Провадження № 22-ц/803/9900/25 Справа № 197/889/25 Суддя у 1-й інстанції - Панчук М.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
23 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бондар Я.М.
суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 на ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року постановлену суддею Панчуком М.В. в сел. Широке Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення не зазначена),
В серпні 2025 року до Широківського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви.
На обґрунтування заяви зазначено, що існує необхідність для вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення такого шляхом: накладення арешту на 3/4 частини земельної ділянки 1225882200:01:001:0332, площею 7,0652 га, розташовану за адресою: Андріївська селищна рада, Широківський район, Дніпропетровська область; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом вказаного нерухомого майна; заборонити суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо внесення змін до складу учасників (засновників) та розміру статутного капіталу Фермерського господарства "Надєжда", код ЄДРПОУ 31884614, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Андріївка, вул. Садова, 18.
Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
На вказану ухвалу суду представник заявника Дрофич Ю.В. подала апеляційну скаргу, в якій наголосила на тому, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Мотивована скарга тим, що інститут забезпечення позву являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого по справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Підставою для звернення із позовною заявою є те, що у зв'язку з недобросовісними діями відповідача, яка умисно приховала від нотаріуса існування ще одного спадкоємця за законом, який на час смерті проживав зі спадкодавцем, позивач був позбавлений права на належне йому майно.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 адвокат Дрозд В.Р., посилаючись на закнність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року залишити без змін.
Заявник ОСОБА_2 , його представник адвокат Дрофич Ю.В., Кравченко Н.Б. у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
До апеляційного суду представником ОСОБА_2 адвокатом Дрофич Ю.В. надана заява, в якій заявник просить відкласти судодве засідання на іншу дату, посилаючись на те, що у зв'язку з її хворобою та значним погаршенням стану здоров'я вона не має можливості бути присутньою на судовому засіданні.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкладення розгляду справи на підставі заяви адвоката Дрофич Ю.В., колегія суддів апеляційного суду враховує, що в попереднє судове засідання на 16 грудня 2025 року представником заявника адвокатом Дрофич Ю.В. було надано заяву, в якій вона просила відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату, оскільки в Соборному районному суді м. Дніпра.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
При цьому, апеляційний суд не вбачає підстав для вікладення розгляду справи у зв'язку з повторною неяакою в судове засідання адвоката Дрофич Ю.В. оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, та явка учасників справи не визнана обов'язковою в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 адвоката Дрозд В.Р., який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Тобто умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Так, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Дана заява про забезпечення позову подана 25 серпня 2025 року до подання позовної заяви до суду, з приводу спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли померла ОСОБА_4 , мати заявника, який у встановлений строк не оформив свої спадкові права. Натомість, як зазначає заявник у заяві, сестра заявника ОСОБА_3 у 2015 році прийняла спадщину і оформила її на своє ім'я.
Ані заява про забезпечення позову, ані апеляційна скарга не наводить фактів, які б свідчили, що існують об'єктивні ознаки, якщо невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,
Судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2025 року.
Головуючий
Судді