Провадження № 22-ц/803/8935/25 Справа № 175/2940/23 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №175/2940/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лупан Оксани Євгенівни на заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Бойко О.М., -
Позивач ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» звернулось до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» та ОСОБА_4 15 грудня 2009 року було укладено договір оренди землі №0312-26, щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 1221486200:01:051:0005, площею 4,79 га, який 01 березня 2012 року було зареєстровано у відділі Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровській області, за номером 122140004000490, та відповідно який набрав чинності - 01 березня 2012 року.
На виконання приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про зазначений договір, за заявою ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» 21 грудня 2016 року було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Про факт передачі орендованої земельної ділянки, кадастровий номер: 1221486200:01:051:0005, площею 4,79 га, сторонами договору було складено Акт прийму-передачі до Договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року.
Після укладання та державної реєстрації Договору оренди землі, позивач постійно користувався орендованою земельною ділянкою; сумлінно та належним чином виконував свої обов'язки відповідно до умов договору, в тому числі своєчасно сплачував орендну плату та передбачені Договором та законом податки та збори. Протягом дії договору оренди землі від орендодаваця ОСОБА_4 не надходило жодних претензій чи зауважень до ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська», в тому числі не було жодних претензій щодо невиконання товариством своїх зобов'язань за договором.
Враховуючи, що Договір оренди землі був укладений строком на 10 років, а його державна реєстрація у відділі Держкомзему у Дніпропетровській області була проведена 01 березня 2012 року, то відповідно строк дії Договору оренди землі закінчувався 01 березня 2022 року.
Маючи намір подальшого користування орендованою земельною ділянкою на тих же умовах та на той же строк, ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» 13 грудня 2021 року було направлено письмове повідомлення про намір поновлення дії Договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року, разом з проектом додаткової угоди №1 до договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року, на адресу орендодавця ОСОБА_4 .
Вказує, що протягом часу з 01 березня 2022 року до 01 квітня 2022 року, орендодавець жодних листів-повідомлень про заперечення у поновленні Договору оренди землі на адресу ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» не направляв, а також, протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі орендодавець до ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» з вимогою про повернення об'єкту оренди та підписання акту приймання-передачі не звертався.
Зазначає, що ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська», після закінчення дії Договору оренди землі (після 01 березня 2022 року) фактично продовжило користуватися земельною ділянкою та користується станом і на сьогодення для своїх господарських потреб, в тому числі сплачує встановлені законом обов'язкові платежі за використання цієї земельної ділянки.
Наприкінці березня 2023 року на адресу ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» надійшов лист від ОСОБА_1 датований 22 березня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомив, що земельна ділянка із кадастровим номером: 1221486200:01:051:0005, площею 4,79 га, яка є об'єктом оренди договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року, вибула із права власності ОСОБА_4 на підставі Договору дарування від 25 серпня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1202.
Відповідно до умов зазначеного Договору дарування від 25 серпня 2021 року, ОСОБА_4 , як дарувальник, передав ОСОБА_1 , як обдарованому земельну ділянку із кадастровим номером: 1221486200:01:051:0005, площею 4,79 га.
Зауважує, що в супереч положенням чинного земельного законодавства та діючого договору оренди землі, ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_1 більш ніж півтора роки не було здійснено сповіщення орендаря - ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» про вчинений правочин, в тому числі не були повідомлені жодні реквізити нового власника земельної ділянки для отримання належних йому орендних платежів за Договором оренди землі.
Лист ОСОБА_1 від 22 березня 2023 року надійшов на адресу Товариства наприкінці березня 2023 року, тобто вже після закінчення дії договору оренди землі та відповідно фактичного продовження сумлінного користування земельною ділянкою товариством вже більше року.
Також зазначає, що позивачу стало відомо про наступні реєстраційні дії та правочини вчинені щодо земельної ділянки: в частині відомостей про інше речове право на земельну ділянку, державним реєстратором виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області Бідковим В.О., 17 травня 2023 року було внесено запис про видалення Договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року та внесені відомості про закінчення дії договору 01 березня 2022 року; на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Макаровою В.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №1767, право власності на земельну ділянку набув ОСОБА_2 ; на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 червня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Ю.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1365, право власності на земельну ділянку набув вже ОСОБА_3 .
Зазначає, що про укладання даних договорів купівлі-продажу земельної ділянки позивачу у справі ніяких повідомлень від жодної особи не надходило.
У зв'язку з чим, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не виконавши своїх обов'язків щодо повідомлення орендаря про укладення договору дарування земельної ділянки, а також подальшим відчуженням земельної ділянки на користь наступних власників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили цілий ряд порушень прав орендаря. Крім того, як треті особи, так і відповідач, достовірно були обізнані про наявність договору оренди землі, його строк дії та фактичне продовження використання земельної ділянки позивачем, жодним чином не повідомили орендаря про наявні заперечення щодо продовження договору оренди землі, а власник земельної ділянки, який володів нею на момент закінчення дії договору оренди - відповідач ( ОСОБА_1 ) допустив зволікання у повідомленні орендаря про зміну власника, не повідомив про наявні заперечення щодо продовження дії договору оренди, чим своїми діями проявив «мовчазну згоду» на укладання додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі.
У зв'язку з чим ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» просило суд визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 1221486200:01:051:0005, площею 4,79 га, у запропонованій редакції.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року позовну заяву ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року (зареєстрований 01 березня 2012 року) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1221486200:01:051:0005, у запропонованій редакції.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Лупан О.Є. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду винесено з порушенням норма матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги зазначає, що висновки суду щодо перебігу строку дії договору оренди, укладеного між ОСОБА_4 та Позивачем розпочався не 15 грудня 2009 року, після його підписання Сторонами та приймання передавання земельної ділянки за Актом, а лише після спливу 7 (семи) років та внесення Орендарем інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є необґрунтованими.
Вказує, що сторони при підписанні договору оренди та Акту приймання передачі земельної ділянки, погодили, що строк дії договору починається з дати його підписання, а не з дати його державної реєстрації.
Наголошує, що передача земельної ділянки Орендарю, підтверджується Актом приймання передачі земельної ділянки який підписано Сторонами саме 15 грудня 2009 року у день укладення договору оренди.
Також судом першої інстанції так і не визначено чи відбувалась з боку Орендаря повне та всебічне виконання умов договору оренди в частині сплати орендної плати в строки та у порядку і в розмірі, встановленому договором. Представник позивача так і не надала будь яку відповідь і на це питання.
Вказує, що умовами укладеного договору Сторони визначили порядок взаємодії Сторін у разі вирішення питань його поновлення на новий строк.
Пунктом 3.3. договору оренди землі Сторони визначили, що Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово Орендодавця про наміри продовжити його дію. За погодженням Сторін, поновлення договору має відбувається у письмовій формі з обов'язковим укладанням відповідного договору та його подальшої державної реєстрації.
Зазначає, що лише 13 грудня 2021 року після спливу 2 (двох) років як договір закінчив свою дію, ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» прийняла рішення щодо необхідності поновлення дії договору оренди, про що направила письмове повідомлення ОСОБА_4 про намір поновити дію Договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року. Зазначене вище, свідчить про те, що Орендар не додержався строку п.3.3 Договору оренди, а вищенаведені факти беззаперечно підтверджують те, що встановлена процедура поновлення договору оренди визначена Законом України «Про оренду землі» та умовами укладеного Сторонами договору, не була дотримана, що позбавило Орендаря подальшого права на поновлення договору оренди.
Вважає, що спосіб захисту позивачем обрано невірно, т.я. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 не є Орендодавцем за договором оренди №0312-26 від 15 грудня 2009 року та не є власником земельної ділянки на час розгляду справи, тому можливість поновлення договору оренди землі, між тим же сторонами, на тих самих умовах не вбачається можливим та конфліктує з положеннями діючого законодавства України.
Зауважує, що позивач припинив користуватися майном після закінчення строку дії договору, до матеріалів позовної заяви не надав будь яких доказів того, що він продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору, а суд не пересвідчився у цьому у зв'язку із відсутністю вказаних доказів.
Окрім того поза увагою суду залишилося питання за який саме період дії договору, у якому розмірі та у який строк Орендар сплачував на адресу Орендодавця орендну плату за договором оренди.
Звертає увагу, що судом першої інстанції помилково встановлено, що Орендодавець у період часу з 01 березня 2022 року до 01 квітня 2022 року жодних заперечень щодо поновлення Договору оренди землі на адресу позивача не направляв, як і не направляв пропозиції про повернення об'єкту оренди також протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди вимоги про повернення об'єкту оренди не звертався, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер і не мав можливості надати будь які заперечення або вимоги.
Вказує, що після спливу строку дії договору оренди, 25 серпня 2021 року ОСОБА_4 подарував земельну ділянку, своєму брату ОСОБА_1 , що підтверджується нотаріально укладеним Договором дарування від 25 серпня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрованим у реєстрі №1202. Під час вчинення правочину договору дарування, ОСОБА_4 не був обмежений жодним договором оренди, оскільки строк його дії на той час вже скінчився.
Окрім цього, суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки, оскільки на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 26 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області та зареєстрованого у реєстрі за №1767, право власності на земельну ділянку набув ОСОБА_2 .
Вважає, що заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року не кореспондується з вимогами Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, статті 764 ЦК України.
У зв'язку з чим просила апеляційну скаргу задовольнити, а заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Інші учасники справи своїм правом на подачу відзиву не скористались.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник апелянта (третьої особи Шевкова І.І.) в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.
Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта та представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлено, що між ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» та ОСОБА_4 було укладено Договір оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 1221486200:01:051:0005, загальною площею 4,79 га.
Відповідно до п.3.1. договору оренди землі встановлено, що договір укладено строком на 10 років.
Згідно п.3.2. договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Поновлення договору відбувається на тих самих умовах і на той же строк, що і цей договір.
Пунктом 3.3. договору оренди землі визначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Поновлення договору відбувається у письмовій формі з обов'язковим укладанням відповідного договору та його державну реєстрацію.
Пунктом 6.2.3. договору оренди землі визначено, що дії передбачені п.п.6.2.1., 6.2.2. (відчуження земельної ділянки у будь-який спосіб) цього договору можуть мати місце лише після попереднього узгодження з «Орендарем», за наявності письмового документа, який підтверджує таке узгодження. Всі дії та угоди, що стануть всупереч визначеної Сторонами цього договору згоди, визначеної в п.п.6.2.1, 6.2.2., 6.2.3. цього договору, заздалегідь визначаються Сторонами як недійсні.
Пунктом 7.7. договору оренди землі визначено, що повернення об'єкта оренди «Орендодавцю» здійснюється за актом прийому-передачі. При цьому «Орендодавець» зобов'язаний з'явитись до «Орендаря».
Також, відповідно до приписів п.15.1. договору, сторонами було погоджено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
01 березня 2012 року договір оренди було зареєстровано у відділі Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровській області, за номером 122140004000490.
21 грудня 2016 року відомості про договір оренди було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Судом також встановлено, що 13 грудня 2021 року ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» через відділення АТ «Укрпошта» було направлено письмове повідомлення про намір поновлення дії договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року разом з проектом додаткової угоди №1 до договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року на адресу орендодавця ОСОБА_4 .
Додаткова угода передбачала наступну редакцію договору оренди: «1. Поновити дію Договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року на той самий строк та на тих самих умовах, а саме: Договір оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року вважати поновленим з 01 березня 2022 року на 10 років - до 01 березня 2032 року. 2. Усі інші умови Договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року залишити незмінними. 3. Ця додаткова угода до Договору оренди землі є невід'ємною частиною договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року, та набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і підлягає державній реєстрації. 4. Додаткова угода складена у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, одна з яких знаходиться у Орендодавця, другий - у Орендаря, а третій - у органі, який провів її державну реєстрацію».
Заперечень, повідомлень, тощо на повідомлення про поновлення дії договору оренди, орендодавцем (як іншим власником) на адресу ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» не направлялось, а також з вимогою про повернення об'єкту оренди та для підписання акту приймання-передачі земельної ділянки не звертався.
Як зазначає представник ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська», ТОВ відкрито продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою, сплачує встановлені податки та збори та ним внесена оплата орендної плати за період з 2020 по 2023 роки у сумі 17 391,31 грн., яка складається з авансового платежу з орендної плати у розмірі 14 000,00 грн., податок на доходи фізичних осіб у розмірі - 3 130,44 грн., військовий збір - 260,87 грн.
У березні 2023 року ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» отримало повідомлення від ОСОБА_1 , датоване 22 березня 2023 року, де ним повідомлялось, що орендована позивачем земельна ділянка була подарована ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 25 серпня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального Бондар І.М., зареєстрованого в реєстрі №1202.
Зазначене повідомлення ОСОБА_1 від 22 березня 2023 року надійшло на адресу орендаря через рік після закінчення договору оренди і продовження користування земельною ділянкою позивачем. Доказів того, що орендаря було сповіщено раніше про зміну власника земельної ділянки, як це було передбачено договором оренди земельної ділянки, матеріали справи не містять.
Згідно відомостей деталізованої інформаційної довідки ДРРП щодо земельної ділянки від 21 червня 2023 року - внесено запис від 17 травня 2023 року про видалення запису про договір оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року та проставлено відмітку про закінчення дії договору 01 березня 2022 року.
В подальшому, 26 травня 2023 року, до ДРРП внесено запис про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Макаровою В.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №1767 та вже 19 червня 2023 року - запис про право власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Ричка Ю.О. та зареєстрованого в реєстрі №1365.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частин першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону про оренду землі).
ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом про оренду землі врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Так, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі відчуження земельної ділянки або укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).
Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2009 року сторони досягли згоди з усіх істотних умов Договору та зафіксували свою волю шляхом підписання відповідного документа і з цього моменту між ними виникли права та обов'язки у зобов'язальних правовідносинах (зокрема, обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату).
01 березня 2012 року - договір оренди було зареєстровано у відділі Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровській області, за номером 122140004000490, а речове право оренди Земельної ділянки на підставі цього правочину виникло у ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» 21 грудня 2016 року з моменту його державної реєстрації в Реєстрі.
Відповідно до п.6.2.1 Договору сторони дійшли згоди, що на період дії договору оренди, земельна ділянка не може бути будь-яким способом відчужена чи подарована окрім випадків спадкування.
Пунктом 6.2.3 Договору визначено, що п.6.2.1 вказаного договору може мати місце лише після попереднього узгодження з орендарем, за наявності письмового документу, який підтверджує таке узгодження. Всі дії та угоди, що стануться всупереч визначеної сторонами договору згоди заздалегідь визначаються сторонами як недійсні.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що 13 грудня 2021 року ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» через відділення АТ «Укрпошта» було направлено письмове повідомлення про намір поновлення дії договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року разом з проектом додаткової угоди №1 до договору оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року на адресу орендодавця ОСОБА_4 .
У березні 2023 року ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» отримало повідомлення від ОСОБА_1 , датоване 22 березня 2023 року, відповідно до якого орендована позивачем земельна ділянка була подарована ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 25 серпня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального Бондар І.М., зареєстрованого в реєстрі №1202.
Зазначене повідомлення від 22 березня 2023 року надійшло на адресу орендаря вже після закінчення дії договору оренди та продовження користування земельною ділянкою орендаря вже більше року.
Доказів того, що орендаря було сповіщено раніше про зміну власника земельної ділянки, матеріали справи не містять.
Згідно відомостей деталізованої інформаційної довідки ДРРП щодо земельної ділянки від 21 червня 2023 року - внесено запис від 17 травня 2023 року про видалення запису про договір оренди землі №0312-26 від 15 грудня 2009 року та проставлено відмітку про закінчення дії договору 01 березня 2022 року.
26 травня 2023 року до ДРРП внесено запис про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Макаровою В.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №1767.
19 червня 2023 року до ДРРП внесено запис про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Ричка Ю.О. та зареєстрованого в реєстрі №1365.
У постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 905/650/19, від 15 травня 2019 року у справі № 912/1984/17, від 15 травня 2019 року у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування, під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.
Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення орендодавця, останній може вважатись таким, що набув право «правомірного очікування». Натомість орендодавець знехтував своїм обов'язком добросовісно повідомити орендаря, в період дії договору оренди, про відчуження земельної ділянки, не пропонуючи жодних умов орендарю.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, викладеній у резолютивній частині оскаржуваного рішення суду.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справах №313/350/16-ц, №159/5756/18, №903/1030/19, №594/376/17-ц щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок; та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5179/20 і об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Між тим, колегія суддів зазначає, що реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 15 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений.
Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу.
Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 22 вересня 2022 року у справі № 924/1146/21, від 06 жовтня 2022 року у справі № 922/2013/21, від 17 листопада 2022 року у справі № 904/7841/21).
У справі, що переглядається, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_2 , який не був стороною договору оренди, і на час розгляду справи за даним позовом, не є власником спірної земельної ділянки, не обґрунтував порушення його прав оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.
Особа, яка звертається до суду (в тому числі з апеляційною скаргою) повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19).
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги що суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки, а право власності на земельну ділянку набув ОСОБА_2 , колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами справи підтверджується, що з 19 червня 2023 року (позивач звернувся з позовною заявою до суду 23 червня 2023 року) до ДРРП було внесено запис про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Ричка Ю.О. та зареєстрованого в реєстрі №1365.
Доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції, їм надана належна правова оцінка, з якою погоджується колегія суддів. Дані доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року немає.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лупан Оксани Євгенівни - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складений 22.12.2025р.
Головуючий суддя О.В. Агєєв