Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4000/25
Номер провадження2/711/1969/25
15 вересня 2025 року
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі
головуючого судді - Кондрацької Н.М.
при секретарі - Мелещенко О.В.,
захисника адвоката Семенова Є.О.
представника відповідача Птухи В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Семенов Євгеній Олексійович, до Черкаської міської ради Черкаської області, третя особа: Перша черкаська державна нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним,
встановив:
До Придніпровського районного суду м. Черкаси звернувся з позовом представник адвокат Семенов Євгеній Олексійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним. У заяві зазначає, що 03.12.2009р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори, реєстраційний номер 4-3007. За цим договором у власність позивача перейшла квартира під АДРЕСА_1 . Однак згодом 11.08.2020р. державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори посвідчений договір, реєстраційний номер 1-2379, про розірвання цього договору довічного утримання від 03.12.2009р. № 4-3007. Вважає правочин - договір від 11.08.2020р., реєстраційний номер 1-2379, про розірвання договору довічного утримання від 03.12.2009р. № 4-3007 - недійсним. Припинення договору довічного утримання шляхом його розірвання може відбуватися за рішенням суду лише у двох випадках (ч. 1 ст. 755 ЦК): 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. Інших способів розірвання договору довічного утримання Цивільний кодекс (наприклад, за згодою сторін, в інших випадках, встановлених законом, тощо) не передбачає. Тобто ч. 1 ст. 755 ЦК України щодо порядку припинення договору довічного утримання носить імперативний характер. При цьому за ч. 1 ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а законом - ч. 1 ст. 755 ЦК України - встановлені або припинення, або розірвання договору довічного утримання (догляду): - припинення у зв'язку із смертю набувача; - розірвання за рішенням суду. Внаслідок цього у державного нотаріуса Першої черкаської державної нотаріальної контори не було правових підстав посвідчувати договір від 11.08.2020р., реєстраційний номер 1-2379, про розірвання договору довічного утримання від 03.12.2009р. № 4-3007. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина - квартира під АДРЕСА_1 , - яка є відумерлою внаслідок відсутності спадкоємців за заповітом і за законом (ст. 1277 ЦК України). Факт відумерлості цієї спадщини встановлений рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.11.2023р. і постановою Черкаського апеляційного суду від 16.05.2024р. у справі № 711/3901/22. Оскільки відумерла спадщина повинна переходити у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна (ч. 3 ст. 1277 ЦК України) позивач звертається з цим позовом саме до Черкаської міської ради, яка в силу Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування, що представляє Черкаську міську територіальну громаду. Просить визнати недійсним з моменту укладення договір від 11.08.2020р., реєстраційний номер 1-2379, про розірвання договору довічного утримання від 03.12.2009р. реєстраційний номер 4-3007, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори, здійснити розподіл судових витрат - судового збору - шляхом їх стягнення з відповідача на користь позивача, інші судові витрати станом на день подання цього позивачем не понесені.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у позовній заяву з наступного. Як вбачається з матеріалів справи 03.12.2009 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори, реєстраційний № 4-3007. За вказаним договором, серед іншого, у власність ОСОБА_1 перейшла квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 03.11.2009, виданого Придніпровським райвиконкомом м. Черкаси. 11.08.2020 було укладено Договір про розірвання договору довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори, реєстраційний № 1-2379. 06.02.2021 після смерті ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 09.02.2021, виданий Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) відкрилась спадщина, у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк Аллою Олександрівною, за заявою ОСОБА_3 , відкрита спадкова справа за №21/2021 від 13.02.2021, проте надано роз'яснення, що для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 , необхідні документи, що підтверджують факт родинних відносин спадкодавця ОСОБА_2 зі спадкоємцем ОСОБА_3 . Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.11.2023, залишеним бези змін постановою Черкаського апеляційного суду від 16.05.2025 у справі № 711/3901/22 позовну заяву ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім'єю - залишено без задоволення. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.11.2024 у справі № 711/5533/24 заяву Черкаської міської ради про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано спадщину, після померлого ОСОБА_2 відумерлою та передано квартиру АДРЕСА_1 у комунальну власність Черкаської міської територіальної громади в особі Черкаської міської ради. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.05.2025 № 426680752 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за Черкаською міською радою, відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/5533/24 від 29.11.2024.
Оскільки цивільне законодавство України надає сторонам право на вільне розпорядження своїми правами та обов'язками, укладення договору, зміна чи його розірвання за взаємною згодою є реалізацією принципу свободи договору, закріпленого в статті 6 ЦК України. Таким чином, договір довічного утримання підлягає розірванню за спільною домовленістю сторін без необхідності звернення до суду, за умови належного оформлення такої угоди відповідно до встановлених вимог.
Також вважає, що позивач пропустив строк позовної давності.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив представник позивача адвокат Семенов Є.О. зазначає, що посилання у відзиві на ст. 6 ЦК України є недоречним, оскільки правовідносини довічного утримання (догляду) в повній мірі врегульовані Главою 57 цього Кодексу. Необґрунтованим є й посилання на можливість розірвання договору довічного утримання за згодою сторін, т. я. ч. 1 ст. 755 ЦК України щодо порядку припинення договору довічного утримання носить імперативний характер, оскільки цією нормою передбачені лише дві підстави припинення або розірвання договору довічного утримання (догляду): - припинення у зв'язку із смертю набувача; - розірвання за рішенням суду. Посилання на сплив позовної давності також є необґрунтованим, враховуючи, що оспорюваний договір про розірвання договору довічного утримання, був укладений 11.08.2020р., і позовна давність мала б спливти 11.08.2023р. Однак відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. А карантин, як загальновідомо, був встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Крім того, згідно із п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, немає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, на що безпідставно посилається відповідач.
Ухвалою суду від 21.07.2025 із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.
У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити. Зазначив, що у нотаріуса не було підстав посвідчувати оскаржуваний договір. Вважає, що позовна давність не повинна застосовуватись, оскільки існували карантинні обмеження та уведений воєнний стан. Представнику не відомо з якого часу позивач знаходиться закордоном та чому вирішив звернутись до суду через 5 років.
Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог, з підстав наведених у відзиві.
У заяві від 23.05.2025 представник третьої особи просила розглядати справу за їх відсутності, у вирішення справи покладаються на компетентність суду.
Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу заявлених вимог та заперечень, дослідивши докази якими вони підтверджуються, допитавши свідків у справі, суд дійшов до висновку що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судом встановлено, що 03.12.2009 був укладений нотаріально посвідчений договір, який зареєстрований у реєстрі № 4-3007, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 у власність належну йому на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_2 ? 160/2 (сто шістдесят дріб два). Сторони ствердили, що правочин не є фіктивним та удаваним, і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки. Зміст ст.ст.234, 235 ЦК України роз"яснено. Зміст ст.755 Цивільного кодексу України сторонам роз"яснено.
У договорі визначено, що цей договір може бути розірваним за угодою сторін, а у випадках невиконання його умов, відмови від добровільного розірвання однією з сторін або якщо сторони не дійдуть згоди, спори і розбіжності підлягають розгляду у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
ОСОБА_5 03.12.2009 надана згода на укладання договору довічного утримання, яка нотаріально посвідчена державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Кам'янецьким В.В.
У договорі від 11.08.2020 про розірвання договору довічного утримання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначається, що сторони, розуміючи значення своїх дій, діючи вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, обумовлених нижче, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам?яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, обумовлених нижче, діючи без впливу обману, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, керуючись 626, 627, 651-654 ЦК України, виражаючи взаємне волевиявлення уклали цей договір про розірвання договору довічного утримання, посвідченого Першою черкаською державною нотаріальною конторою 03 грудня 2009 року за р. N? 4-3007, по якому ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 ? 160/2 (сто шістдесят дріб два). Ствердили, що даний правочин не є фіктивним та удаваним і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки. Зміст ст.ст. 234, 235 ЦК України їм роз'яснено.
Розірвання договору довічного утримання вчиняється відповідно до заяви дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , про згоду на розірвання договору довічного утримання, справжність підпису на якій засвідчена ОСОБА_6 , державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори 11 серпня 2020 року за реєстровим N? 1-2378.
ОСОБА_1 ствердив, що розірвання договору довічного утримання здійснюється ним без будь-яких погроз чи насильства, як фізичного так морального, гарантував, що на момент розірвання договору вищезазначена квартира н перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, не встановлені сервітути, тобто право на користування цим житлом членів її сім'ї (в тому числі малолітніх т неповнолітніх дітей, та непрацездатних громадян), не обтяжено, вона не заставлена, податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів відчуження чи щодо користування з іншими особами (у тому числі за договорами оренди (найму), шлюбного договору (контракту), інших), як юридична адреса вона не використовується.
Договір посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. та зареєстрований у реєстрі № 1-2379.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.11.2023, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 16.05.2025 у справі N? 711/3901/22 позовну заяву ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім?єю - залишено без задоволення.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.11.2024 у справі N? 711/5533/24 заяву Черкаської міської ради про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано спадщину, після померлого ОСОБА_2 відумерлою та передано квартиру АДРЕСА_1 у комунальну власність Черкаської міської територіальної громади в особі Черкаської міської ради.
3 Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 12.05.2025 N? 426680752 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за Черкаською міською радою, відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси N? 711/5533/24 від 29.11.2024.
Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним договору про розірвання вище вказаного договору довічного утримання з підстав того, що припинення договору довічного утримання шляхом його розірвання може відбуватись за рішення суду на вимогу відчуджувача або третьої особи, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини та на вимогу набувача.
Під час надання правової оцінки даним правовідносинам суд керується наступним.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.
Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, у п. 15 договору про довічне утримання від 03.12.2009 зазначено, що цей договір може бути розірваним за угодою сторін, а у випадках невиконання його умов, відмови від добровільного розірвання однією з сторін або якщо сторони не дійдуть згоди, спори і розбіжності підлягають розгляду у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Сторони договору ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) досягли угоди щодо розірвання договору довічного утримання, про що свідчить укладений у подальшому нотаріально посвідчений договір від 11.08.2020 про розірвання договору довічного утримання.
Дійсно, згідно частини 1 статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача.
При цьому, аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що договір довічного утримання (догляду) є нерозривно пов'язаним із його сторонами. При цьому, Кодекс надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобтоініціювати розірвання довічного утримання (догляду) в суді можуть лише відчужувач або набувач. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання довічного утримання (догляду), якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов'язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.
У справі, яка розглядається судом, договір про довічне утримання був розірваний сторонами не з підстав невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини та був укладений за спільного згодою, а отже і не на вимогу набувача.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року в справі № 759/501/17 (провадження N 61-14554св18) зроблено висновок, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов'язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.
Застережень, визначених у ч. 1 ст. 755 ЦК України, оскаржуваний договір про розірвання договору довічного утримання від 11.08.2020 не містить, причини або підстави укладання такого договору у ньому не зазначені.
Згідно із ст.76,77,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Семенов Євгеній Олексійович, до Черкаської міської ради Черкаської області, третя особа: Перша черкаська державна нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 263, 264, 265, 266, 280, 281, 282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Семенов Євгеній Олексійович, до Черкаської міської ради Черкаської області, третя особа: Перша черкаська державна нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення буде виготовлений 26.09.2025.
Головуючий: Н. М. Кондрацька