Провадження № 22-ц/803/8469/25 Справа № 202/14858/23 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
23 грудня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Кругман А. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 травня 2025 рокупо справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Перша краматорська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання заповіту недійсним, -
30 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є його дружиною. Після її смерті відкрилася спадщина, що складається із квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі договору купівлі-продажу трьох четвертих часток квартири від 31.08.2009 року, та іншого майна.
Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги, він дізнався, що його дружина за життя склала заповіти на вищевказану квартиру та інше майно (яке йому не відоме), посвідчені ОСОБА_4 - державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 03 березня 2023 року, за реєстровими номерами: № 2-328 та № 2-329.
Спадкоємцем за вищевказаним заповітом є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є матір'ю померлої ОСОБА_3 ..
З вказаними заповітами позивач не згоден, та вважає їх недійсними так як волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її волі. Так, на момент вчинення нотаріальної дії ОСОБА_3 знаходилась на лікуванні у лікарні м. Краматорська з діагнозом цироз печінки. Позивачем був укладений договір з ФОП ОСОБА_5 для здійснення послуг доглядальниці. У лікарні ОСОБА_3 відвідували він та її мати, яка весь цей час здійснювала психологічний тиск на хвору, неодноразово в присутності хворої висловлювала бажання скорішого настання смерті останньої. У своєї присутності відповідачка не допускала до палати його, здійснювала скандали з цього приводу прямо у лікарні.
У процесі лікування ОСОБА_3 впала в кому, та 03 березня 2023 року коли прийшла до тями, до неї прийшов нотаріус. Оскільки ОСОБА_3 не могла говорити, то були залучені у якості свідків медсестра та доглядальниця.
Позивач вважає, що згода ОСОБА_3 на оформлення заповіту на користь відповідача була одержана під впливом психологічного тиску зі сторони матері та не відповідала волевиявленню самої ОСОБА_3 ..
Просив визнати недійсним заповіти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчені 03 березня 2023 року, державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фареником Олегом Олександровичем, зареєстровані в реєстрі заповітів № 2-328 та № 2-329.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування посилається на доводи, аналогічні доводам позовної заяви. Вважає, що згода ОСОБА_3 на оформлення заповіту на користь відповідача була одержана під впливом психологічного тиску зі сторони матері та не відповідала волевиявленню самої ОСОБА_3 ..
Не були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підписалися в бланку заповіту як свідки.
Відповідач не брала участі у судових засіданнях та не давала яких-небудь пояснень, що ставить під сумнів об'єктивність рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишитити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін як законне та обгрунтоване.Дійсне волевиявлення ОСОБА_3 було перевірене державним нотаріусом, який встановив її особу та перевірив дієздатність ОСОБА_3 .. Самий факт наявності у заповідача хвороби не є достатнім доказом фізичної неспроможності заповідача в межах, потрібних для волевиявлення.
Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів факту застосування психологічного тиску на заповідача ОСОБА_3 з боку відповідачки чи інших осіб, відсутності бажання заповідача щодо укладення правочину, наявності причинного зв'язку між фізичним або психологічним тиском і укладенням заповіту, а також відсутності волевиявлення заповідача щодо укладення заповіту. Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 не надав безспірних доказів на підтвердження недійсності оспорюваного заповіту, що за змістом статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Недопит свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є результатом усвідомленого рішення про відкликання відповідачем клопотання, що не порушує рівень доведення й справедливість процесу. Судове рішення побудовано на достатніх і належних доказах. Прошу звернути увагу суду на те, що незважаючи на волю ОСОБА_3 відповідно до заповіту, що все своє майно вона заповіла відповідачу, позивач досі користується квартирою ОСОБА_3 , яка належала особисто їй на праві приватної власності, була придбана до шлюбу з позивачем, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач не є власником чи співвласником цього нерухомого майна, навіть там не зареєстрований. Вищевказане житлове приміщення було зареєстроване за спадкодавцем 23.11.2009 року, а у шлюб ОСОБА_3 вступила 27.11.2017 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб (копія свідоцтва є в наявності у матеріалах справи). По цей час позивач самостійно розпоряджаться усім майном, яке залишилось у його користуванні після смерті ОСОБА_3 .
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про отримання документів в електронному суді представником позивача та представником відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до
вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів факту застосування психологічного тиску на заповідача ОСОБА_3 з боку відповідачки чи інших осіб, відсутності бажання заповідача щодо укладення правочину, наявності причинного зв'язку між фізичним або психологічним тиском і укладенням заповіту, а також відсутності волевиявлення заповідача щодо укладення заповіту.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 24 листопада 2017 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
3 березня 2023 року державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори був посвідчений заповіт, відповідно до змісту якого ОСОБА_3 все майно, що буде їй належати на день смерті, з чого б воно не складалось, і де б воно не знаходилось, за законом або за заповітом, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначений заповіт зареєстрований в реєстрі за №№ 2-328; 2-329. У зв'язку з хворобою заповідача, за її проханням та в її присутності, заповіт, зміст якого їй прочитано вголос, підписано громадянкою ОСОБА_7 , в присутності свідків ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Особу заповідача встановлено, її дієздатність перевірено. Заповіт посвідчений у терапевтичному відділенні Краматорської міської лікарні № 3 о 15 год. 10 хв.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Згідно посмертного епікризу № 157 від 08.03.2023 року ОСОБА_3 мала діагноз: цироз печінки як наслідок вірусного гепатиту «С», стадія виражених клінічних проявів. Печінково-клітинна недостатність ІІІ-ІV ст. Астит. Печінкова кома. Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу.
Згідно довідки Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Краматорської міської ради від 27.10.2023 року замовником- особою, яка взяла на себе зобов'язання щодо поховання померлої ОСОБА_3 був ОСОБА_9 ..
ОСОБА_1 , чоловік померлої, ІНФОРМАЦІЯ_7 звернувся із заявою про прийняття спадщини.
Спадкова справа після померлої ОСОБА_3 була відкрита за заявою її матері ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_1 ..
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до вимог частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою-п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Заповіт є правочином, а тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.
Статтею 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.
Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Підпис на правочині, для якого визначено обов'язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину.
Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, якою передбачено,що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.
Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Отже, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти:
1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту);
3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Відповідно до змісту наведених норм дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Суд першої інстанції встановив, що у заповіті зазначено, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 особисто не може підписати заповіт через хворобу, на її особисте прохання, у її та нотаріуса присутності текст заповіту підписала ОСОБА_7 , що відповідає вимогам статті 1247 ЦК.
Заповіт згідно зі статтею 1253 ЦК посвідчений у присутності свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , із занесенням до тексту заповіту відомостей про них. Кожний свідок після зачитання тексту заповіту вголос поставив свій підпис на ньому, чим підтвердив волевиявлення заповідача.
Установивши, що під час посвідчення оспорюваного заповіту нотаріус дотримався норм статей 1247, 1248, 1253 ЦК, а позивач не надав суду належних та допустимих доказів порушення законодавства при його складанні чи посвідченні, відсутності волевиявлення ОСОБА_3 та наявність психологічного тиску на неї, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки підпис на правочині, для якого визначено обов'язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину.
Встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що спадкодавець на час підписання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій, її волевиявлення не було вільним та не відповідало її волі в результаті психологічного тиску з боку її матері.
Наявність важкої хвороби лише істотно впливала (обмежувала), але не виключала можливості ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, висловлювати своє волевиявлення, тоді як державний нотаріус Першої краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О. мав право, перевіривши дієздатність та волю ОСОБА_3 , посвідчити 03 березня 2023 року вищезазначений заповіт на користь ОСОБА_2 у терапевтичному відділенні Краматорської міської лікарні № 3.
Отже, оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, оскільки він містить волевиявлення особисто спадкодавця, у ньому зазначено місце його складення, дату й місце його посвідчення уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з'ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок її смерті.
Оспорюючи заповіт, позивач не надав доказів абсолютної неспроможності спадкодавця в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій,висловлювати свою волю. За таких обставин відсутні правові підстави для визнання оспорюваного заповіту недійсним.
Посилання на те, що не були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підписалися в бланку заповіту як свідки є безпідставним. Оскільки позивачем таке клопотання в суді першої інстанції не заявлялося і судом не вирішувалося.
За клопотанням позивача в суді апеляційної інстанції було допитано в режимі відео конференції свідка ОСОБА_6 , яка пояснила, що нотаріус та мати заповідачки знаходилися в палаті разом з відповідачкою, вона в палаті не була, однак їздила в нотаріальну контору підписати заповіт. Про що йшла мова в палаті їй не відомо, однак вона розуміла, що їде до нотаріуса підписувати заповіт.
Проте показання цього свідка суд апеляційної інстанції сприймає критично, оскільки вона була присутня в квартирі при дачі пояснень позивачем та його представником.
Крім того, вони спростовуються поясненнями нотаріуса про те, що він двічі виїзджав до терапевтичного відділення, де лікувалася ОСОБА_3 та при особистому спілкуванні з'ясував, що вона бажає залишити заповіт на все своє майно на ім'я її матері- ОСОБА_10 .. В зв'язку із хворобою ОСОБА_3 та неможливістю особисто підписати заповіт у зв'язку із слабкістю було роз'яснено, що заповіт може бути підписано іншою особою в присутності заповідача та двох свідків. 03.03.2023 року ОСОБА_2 відвідала нотаріальну контору та надала паспортні дані особи, яка може підписати заповіт та двох свідків. Того ж дня він здійснив виїзд до терапевтичного відділення Міської лікарні №1 м.Краматорська, де в присутності ОСОБА_3 заповіт, зміст якого був прочитаний голос та підписаний ОСОБА_7 в присутності двох свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які також були особисто присутні при підписанні заповіту. Сумніватися в правдивості зазначених пояснень у суду не має підстав.
Те, що відповідач не брала участі у судових засіданнях та не давала яких-небудь пояснень, не є підставою для скасування судового рішення. Явка відповідача обов'язковою не визнавалася. Сторона має право, щоб її інтереси представляв представник.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та
невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2025 року.
Судді: