгляді апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з метою надання сторонам можливості надати додаткові пояснення по суті спору.
Апеляційний суд зазначає, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
З матеріалів справи вбачається, що Овідіопольський районний суд Одеської області ухвалою від 10 березня 2025 року відкрив провадження у справі за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Визначив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 08 квітня 2025 року о 09 год. 30 хвилин.
Копію ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 березня 2025 року ТОВ «Коллект Центр» та його представник Ткаченко М.М. отримали в електронних кабінетах Електронного Суду, що підтверджується довідками.
Представник ТОВ «Коллект Центр» в судове засідання призначене на 08 квітня 2025 року о 09 год. 30 хвилин не з'явився.
Слід зауважити, що в позовній заяві ТОВ «Коллект Центр» просило розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечувало.
Крім того, позивач отримавши апеляційну скаргу та ухвалу про відкриття апеляційного провадження, скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
Обсяг матеріалів даної справи не є значним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання ТОВ «Коллект Центр» про розгляд справи в загальному позовному провадженні із викликом сторін слід відмовити.
Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи зазначена інформація оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід розглядати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи кредитний договір, відповідач вчинив дії, визначені ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що свідчить довідка про ідентифікацію, враховуючи, що до теперішнього часу кредитні кошти відповідачем не повернуті, суд вважав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом частини четвертої ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Отже, вимогами процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає, оскільки в ньому не викладені фактичні обставини з посиланням на докази, докази відхилені судом та мотиви їх відхилення, мотивована оцінка аргументів сторін, тобто відсутня мотивувальна частина.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст.205 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України(в редакції на час виникнення правовідносин)правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2104953735049 «Стандартний», за умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 5800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати відсотки за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Орієнтовний строк повернення кредиту-16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п. 1.3).
Відповідно до п. 1.4 вказаного кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі: a) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. п. 1.4.1, 1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
У разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства (п. 1.5).
Згідно з п. 1.6 договору датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових), а саме: цього договору; самої заяви-анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб'єкта персональних даних про його права, визначені ЗУ "Про захист персональних даних", мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та ЗУ "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
Пунктом 1.9 договору визначено граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік.
Відповідно до п. 4.1 договору невід'ємною частиною цього договору є "Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування". Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті: www.bistrozaim.uа.
У п. 4.3 договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та ЗУ "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
Згідно з п. 4.15 договору сторони дійшли згоди, що цей договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором " Шистопаловою Анастасією Миколаївною - S3".
Аналогічна інформація викладена в додатку N 1 до кредитного договору, заявка-анкета (для отримання кредиту), яка підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором Шистопаловою Анастасією Миколаївною - S3.
В заяві-анкеті зазначено особисті дані ОСОБА_1 , номер карткового рахунку.
Також зазначено, що ознайомившись з примірним (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "Служба миттєвого кредитування", що розміщені на Офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.uа та погодившись з ними, просить надати їй кредит на особисті потреби у розмірі: 5800 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту.
Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов'язався повернути кредит у розмірі 5800 грн. та сплатити проценти у розмірі 1856 грн.
Розмір процентів: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. в).
Дата початку нарахування процентів за користування кредитом 18.02.2021.
Відповідач просив надавати кредит на вказаний картковий рахунок на підставі Заяви-Анкети.
Факт укладення договору про надання фінансових послуг відповідачем не оспорюється.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ "Служба миттєвого кредитування".
З копії Реєстру боржників, який є додатком N 3 до договору факторингу N 1-12 від 01 грудня 2021 року, вбачається, що до ТОВ "Вердикт Капітал" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2104953735049 від 18.02.2021 року на суму 49758,44 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5800 грн; заборгованість за відсотками - 43958,44 грн.
10 березня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ "Коллект Центр" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржника по Договору №2104953735049 від 18.02.2021 року, укладеного між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 .
З копії Реєстру боржників, який є додатком N 1 до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року, змін в реєстр боржників до договору про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 року, який є додатком № 1 до датком до Додаткової угоди № 4, вбачається, що до ТОВ "Коллект Центр" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2104953735049 від 18.02.2021 року на суму 84902,38 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5800 грн; заборгованість за відсотками - 79102,38 грн.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Звертаючись до суду позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором від 18.02.2021 року у розмірі 49758,44 грн, яка складається з: 5800 грн - заборгованість по основній сумі; 43958,44 грн - заборгованість по відсоткам.
Відповідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 10.03.2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 84902,38 грн, з яких 5800,00 грн - заборгованість по основній сумі, 43958,44 - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 01.12.2021 року, 35143,94 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.
Позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 43958,44 грн.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».
В пункті 1.2. договору про надання фінансових послуг №2104953735049 «Стандартний» зазначено, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору.
У заяві-анкеті зазначено два строки повернення кредиту: орієнтовний 16 днів та 365 днів, сума процентів за користування кредитом 1056 грн.
В графіку платежів, який є додатком № 2 до кредитного договору та підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вказано: дата кредиту - 18.02.2021 року, сума кредиту - 5800 грн, загальна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за договором - 7656 грн, проценти за користування кредитом - 1856 грн, термін платежу 05.03.2021 року.
У пункті 1.3. викладені умови, за яких у разі несплати усіх нарахованих процентів на перші 16 днів, строк повернення кредиту перераховується і становить ще 16 днів.
У пункті 1.4 договору визначено, що проценти нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту, і далі визначені умови і розміри ставок кредиту у залежності від прострочення повернення кредиту і перерахування строків повернення кредиту.
Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Пунктом 1.4.2 встановлено, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
"Користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору, отже фактичним строком надання кредиту (правомірного користування) є саме «орієнтовний строк» (16 днів), узгоджений також у додатках до договору №2104953735049.
Після закінчення короткого орієнтовного строку повернення (16 днів), який є фактичним строком правомірного користування, право нарахування процентів за статтею 1048 ЦК України за базовою ставкою припинилося. Нарахування коштів за процентною ставкою, що починаються застосовуватися саме з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення, за своєю правовою суттю є не платою за правомірне користування, а мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання, оскільки вони застосовуються виключно через факт прострочення.
Апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не сплачувалась ні новому, ні попередньому кредитору.
Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів у розмірі 5800 грн, то з нього підлягають стягненню заборгованість за кредитом у сумі 5800 грн та відсотки за користування кредитом у розмірі 1856 грн, які узгоджені сторонами.
Посилання скаржника на положення Закону України Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року, не заслуговують на увагу, оскільки положення вказаного закону не поширюються на правовідносини які виникли між сторонами стосовно відсотків за період з 18.02.2021 року по 01.12.2021 року в сумі 43958,44 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, з підстав викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів зауважує, що у тексті позовної заяви позивачем зазначено, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися, а тому ці аргументи відповідача є безпідставними. Як і не заслуговують на увагу твердження скаржника про те, що зверненню позивача із позовом мало передувати ініціювання ним питання про врегулювання спору у досудовому порядку, оскільки це є правом, а не обов'язком позивача, який звернувся до суду з позовом про стягнення простроченої заборгованості.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 квітня 2025 року слід змінити, зменшивши стягнутий з ОСОБА_1 розмір заборгованість за кредитним договором №2104953735049 від 18.02.2021 року з 49758,44 грн до 7656 грн, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Щодо судових витрат
Позивачем до позовної заяви на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс»; Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання правової допомоги від 01.01.2025 року; витяг з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 року.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
01 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 4.3 договору про надання правової допомоги передбачено, що факт надання послуг за договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги, який готується Адвокатським об'єднанням та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога.
01.01.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» підписано заявку на надання юридичної допомоги № 759 за умовами якої адвокатське об'єднання здійснює правові (юридичні) послуги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 2 години, вартість 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 3 години, вартість 9000 грн.
З Витягу з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 року, який складено 31.01.2025 року, вбачається, що АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» походили надання наступних правових послуг адвокатським об'єднанням клієнту: надання усної консультації з вивченням документів - 2 години, вартість 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 3 години, вартість 9000 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач посилається на не неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу зі складністю даної справи, зазначає, що матеріали справи не містять великої кількості документів для дослідження, збирання яких адвокат витратив значний час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Зазначена адвокатом в Акті № 2 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 року вартість послуги з надання усної консультації з вивчення документів у розмірі 4000 грн та послуги зі складання позовної заяви про стягнення боргу у сумі 9000 грн є необґрунтованою та не пропорційною до предмета спору, ураховуючи критерії дійсності та необхідності витрат у зазначеному розмірі.
Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності), необхідного часу виконання робіт, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у зв'язку з неспівмірністю, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн не відповідають критерію необхідності, виправданості, не є співмірними складності даної справи, тому приходить до висновку про доведеність ТОВ «Коллект Центр» понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 6000 грн.
Разом з тим, у разі часткового задоволення позову витрати на правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 15,39%, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 925 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.02.2025 року.
Оскільки позовна заява підлягає задоволенню частково, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 372,81 грн за подання позовної заяви.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується квитанцією від 11.07.2025 року.
Разом з тим, у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3074,39 грн.
Враховуючи вимоги частини 10 статті 141 ЦПК України, колегія суддів вважає, що ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2701,58 грн (3074,39 грн - 372,81 грн).
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 квітня 2025 року змінити, зменшивши стягнутий з ОСОБА_1 розмір заборгованість за кредитним договором №2104953735049 від 18.02.2021 року з 49758,44 грн до 7656 грн, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 квітня 2025 року в частині стягнення витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926 витрати на правничу допомогу у розмірі 925 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2701,58 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 18 грудня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
О.Ю.Карташов