"24" грудня 2025 р. Справа № 363/7692/25
про залишення позовної заяви без руху
24 грудня 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , що подана представником позивача - адвокатом Лупейком О.В. до ОСОБА_2 , ТОВ «Взаємодопомога-1» про розірвання договору та повернення коштів, стягнення збитків,-
19.12.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява, в якій представник позивача просив суд:
- визнати недійсними договірні умови п. 14 Додаткової угоди за №46 від 13.12.2021 року до Договору за №11/11СД від 11.11.2021 року про спільну діяльність (дольову участь), укладеної між позивачем та спільно ОСОБА_2 і ТОВ «Взаємодопомога-1», щодо непоширення на договірні положення вимог Закону України «Про захист прав споживачів»;
- розірвати додаткову угоду за №46 від 13.12.2021 року до Договору за №11/11СД від 11.11.2021року про спільну діяльність (дольову участь), укладену між позивачем та спільно ОСОБА_2 і ТОВ «Взаємодопомога-1» у зв'язку з істотним порушенням відповідачами договірних умов та у зв'язку з істотною зміною обставин;
- розірвати укладений між позивачем та ОСОБА_2 . Договір доручення за №46 від 13.12.2021 року у зв'язку з істотним порушенням договірних умов та у зв'язку з істотною зміною обставин;
- зобов'язати солідарно ОСОБА_2 та ТОВ «Взаємодопомога-1» повернути позивачу сплачені за Додатковою угодою за №46 до Договору 11/11СД від 11.11.2021 року про спільну діяльність (дольову участь) кошти у сумах: 50 000 грн., 750 000 грн., 1 050 доларів США;
- зобов'язати солідарно ОСОБА_2 та ТОВ «Взаємодопомога-1» компенсувати позивачу збитки від інфляційних втрат (знецінення гривні) у розрахунковій сумі 486 677, 04 грн.
Вивчивши матеріали зазначеної позовної заяви, судом встановлено, що зазначена позовна заява не в повному обсязі відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Так, звертаючись до суду з цими вимогами, представник позивача зазначав, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно з ЗУ «Про захист прав споживачів». В той же час вказував на те, що якщо суд зобов'яже його сплатити судовий збір, він буде сплачений.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, спір між сторонами виник з приводу Додаткової угоди за №46 від 13.12.2021 року до Договору за №11/11СД від 11.11.2021 року про спільну діяльність (дольову участь), укладеної між позивачем та спільно відповідачами. При цьому п. 14 вказаної угоди, який позивач просить суд визнати недійсним, зазначено, що на відносини, які виникли у зв'язку з укладанням вказаної угоди не поширюються зокрема і вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів». Таким чином, питання щодо поширення на оспорювану позивачем угоду вимог зазначеного Закону є спірним, що і стало приводом для його звернення до суду з цими вимогами.
А відтак стверджувати про те, що на відносини між сторонами розповсюджена дія ЗУ «Про захист прав споживачів» до вирішення спору по суті, не має підстав.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України - позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Позивачем зазначена ціна позову - 1 286 677,04 грн. та 1050 доларів США. Тобто фактично дві ціни.
Стаття 176 ЦПК України зазначає, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Таким чином позивач, звертаючись до суду з цими вимогами, повинен був зазначити загальну ціну позову, визначену сумою яка повинна бути стягнута на його думку з відповідачів на його користь.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем не додано до позову платіжної інструкції про сплату судового збору та/або доказів на підтвердження підстав звільнення його від сплати такого.
Зі змісту поданого позову вбачається, що він має одночасно майновий і немайновий характер.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частина 3 ст. 6 цього закону України зазначає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
В п. 10, 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Звертаючись до суду з позовом, позивач в прохальній частині позову розмістив три вимоги немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру.
Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 01.1.2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить - 3 028 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем в ній розміщено дві вимоги майнового характеру:
- зобов'язати солідарно відповідачів повернути позивачу сплачені за Додатковою угодою за №46 до Договору 11/11СД від 11.1.2021 року про спільну діяльність (дольову участь) кошти у сумах 50 000 грн., 750 000 грн. та 1 050 доларів США;
- зобов'язати солідарно відповідачів компенсувати позивачу збитки від інфляційних втрат (знецінення гривні) у розрахунковій сумі 486 677, 04 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Однак Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України - іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю,
тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.
Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов'язання, однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 року у справі за №910/10191/17).
Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» - за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Як зазначено у п. 11 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року за №10, порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК), передбачено в абз. 2 ч. 1 ст. 6 Закону за №3674-VI. У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати судового збору.
З огляду на це, позивачу в позові необхідно зазначити загальну ціну позову, визначену сумою яка повинна бути стягнута на його думку з відповідачів на його користь та сплатити судовий збір у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати - 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або надати суду документи на підтвердження підстав звільнення позивача від сплати такого.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням того, що позовні вимоги позивача містять, окрім двох майнових, також три вимоги немайнового характеру позивачу необхідно сплатити судовий збір за ці вимоги за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну, або надати суду документи на підтвердження підстав звільнення позивача від сплати такого.
На підставі вищевикладеного, зазначена позовна заява, в порядку ст. 185 ЦПК України, підлягає залишенню без руху, з наданням строку для виправлення зазначених судом недоліків.
Суддя звертає увагу, що прецедент на практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» (п. 27), від 30.05.2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Крім того необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у п. 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Залишення вказаної позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя, після усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі вищевикладеного, позовна заява в порядку ст. 185 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для виправлення недоліків.
Керуючись ст. ст. 175-176, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , що подана представником позивача - адвокатом Лупейком О.В. до ОСОБА_2 , ТОВ «Взаємодопомога-1» про розірвання договору та повернення коштів, стягнення збитків - залишити без руху.
Надати позивачу/представнику позивача для усунення зазначених в цій ухвалі суду недоліків строк тривалістю десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява буде йому повернута. Копію ухвали надіслати позивачу та представнику позивача.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя О.П. Дьоміна