Справа № 357/17955/25
1-кп/357/1309/25
23.12.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 5 у місті Біла Церква обвинувальний акт з додатками та угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025111030001368 відомості про яке 12.06.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
поетпілий ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
законний представник обвинуваченого ОСОБА_7 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
предстанвик служби у справах дітей ОСОБА_8 ,
Органом досудового розслідування встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за наступних обставин.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Встановлено, що 06 червня 2025 року близько 15 години, неповнолітній ОСОБА_3 разом із малолітнім ОСОБА_9 перебували на міському пляжі р. Рось по вул. Вокзальна в м. Біла Церква Київської області. В той час, коли ОСОБА_9 купався, залишивши в кишені шортів, на простирадлі, на березі річки мобільний телефон марки “OPPO» моделі «A3», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , що належить його батькові ОСОБА_5 , у ОСОБА_3 виник умисел на таємне викрадення вказаного майна.
Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_3 перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, скориставшись тим, що його дії лишаються непомітними для сторонніх осіб, діючи умисно, таємно від оточуючих, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу, вчинив крадіжку вищевказаного мобільного телефону марки “OPPO» моделі «A3», вартістю 6065 гривень 52 копійки, належного потерпілому ОСОБА_5 .
Після цього, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на суму 6065 гривень 52 копійки.
Таким чином, неповнолітній ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.
17 листопада 2025 року, між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні № 12025111030001368 відомості про яке 12.06.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_3 за участю законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 та у присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 була укладена угода про визнання обвинуваченим винуватості, яку сторони просили затвердити.
За умовами цієї угоди сторони, а саме прокурор - ОСОБА_4 та неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 за участю законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 та у присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст.185 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_3 за вичинене кримінальне правопорушення, передбачене за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку - 1 (один) рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України (у тому числі, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою).
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
При цьому неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_3 роз'яснено наслідки укладення угоди, а саме обмеження його права на оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку, відмова права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, допиту під час судового розгляду свідків обвинувачення, подачі клопотань про виклик свідків і надання доказів, що свідчать на його користь, крім того, йому роз'яснено наслідки невиконання угоди.
Прокурор в підготовчому засіданні зазначила, що при укладенні угод про визнання винуватості були дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просила суд затвердити угоди про визнання винуватості та призначити обвинуваченим узгоджене сторонами покарання.
В підготовчому засіданні неповнолітній обвинувачений просив затвердити угоду, повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та пояснив, що він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження такої угоди.
Захисник та законний представник неповнолітнього обвинуваченого також вважали можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.
Потерпілий ОСОБА_5 надав прокурору згоду на укладення Угод про визнання винуватості, через канцелярію суду подав заяву щодо розгляду кримінального провадження без його участі.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надані угоди про визнання винуватості з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Суд встановив, що неповнолітній ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, яке, згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, укладання угод по якому не допускається, крім випадків надання потерпілим письмової згоди прокурору на укладання ним угоди. Прокурором надано заяви потерпілого ОСОБА_5 , відповідно до яких він надає згоду на укладання угод між прокурором та обвинуваченими, а отже угода відповідає вимогам закону.
Шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження суд переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.
При цьому суд переконався, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнають себе винуватими, цілком розуміють права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, вид основного та додаткового покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
При призначенні покарання суд на виконання вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставиною, що обтяжують покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_3 , передбаченою ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року № 629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Умови угод про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими, їх форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, умови угод не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угоди укладені добровільно, при їх затвердженні враховано обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченим, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої злочином шкоди, вчинення кримінального правопорушення неповнолітніми, проходження Програми відновного правосуддя за участю неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено, а також враховуючи, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні.
З огляду на викладене, враховуючи особу обвинуваченого, його молодий вік, загальну суму майнової шкоди, обставини, які пом'якшують покарання, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; приймаючи до уваги ставлення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих обставин та тяжких наслідків, думку потерпілого, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити неповнолітньому ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення покарання у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до статті 104 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.
Згідно статті 75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.
За роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, неповнолітній може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням лише в разі засудження його до арешту або позбавлення волі (ч.2 ст.104 КК України). При звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суди у резолютивній частині вироку мають посилатися на статтю 75 КК України, а щодо неповнолітньої особи - ще й на статтю 104 КК України як на підстави для прийняття такого рішення. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч.3 ст.75 КК України) , а неповнолітньому - від одного до двох років (ч.3 ст.104 КК України). Цей строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст.75 КК України.
З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, можливості виправлення його без ізоляції від суспільства, вбачаються підстави для застосування до ОСОБА_3 , при укладенні угоди, ст. 75 КК України, і звільнення їх від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченим узгодженого сторонами покарання.
Встановлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Цивільний позов потерпілими особами не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити на підставі приписів ст. 100 КПК України..
На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368, 370, ч. 2 ст. 373, 374, 394, 468, 469, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду від 17 листопада 2025 року, між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні № 12025111030001368 відомості про яке 12.06.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_3 за участю законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 та у присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 17 листопада 2025 року покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5(п'ять) років.
На підставі ст. 75, 104 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.п.2, 4 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов'язки на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Роз'яснити засудженому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку, передбаченому ст. 131, 176 КПК України, не застосовувати.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази: коробку до мобільного телефону марки "OPPO А3", IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон елефон марки "ОРРОАЗ" IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 - повернути власнику потерпілому ОСОБА_10 .
Іспитовий строк ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 23 грудня 2025 року.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_11