Справа 22-6745 Головуючий в 1 інстанції Мавроді Р.Ф.
Категорія 21 Доповідач Біляєва О.М.
13 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В. С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Келемені І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля про стягнення моральної шкоди,
В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля моральної шкоди, що заподіяна ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Позивач зазначав, що він з 1975 року працював на шахті «Новодонецька" Державного підприємства «Добропіллявугілля" в шкідливих і небезпечних умовах. Згідно висновку МСЕК від 01.02.2005 року, йому встановлена стійка втрата професійної працездатності 40% безстроково в зв'язку з професійним захворюванням - хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології другої стадії, легенева недостатність першого-другого ступеня.
У відповідності із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..." він має право на відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна здоров'ю цри виконанні трудових обов'язків.
Внаслідок пошкодження здоров'я він має складності у побуті, постійно відчуває фізичний біль; йому потрібні додаткові зусилля для організації життя.
Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 33000 гр.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 17 травня 2006 року позов задоволений частково, з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля на користь позивача стягнута моральна шкода 20000 гр.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Апелянт в обґрунтування скарги посилається на те, що відсутній висновок МСЕК про встановлення факту моральної шкоди; позивач не надав доказів в обґрунтування вимог. Фондом нарахована і сплачена одноразова допомога в сумі 16400 гр., розмір щомісячних страхових виплат складає 765 гр. 80 коп. Крім цього, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена норма Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
В апеляційній інстанції представник відповідача Бібля В.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
Згідно ст..309 ч.1 п.3 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що позивач тривалий час працював на вугільному підприємстві в шкідливих умовах. Відповідно до висновку МСЕК від 01.02.2005 року, йому встановлена стійка втрата професійної працездатності 40% безстроково в зв'язку з професійним захворюванням -хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології другої стадії, легенева недостатність першого-другого ступеня; він визнаний інвалідом 3 групи. Ушкодження здоров'я спричиняє ОСОБА_1 моральні і фізичні страждання, тому відповідно до Закону відповідач повинен відшкодувати потерпілому моральну шкоду.
Відповідно до положень статей 21, 28, 34 ч.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме на Фонд соціального страхування покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду потерпілому внаслідок ушкодження його здоров'я, зокрема, сплатити йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння шкоди. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку.
Суд першої інстанції правильно встановив, що ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків позивачу завдана моральна шкода, відшкодувати яку зобов'язаний відповідач.
Однак з висновком суду щодо визначення розміру моральної шкоди в 20000 гр., що підлягає стягненню на користь позивача, погодитися не можна.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Між тим суд при визначенні розміру моральної шкоди не врахував, що шкода, завдана здоров'ю позивача, компенсована чітким виконанням держави щодо сплати тих виплат, які передбачені статтею 34 вищевказаного Закону, і при визначені суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципом справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції.
Витрати потерпілого на санаторно-курортне та медикаментозне лікування, яке передбачене висновком МСЕК, також підлягають відшкодуванню Фондом.
Враховуючи викладене, обставини справи, характер захворювання, тривалість моральних страждань позивача, право якого на отримання матеріального забезпечення " або соціальних послуг виникло з настанням страхового випадку; стан здоров'я потерпілого, який не надав переконливих доказів про істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 12000 гр.
Доводи відповідача, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як відсутній висновок МСЕК про встановлення факту заподіяння моральної шкоди, не є-переконливими, оскільки закон не передбачає обов'язковість такого висновку в даному випадку.
Також непереконливі посилання апелянта на Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди та який набрав чинності з 1.01.2006 року, оскільки спірні правовідносини виникли до 01 січня 2006 року.
Керуючись ст.ст.307 ч. 1 п.3, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду від 17 травня 2006 року змінити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 12000 (дванадцять тисяч) гр.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення т а може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.