Провадження № 22-ц/803/10872/25 Справа № 211/4987/25 Суддя у 1-й інстанції - Гонтар А.Л. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
23 грудня 2025 року м.Кривий Ріг
справа № 211/4987/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
скаржник ОСОБА_1
заінтересована особа Дружківський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління юстиції
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ухов Роман Владиславович, на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2025 року, яка постановлена суддею Гонтар А.Л. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 18 вересня 2025 року,
В травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління юстиції.
В обґрунтування скарги заявником зазначено, що Дружківський міський суд Донецької області 10 листопада 2021 року розглянув справу за її позовом та постановив стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням у сумі 30 000 грн та витрати за правову допомогу у розмірі 4 000 грн.
На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист № 2/229/929/2021, який було подано на виконання у Дружківський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиціїї (м.Харків).
На підставі виконавчого документу було відкрито провадження ВП № 68034698.
30 квітня 2025 року заявниці надійшов лист від головного державного виконавця І.М.Мордовцевої про повернення виконавчого листа на підставі п. 5 ст. 37 «Про виконавче провадження».
У постанові про повернення виконавчого документу зазначено, що встановити місце знаходження боржника неможливо, перевірити його майновий стан за місцем проживання неможливо у зв'язку зі збройною агресією росії проти України. На все майно боржника накладені арешти та встановлена заборона на відчуження майна. Інформація про боржника внесена до Єдиного державного реєстру боржників. Згідно з відповідю ДФС України боржник не працює, не отримує пенсію, стипендію та інші доходи. Згідно з повідомленням МВС України за боржником не зареєстровані транспортні засоби. На банківські рахунки накладено арешт, але кошти для реального виконання рішення на рахунках відсутні.
Скаржник ОСОБА_1 вважає такі дії державного виконавця протиправними, оскільки державним виконавцем жодних дій щодо відчуження та реалізації майна боржника вжито не було. Інформація про арешт коштів на банківських рахунках також відсутня.
Також вважає, що посилання на неможливість перевірки майнового стану боржника через збройну агресію не відповідає дійсності, оскільки місто Дружківка Краматорського району не є тимчасово окупованою територією або зоною активних бойових дій. У місті продовжують працювати органи державної влади, місцевого самоврядування. Відкрито відділення поштового зв'язку, діють заклади громадського харчування та дозвілля. Наближеність до лінії фронту не є беззаперечною перепоною здійснення перевірки боржника. У свою чергу Дружківський відділ ДВС перебуває за адресою Полтавська область місто Миргород вулиця Гоголя, 96/9, однак ця обставина не повинна впливати на права стягувача.
На підставі наведеного вище ОСОБА_1 просила суд зобов'язати головного державного виконавця Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиціїї (м.Харків), Мордовцеву І.М. скасувати постанову про повернення виконавчого документа від 22 квітня 2025 року у виконавчому провадженні № 68034698. Стягнути на користь заяниці витрати на правову допомогу у розмірі 9 500 грн.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиціїї (м.Харків) відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ухов Р.В., просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про задоволення скарги ОСОБА_1 посилаюсь на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи.
Апеляційна скарга, з посиланням на Закон України «Про виконавче провадження» мотивована тим, що під час примусового виконання рішення державним виконавцем не виконано усіх дій для встановлення місцезнаходження боржника, шляхом організації його розшуку задля виклику останнього для дачі пояснень, залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції та забезпечення перебування боржника на території України шляхом звернення до суду із встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості про стягнення періодичних платежів.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Ухова Р.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтеюю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п.9 ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
Відповідно до ст.431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Так, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право на порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, частиною першої якої встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
При цьому ч.1,2 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
Обов'язки і права виконавців регламентовані ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
На підставі положень пункту 1 частини другої зазначеної статті виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З матеріалів справи слідує, що на виконанні у Дружківському відділі державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління юстиції перебувало виконавче провадження № 68034698, відкрите 06 січня 2022 року з примусового виконання виконавчого листа № 2/229/929/2021, виданого 13 грудня 2021 року Дружківським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 30 000 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн.
Під час примусового виконання рішення державним виконавцем з 06 січня 2022 року по 22 квітня 2025 року проводилась робота щодо встановлення майнового стану боржника, зокрема направлялись запити до Державної фіскальної служби України щодо наявності у ОСОБА_2 відкритих банківських рахунків як у фізичної особи-підприємця та наявності у боржника доходів.
У відповідях зазначено, що у боржника відсутні відкриті банківські рахунки як у фізичної особи-підприємця.
В період з січня 2022 року по квітень 2025 року державним виконавцем були спрямовані запити до Державної фіскальної служби України щодо дежерл отримання доходів ОСОБА_2 .
У відповідях ДФС України на запит про джерела отримання доходів боржниками фізичними особами - інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку встановлено, що боржник не працює та доходів в період з 06 січня 2022 року по 22 квітня 2025 року не отримував.
В період з січня 2022 року по травень 2025 року державним виконавцем були спрямовані запити до Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про їх останнє місце роботи.
У відповідях від ПФУ встановлено, що боржник в період з 06 січня 2022 року по 22 квітня 2025 року не отримував пенсію. Останнє місце отримання доходу встановлено як Державне підприємство «Підприємство державної кримінальної виконавчої служби України» (№80)» (місце відбування покарання), останній отриманий дохід 01 лютого 2020 року, до моменту відкриття виконавчого провадження 06 січня 2022 року.
В період з серпня 2024 року по листопада 2024 року державним виконавцем були спрямовані запити до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
У відповідях МВС України встановлено, що за боржником не зареєстровані транспортні засоби.
Державним виконавцем була проведена перевірка даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо наявності у власності ОСОБА_2 нерухомого майна.
Встановлено, що за боржником не зареєстроване нерухоме майно.
Також державним виконавцем була проведена перевірка даних з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, якою встановлено, що за боржником не зареєстроване рухоме майно.
Інформація про ОСОБА_2 внесена до Єдиного державного реєстру боржників.
23 лютого 2023 року державним виконавцем відділу, винесена постанова про звернення стягнення на майно боржника, якою на все майно боржника (в тому числі надбане після її винесення) накладений арешт та встановлена заборона його відчуження (копія постанови додається); винесена постанова про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, яка спрямована до банківських установ, що приєдналися до системи електронного обміну з АСВП, а також, у зв'язку з приєднанням до системи електронного обміну нових банківських установ, аналогічна постанова винесена також 29 травня 2024 року.
У відповідях банківських установ встановлено, що у боржника відсутні відкриті банківські рахунки (копії відповідей банківських установ додаються).
Крім того, в період з березня 2024 року по квітень 2025 року державним виконавцем спрямовувались запити до банківських установ - учасників обміну з АСВП щодо надання інформації, що становить банківську таємницю, а саме про наявні на рахунках кошти.
Заходи з проведення опису, вилучення та реалізації майна боржника за його місцем реєстрації державним виконавцем не проводились, оскільки поясненнями державного виконавця встановлено, що з метою забезпечення належного виконання посадових обов'язків запроваджено працівникам Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції дистанційну роботу (поза межами адміністративних будівель Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) за місцем фактичного проживання (перебування) із застосуванням електронних комунікацій і технологій.
Станом на теперішній час, Дружківський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління. Міністерства юстиції змінив місце розташування за наступною адресою: АДРЕСА_1 .
Головний державний виконавець відділу І.М. Мордовцева свої обов'язки виконує за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 що унеможливлює проведення перевірки майнового стану боржника за місцем його реєстрації : АДРЕСА_3 .
Згідно п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).
Судом встановлено, що під час проведення виконавчих дій старшим державним виконавцем було з'ясовано, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і всі заходи по розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Разом з тим, як убачається з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, адреса боржника ОСОБА_2 зазначена: АДРЕСА_3 .
За змістом ст.438 ЦПК України: розшук боржника або привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника.
Так, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.
Таким чином, підставами для звернення державного виконавця до суду з поданням про оголошення розшуку боржника є саме відсутність відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи.
Відтак, діючим законодавством покладено обов'язок під час здійснення виконавчого провадження вживати заходи, щодо встановлення місця знаходження (перебування) самого боржника.
Як убачається з матеріалів справи, комплекс дій спрямованих на встановлення місця проживання ОСОБА_2 не проводились, відповідні заходи не вживались.
В матеріалах справи та в копіях виконавчого провадження відсутні докази про те, що державний виконавець звертався до правоохоронних органів про реєстрацію місця проживання боржника, витребування форми №1, наявність у останнього паспорту громадянина України для виїзду за кордон, та запитів щодо перетинання боржником кордону України, не встановлено чи перебуває боржник у шлюбі та чи має на праві спільної сумісної власності майно, набуте подружжям за час шлюбу, на яке можливо звернути стягнення.
Крім того при з'ясуванні цих обставин та відсутності місця проживання боржника, відсутності у нього майна, державний виконавець відповідно до вимог ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», ст.438 ЦПК України повинний звернутися до суду про розшук боржника.
Отже, державним виконавцем не доведено того, що нею вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та встановлення місце перебування боржника та знаходження у нього майна.
Так, ч.2 ст.451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що дії головного державного виконавця Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиціїї (м.Харків), Мордовцевої І.М. стосовно прийняття постанови від 22 квітня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № ВП № 68034698 на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірними, тому порушене право стягувача підлягає захисту шляхом скасування вказаної постанови.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права, тому ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення скарги.
Законом № 4056-IX від 31 жовтня 2024 року, який набрав чинності 14 листопада 2024 року, внесені зміни до статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, відповідно до яких частина 2 статті 3 викладена в новій редакції, згідно якої судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки на день ухвалення цієї постанови апеляційним судом учасники провадження не мають сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Разом з тим, згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, за змістом частин 1 - 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що у поданій скарзі на дії органу примусового виконання рішення, представник ОСОБА_1 адвокат Ухов Р.В. зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу складають 9 500 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу було надано додаткову угоду №2 до договору про надання правничої допомоги № 25/2021 у якій погоджено розмір професійної правничої допомоги в сумі 9 500 грн, з яких: усна консультація - 1 500 грн, складання та подання скарги - 4 000 грн, участь у розгляді справи - 4 000 грн.
На переконання колегії суддів, понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 9 500 грн відповідають ступеню складеності справи, часу, витраченим адвокатом на складення скарги на дії органу ДВС, заява та клопотань, а також участі адвоката у судових засіданнях, а тому підстав для зменшення розміру цих витрат, що підлягають розподілу між сторонами колегія суддів не вбачає.
Зважаючи на часткове задоволення скарги Горбачової О.М. на її користь, за рахунок бюджетних асигнувань Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління юстиції, підлягає стягненню в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 9 500 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ухов Роман Владиславович, задовольнити частково.
Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2025 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління юстиції задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління юстиції Мордовцевої Ірини Миколаївни щодо повернення стягувачу виконавчого листа № 2/229/929/2021, виданого 13 грудня 2021 року Дружківським міським судом Донецької області.
Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 квітня 2025 року, винесену державним виконавцем Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління юстиції Мордовцевою Іриною Миколаївною в межах виконавчого провадження ВП № 68034698 щодо виконавчого листа № 2/229/929/2021, виданого 13 грудня 2021 року Дружківським міським судом Донецької області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління юстиції в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 9 500 (девять тисяч п'ятсот) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: