Справа № 357/19558/25
1-кп/357/1373/25
23.12.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора Білоцерківської окружної прокуратури - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111030002343 від 10.11.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Бикова Гребля Білоцерківського р-ну Київської обл., громадянки України, із професійно-технічною освітою, неодруженої, непрацевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
з укладеною 27.11.2025 між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 угодою про визнання винуватості,-
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
29.05.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, за результатами розгляду справи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 126, ч.1 ст. 130, ч.5 ст. 126, ч.5 ст. 126 КУпАП винесено постанову у справі № 357/7172/25 провадження № 3/357/3387/25, яка набрала законної сили 10.06.2025, та, відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 126, ч.1 ст. 130, ч.5 ст. 126, ч.5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на п'ять років.
Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.05.2025, та, будучи ознайомлена з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 10.11.2025, близько 03 год. 32 хв., керувала транспортним засобом марки «Део» моделі «Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , автодорогою Р-17 (6 км) Білоцерківського району Київської області, де була зупинена нарядом поліції «Вулкан-0816» ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, у зв'язку із порушенням Правил дорожнього руху.
Тим самим, ОСОБА_4 10.11.2025, діючи з мотивів зневаги до судової постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 05.2025, яка набрала законної сили, умисно не виконує постанову суду, якою позбавлено останню права керувати транспортними засобами строком на п ять років.
Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.1 ст.382 КК України без кваліфікуючих ознак, а саме як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
ІІ. Відомості про укладення угоди сторонами кримінального провадження та позиції сторін щодо можливості її затвердження.
27.11.2025 між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, яку подано одночасно з обвинувальним актом.
У підготовчому судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладені даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, просив призначити обвинуваченій покарання, визначене угодою сторін кримінального провадження.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена беззастережно визнала себе винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, зазначила, що розуміє надані їй законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, яке до неї буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягала на затвердженні угоди.
Захисник обвинуваченої просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити покарання, визначене в угоді, підтримавши позицію обвинуваченої.
ІІІ. Мотиви суду щодо затвердження угоди про визнання винуватості та призначення покарання.
Розглядаючи питання в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.474 КПК України якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акту з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.
Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
Відповідно до п.п.1-6 ч.7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.
У зв'язку з наведеним, суд має підстави розглянути дане провадження відповідно до положень ст.ст. 471, 474 КПК України.
Так, згідно з умовами угоди про визнання винуватості обвинувачена зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі пред'явленого обвинувачення у судовому провадженні.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 можливо призначити покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку 1 (один) рік та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винною, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
При призначенні покарання обвинуваченій, суд у відповідності до ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачена ОСОБА_4 скоїла умисне кримінальне правопорушення проти правосуддя, має постійне місце проживання, характеристика за місцем проживання відсутня, непрацевлаштована, неодружена, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), не перебуває на обліку Білоцерківського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київській області, раніше не судима. Згідно з довідкою КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» від 11.11.2025 № 1688 обвинувачена медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Оскільки умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченої вірно кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України, а саме як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, що згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, враховуючи данні про особу винної, її ставлення до вчиненого, приймаючи до уваги наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у даному кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди, і призначення ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.382 КК України зі звільненням її на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки вважає, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої, які створять у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Згідно з положеннями ч.2 ст.75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді, зокрема й позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
IV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченої запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов не заявлено.
Витрати на залучення експерта та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 76, 382 КК України, ст.ст.314, 374-376, 469, 472-475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду від 27.11.2025 по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12025111030002343 від 10.11.2025 про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком 1 (один) рік.
Згідно зі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки, що передбачені пп. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або роботи.
Згідно з ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 23.12.2025.
Нагляд за ОСОБА_4 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем мешкання засудженої.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку:
- обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1