ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19987/25
провадження № 1-кп/753/2177/25
"24" грудня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Полтавської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (зі слів), неодноразово судимого, востаннє 24 квітня 2025 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
ОСОБА_2 , будучи засудженим Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України, належних висновків для себе не зробив та у невстановлений досудовим розслідуванням місці, час та спосіб, але не пізніше 9 липня 2025 року незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовини - PVP, вагою, 0, 790г., яку поклав до кишені своїх штанів, розпочавши незаконно зберігати для особистого вживання, без мети збуту, до його затримання працівниками поліції 10 вересня 2025 року за адресою: м. Київ, проспект П.Григоренка, 40.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, не визнав та пояснив, що психотропну речовину, яку знайшли в нього, йому не належить. Коли він йшов щоб забрати закладку з PVP, вагою приблизно 2г., яку попередньо йому замовили з його телефону, в його присутності, приблизно за 700 грн., то до нього підійшли троє осіб та вихопили його телефон. Відкривши телефон, вони побачили координати закладки і разом з ним пішли її шукати, але ОСОБА_2 стверджував, що знайшли не його закладку, оскільки він замовляв більше. Також, останній вказував, що змушений був визнати себе винуватим при обшуку та понятих, оскільки йому погрожували, що викличуть військову прокуратуру і буде все гірше. Хто саме йому погрожував і які особи в нього забрали телефон та у подальшому поклали згорток до його штанів, він повідомити не може, оскільки не запам'ятав.
Не дивлячись на такі показання обвинуваченого ОСОБА_2 та не визнання вини, дослідивши та перевіривши в судовому засіданні докази, зібрані по справі, суд уважає повністю доведеною його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при викладених у обвинувальному акті обставинах, що підтверджується даними у:
-протоколі затримання ОСОБА_2 з додатком до нього від 10 вересня 2025 року (т. 1 а.с. 82-87) на підтвердження вилучення з штанів останнього згортку з синьою стрічною, в середині з білою порошкоподібною речовиною. При цьому, ОСОБА_2 були роз'яснені його права, зокрема, мати захисника та не говорити нічого з приводу підозри проти нього або в будь який момент відмовитись відповідати на питання, будь-яких зауважень чи скарг від останнього не було, зазначив, що замовив речовину за допомогою додатку Телеграм;
-висновку експерта від 11 вересня 2025 року № СЕ-19/111-25/56353-НЗПРАП (т. 1 а.с. 99-102) на підтвердження того, що порошкоподібна речовина, яка була вилучена у ОСОБА_2 , є особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, вагою, 0, 790г.
Отже, у процесі дослідження і оцінки вказаних доказів, суд не встановив істотних процесуальних порушень при їх збиранні, які б ставили під сумнів обґрунтованість доводів сторони обвинувачення про доведеність вини ОСОБА_2 .
Версія ж ОСОБА_2 , висунута на свій захист, щодо невизнання своєї вини в пред'явленому обвинуваченні, зокрема й те, що психотропну речовину йому підкинули працівники поліції, були проаналізовані судом і визнані неспроможними, оскільки вони носять непослідовний, плутаний і суперечливий характер, повністю спростовуються наведеними у вироку доказами, які узгоджуються між собою і викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
Стосовно доводів ОСОБА_2 про застосування до нього тиску та погроз під час його затримання та особистого обшуку, то у контексті допустимості відомостей, отриманих від особи, яка заявляє про застосування поганого поводження з боку представників держави, слід враховувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, ЄСПЛ послідовно зазначає, що в тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана неналежному поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень в порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), це положення, якщо його тлумачити в світлі загального обов'язку держави відповідно до статті 1 цієї Конвенції, вимагає, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування (рішеня Kobets v. Ukraine, no. 16437/04, § 51, 14 February 2008).
Особа, яка робить таку заяву, має повідомити фактичні обставини поводження з нею і надати їм певне підтвердження або, якщо це неможливо з об'єктивних причин, інформацію, яка дасть можливість її перевірити і отримати підтвердження заяви. Хоча на заявника не може покладатися надмірний тягар обґрунтування заяви, однак він має надати інформацію, яка хоча б prima facie (з першого погляду) давала підстави для висновку про те, що погане поводження могло мати місце (див, наприклад, рішення Dmitriy Valentinovich Goryanoy against Ukraine (dec.), no. 54630/13, §§ 27-29, 15 October 2019).
За відсутності будь-якої інформації, яка піддається перевірці, заява про погане поводження не може бути визнана «обґрунтованою» і, таким чином, не створює обов'язку щодо її розслідування (див, постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 317/2389/17 (провадження № 51-4935км19); від 26 травня 2020 року у справі № 234/9575/19 (провадження № 51-5690км19); від 19 листопада 2020 року у справі № 640/9837/18 (провадження № 51-1539км20); від 29 жовтня 2019 року у справі № 515/2020/16-к (провадження № 51-2904км18) та інші).
Суд зауважує, що згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_2 з відповідними заявами до правоохоронних органів не звернувся, хоча очевидно не був позбавлений можливості це зробити особисто або через свого захисника. Крім того, суд звертає увагу, що з дослідженого в судовому засіданні відео затримання та обшуку останнього не вбачається, що на нього здійснювався якийсь тиск, він поводить себе вільно, посміхається, добровільно розповідаючи обставини справи. Крім того, ОСОБА_2 так і не зазначив суду хто саме йому погрожував і яким чином, щоб він визнав себе винуватим у злочині, розуміючи, що перебуває на іспитовому строці.
Зазначені обставини в сукупності, а також, враховуючи, що матеріали цього провадження не містять відомостей, документів, чи достатньої інформації, яка хоча б prima facie (з першого погляду) вказувала, що факти поганого поводження дійсно мали місце, або іншим чином дозволили ці факти перевірити, суд уважає, що сторона захисту не обґрунтувала достатньою мірою свою заяву про погане поводження з ОСОБА_2 , а тому не можна вважати її «небезпідставною».
Щодо доводів захисника про те, що йому не відкривали матеріали досудового розслідування, то суд зазначає наступне.
Так, стаття 290 КПК забезпечує реалізацію одного з елементів права на справедливий суд, а саме права на достатні час і можливості для підготовки своєї позиції під час судового розгляду. Для цього стаття 290 КПК передбачає обов'язок кожної сторони надати доступ до матеріалів, які сторона має намір використати як докази під час судового розгляду. У той же час жодна зі сторін не має права змушувати іншу сторону ознайомлюватися з матеріалами справи. Тому сторона, виходячи з засади диспозитивності, може обмежити ознайомлення з матеріалами, до яких надано доступ, обсягом, який вона вважає за потрібне.
Як свідчить повідомлення про відкриття матеріалів досудового розслідування від 17 вересня 2025 року (а.с. 141), захисник ОСОБА_5 був з ним ознайомлений та отримав його.
Згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування (а.с. 143), ОСОБА_2 17 вересня 2025 року був у повному обсязі ознайомлений з матеріалами розслідування без обмежень у часі.
Таким чином сторона захисту була обізнана про наявність доказів, які сторона обвинувачення згодом представила в суді та підтвердила завершення ознайомлення з матеріалами в тому обсязі, в якому вважала за потрібне. Жодних зауважень щодо неможливості ознайомитися з тими чи іншими матеріалами від сторони захисту не надходило, тому немає підстав вважати, що права сторони захисту не були дотримані на цій стадії.
Крім того, як вже неодноразово зазначав Верховний Суд, що права сторони буде порушено не стільки у випадку, якщо якісь матеріали не були або були не в повному обсязі відкриті на стадії завершення досудового розслідування, скільки тоді, коли суд, обізнаний із порушенням права сторони на ознайомлення з матеріалами іншої сторони, не вжив належних заходів для виправлення ситуації, а тому сторона не мала достатнього часу і можливостей підготуватися до їх використання або надання відповідних заперечень. Коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й навести доводи того, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження.
У цій справі у захисника була можливість ознайомитися зі всіма матеріалами. Крім того, судом також надавався час останньому для підготовки захисту.
Щодо доводів сторони захисту в судових дебатах, про відсутність письмового доручення прокурора слідчому на вручення обвинуваченому обвинувального акту, то суд звертає увагу, що чинний КПК не забороняє прокурору надавати слідчому доручення в усній формі, про що неодноразово вказував ВС. Те, що обвинувальний акт було вручено обвинуваченому було підтверджено останнім у судовому засіданні. Крім того, ОСОБА_2 підтвердив, що підпис у розписці про отримання ним обвинувального акту, належить йому.
Таким чином, суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи захисника та обвинуваченого ОСОБА_2 про його невинуватість, уважає, що фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість останнього у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, є доведеною та кваліфікує його дії ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд, ураховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те, що, відповідно до вимог ст. 12 КК України, він є нетяжким, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, належних висновків для себе не зробив та вчинив нове аналогічне правопорушення, за даними облікової документації не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, уважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.
Підстав для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України суд не вбачає, оскільки його виправлення, ураховуючи викладене, а також те, що останній раніше вже звільнявся від відбування покарання з випробуванням, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки він знову вчинив кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що він вперто не бажає стати на шлях виправлення, можливо лише за умови його ізоляції від суспільства.
Також, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, вчинив новий аналогічний злочин, що свідчить про наявність ризику продовжити вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, призначення покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та виконання ним процесуальних обов'язків суд уважає за необхідне запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно останнього залишити без змін.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_2 даним вироком частково приєднати невідбуту ним частину покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року, і остаточно за сукупністю вироків призначити покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі та штрафу в розмірі 17000 грн.
Покарання у виді штрафу в сумі 17000 грн. виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його фактичного затримання після вступу вироку в законну силу.
Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання час його попереднього ув'язнення з 10 вересня 2025 року по 4 листопада 2025 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі, та з 5 листопада 2025 року по день набрання вироку законної сили, з розрахунку 3 дні цілодобового домашнього арешту за 1 день позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі - вартість проведеної експертизи на суму 1782 грн. 80 коп. в дохід держави.
Речовий доказ по справі: особливо небезпечну психотропну речовини - PVP, вагою, 0, 790г., - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1