Провадження № 22-ц/803/11282/25 Справа № 755/17254/23 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
23 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
заявник/позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Батманова В.В.,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У вересні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі - ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», Товариство) звернулось в суд із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого по цивільній справі № 755/17254/23 за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних по ст. 625 ЦК України.
Заява обґрунтовувалась тим, що відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025року у порядку повороту виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2024року у цивільній справі № 755/17254/23 стягнуто з ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 34461,03грн. Водночас, відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-1250/11 від 21 листопада 2011року в ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» наявне грошове зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна №1108121900 від 21 листопада 2006року у розмірі 708 012,05грн. За наведених вище обставин ОСОБА_1 має борг перед Товариством у розмірі 708 012,05грн і в той же час Товариство має борг перед ОСОБА_1 у розмірі 34 461,03грн.
Стверджував, що вказані вимоги є зустрічними та однорідними з огляду на їх характеристики, а тому вважав, що вони підлягають зарахуванню відповідно до статті 601 ЦК України за заявою Товариства.
Зазначав, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання Товариства перед ОСОБА_1 у розмірі 34 461,03грн є припиненим, а зобов'язання ОСОБА_1 перед Товариством є зменшеним на вказану суму. Але, ОСОБА_1 не взяв до уваги те, що зобов'язання є припиненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог та на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025року отримав виконавчий лист, який пред'явив до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Телявському А.М.
За наведених обставин просив суд визнати зобов'язання ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» перед ОСОБА_1 щодо сплати 34461,03грн, стягнутих ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025року у справі № 201/17254/23 припиненим на підставі частини 1 статті 601 ЦК України, а також визнати виконавчий лист, виданий на виконання вищевказаної ухвали суду, таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025року у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що на момент направлення на адресу ОСОБА_1 заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог сплинув строк для пред'явлення такої вимоги до виконання, та ОСОБА_1 заперечує щодо наявності у нього боргу перед ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» з підстав пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, а тому такі вимоги не підлягають зустрічному зарахуванню.
Виконавчий лист був виданий на підставі ухвали суду, яка набрала законної сили і наразі виконана, та зарахування зустрічних вимог не відбулось.
Та суд виснував, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про визнання зобов'язання припиненим на підставі частини 1 статті 601 ЦК України та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки не встановлено передбачених статтею 432 ЦПК підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
15 жовтня 2025року ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв'язку апеляційну скаргу на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення заяви в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини з приводу того, що залишається не виконаним зобов'язання боржника перед Товриством.
Та заявник стверджував, що Товариством дотримані всі умови зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, та сама по собі позиція боржника щодо відсутності у нього зобов'язання у зв'язку з відмовою у поновленні строку для пред'явлення виконавчого листа на примусове виконання не свідчить про припинення зобов'язання і не ґрунтується на законі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
27 листопада 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 1510год 23 грудня 2025року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2011року по справі № 2-1250/11 у ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» наявне грошове зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна №1108121900 від 21 листопада 2006року у розмірі 708 012,05грн.
Виконавчий лист у справі № 2-1250/2011, виданий 19 червня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва /том ІІ а.с.115/ на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2011року у справі № 2-1250/2011 не було пред'явлено до виконання, оскільки судом було відмовлено ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» у поновленні пропущеного строку пред'явлення даного виконавчого листа до виконання.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025року у справі №755/17254/23 було частково задоволено заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення. У порядку повороту виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2024року у цивільній справі №755/17254/23 стягнуто з ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 34461,03грн /том ІІ а.с.77-79/.
За вих. №554 від 05 серпня 2025року ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» за допомогою засобів поштового зв'язку було направлено на адресу ОСОБА_1 заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій Товариство посилаючись на статтю 601 ЦК України зазначило, що грошові зобов'язання Товариства перед ОСОБА_1 відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025року у справі №755/17254/23 припиняються на суму 34 461,03грн у повному обсязі, та в свою чергу грошові зобов'язання ОСОБА_1 перед Товариством за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна №1108121900 від 21 листопада 2006року та рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 21 листопада 2011року по справі № 2-1250/11 припиняються на суму 34461,03грн, залишок простроченої заборгованості за кредитним договором становить 673551,02грн /том ІІ а.с.120/.
Адресована ОСОБА_1 заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не була отримана адресатом та була повернута відправнику 07 вересня 2025року після закінчення встановленого терміну зберігання.
На виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025року у справі №755/17254/23 07 серпня 2025року Соборним районним судом міста Дніпра було видано виконавчий лист /том ІІ а.с.109/, який було пред'явлено стягувачем для примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Телявському А.М. та 21 серпня 2025року відкрито виконавче провадження №78921230 /том ІІ а.с.127/.
28 серпня 2025року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. у виконавчому провадженні №78921230 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом /том ІІ а.с.108/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви вирішального значення надав тому, що за встановлених та підтверджених в судовому засіданні обставин зарахування зустрічних вимог не відбулось та відсутні правові підстави передбачені статтею 432 ЦПК для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до змісту вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяють на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
При цьому, до матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відносять, зокрема, добровільне виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощення боргу, неможливість виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постанові від 20 лютого 2019року у справі № 2-4671/11 (провадження № 61-45337св18) Верховний Суд вказав, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» посилалось на те, що зобов'язання в частині стягнення з ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в загальному розмірі 34 461,03грн за ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2025року у справі №755/17254/23 припинилось зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та відповідно виданий на підставі вказаної ухвали виконавчий лист має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Так, відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Проте, з наведених вище законодавчих норм вбачається, що зарахування зустрічних вимог у позасудовому порядку здійснюється виключно за відсутності спору між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що потрібно розмежовувати зарахування зустрічних вимог та заяву про зарахування зустрічних вимог, оскільки сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов'язання.
Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що направлена Товариством ОСОБА_1 заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була отримана останнім та сприйнята ним. Навпаки, така заява не була отримана ОСОБА_1 та була повернута відправнику 07 вересня 2025року за закінченням встановленого терміну зберігання.
Крім того, на момент направлення на адресу ОСОБА_1 заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05 серпня 2025року сплинув строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2011року у справі № 2-1250/2011, та у поновленні такого строку судом було відмовлено.
В свою чергу ОСОБА_1 заперечував свій борг перед Товариством саме з підстав пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Тобто, між сторонами наявний спір та відсутні підстави для визнання зобов'язання ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» перед ОСОБА_1 припиненим на підставі частини 1 статті 601 ЦК України.
Тож, правильним є висновок суду про те, що зарахування зустрічних вимог не відбулось.
Більш того, колегія суддів враховує, що приватним виконавцем ще до моменту постановлення судом оскаржуваної ухвали вже було примусово стягнуто з Товариства стягнуті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025року по справі №755/17254/23 грошові кошти, та 28 серпня 2025року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. у виконавчому провадженні №78921230 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви в частині визнання зобов'язання Товариства перед ОСОБА_1 щодо сплати 34 461,03грн припиненим на підставі частини першої статті 601 ЦК України.
Сутність процедури визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності колегією суддів не встановлено наявності підстав, передбачених статтею 432 ЦПК України, за яких може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий 07 серпня 2025року на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025року по справі №755/17254/23, виконавче провадження за яким вже закінчено у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про те, що зобов'язання Товариства перед ОСОБА_1 було припинене до відкриття виконавчого провадження не приймаються апеляційним судом до уваги як безпідставні та помилкові.
Враховуючи, що грошове зобов'язання ОСОБА_1 перейшло в обов'язок останнього виконати рішення суду, однак на час вирішення цього спору судом відсутні докази того, що виконавчі листи у справі перебували на виконанні, слід дійти висновку, що за умов що склалися, у даній справі не підтверджені правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Зарахування зустрічних однорідних вимог нерозривно пов'язане з наявністю не виконаного обов'язку по виконанню рішення суду з боку ОСОБА_1 та наявністю зустрічних однорідних вимог, однак,ніщо не вказує на те, що у боржника ОСОБА_1 та стягувача Товариства на час вирішення цього спору фактично є зустрічні однорідні вимоги, які могли би бути зарахованими, як то передбачено статтею 601 ЦК України.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, - апеляційний суд відхиляє, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи та висновків, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до незгоди заявника з висновками суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність ухвали суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку».
Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 23 грудня 2025року.
Судді: