Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/7315/25
Провадження №3/279/2108/25
"24" грудня 2025 р. м.Коростень
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Івашкевич О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
27.11.2025 року на адресу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з Управління патрульної поліції в Житомирській області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом серії ЕПР1 №516894 від 18.11.2025 року зазначено, що 18.11.2025 року о 17:05 години в м.Коростень, вул. 1-го Травня, 23, Житомирської області /на 143 км. автодороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин/ водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (відчувався різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду для встановлення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер, а також у найближчому медичному закладі охорони здоров'я, водій категорично відмовився. В подальшому водія було попередження про заборону подальшого руху протягом 24 годин, чим порушив п.2.5.ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був призначений о 08:20 год. 11.12.2025 року, який у зв'язку з неявкою особи, яка притягається до відповідальності, був відкладений на 08:20 год. 24.12.2025 року.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань, заперечень по суті справи до суду не надав. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 року по справі № 755/17944/18 довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
З огляду на положення ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою.
Враховуюче викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення у відсутність особи за наявними у справі доказами, оскільки особа була присутня при складанні протоколів про адміністративне правопорушення щодо неї, їй відомо про те, що їх розгляд здійснюватиметься судом, суд вживав необхідних заходів для вручення в установленому порядку судових повідомлень, які нею не були отримані свідомо.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів тощо.
Дослідивши обставини вчиненого правопорушення на підставі поданих до суду матеріалів, суд дійшов наступних висновків.
Пояснення ОСОБА_1 по суті допущеного правопорушення в справі відсутні.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та безпеки регулюються Законом України “Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 14 Закону України “Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух тощо.
Пунктом 2.5. ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до диспозиції ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною нормою закону настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши обставини вчиненого правопорушення, матеріали справи, на підставі поданих до суду доказів, наявних відеозаписів суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та відсутності наявних підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення із застосуванням до нього адміністративного стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з такого.
Судом досліджено відеозапис, здійснений працівниками поліції, який міститься на компакт-диску в матеріалах справи на підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З перегляду відеозапису слідує, що відсутній доказ зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 о 17:05 год. 18.11.2025 року, як про це зазначено у протоколі серії ЕПР1 №516894. Відео не фіксує особи правопорушника та події вчинення правопорушення, не зазначено ознак виявлення алкогольного сп'яніння та не роз'яснено останньому прав та обов'язків, передбачених ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Відповідно до п.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015р. за №1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Разом з тим, будь-яких ознак алкогольного сп'яніння поліцейськими виявлено та озвучено не було. За таких обставин у поліцейського були відсутні правові та фактичні підстави для направлення особи на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, отже, й відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду не тягне за собою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, переглядом відеозапису не зафіксовано, чи керувала особа транспортним засобом, чи був автомобіль зупинений працівниками поліції, чи саме ОСОБА_1 як особа, яка притягається до відповідальності, приймав участь у спілкуванні з працівниками поліції, оскільки портативний реєстратор був закріплений на форменому одязі поліцейського таким чином, що не відображав ні особи, ні взагалі події вчинення адміністративного правопорушення та стосувався виключно з'ясування обставин перебування особи у розшуку як військовозобов'язаного з подальшою доставкою його до невідомого приміщення.
До матеріалів справи долучена копія постанови про накладення адміністративного стягнення сереї ЕНА № 6178950 від 18.11.2025 року за ч. 2 ст.126 КУпАП, однак час та скоєння адміністративного правопорушення, як зазначено у постанові ( 18:10 годин) є іншим, ніж у протоколі № 516894 (17:05 годин), тобто не підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час, зазначений у протоколі.
Також відповідно до положень ч.4 ст.256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення так і на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до адміністративної відповідальності.
Під час розгляду справи встановлено, що посадовою особою органу поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не роз'яснені її права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, що є обов'язковою умовою складання протоколу (ст..256 КУпАП).
Таким чином, посадовою особою порушений також порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема вимоги ст.256 КУпАП.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Провадження під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, без забезпечення прав і законних гарантій особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не може вважатися таким, що здійснено із суворим дотримання законності (ст.7 КУпАП), оскільки призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, право знайомитися з матеріалами справи, на підставі яких уповноважена особа приймає рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, заявляти клопотання, подавати докази по справі, тощо.
Оцінюючи в сукупності порушення порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, допущення посадовою особою істотних недоліків суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не можна вважати законним і таким, що проведене у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
З наведених норм слідує, що у випадку порушення порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення такий протокол не може вважатись належним та допустимим доказом у справі, оскільки при його складанні не були дотриманні вимоги ст.256 КУпАП та порушенні законні права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності та виступає, як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП). Відомості, зазначені у протоколі, мають узгоджуватися з іншими доказами у справі, зокрема відеозаписом, показаннями свідків. Рапорт працівника поліції не є доказом у розумінні ст.251 КУпАП.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).
У справі «Малофєєва протии Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції, зокрема право бути негайно і детально поінформованим про весь склад і суть обвинувачення, та мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту закріплюють підпункти "a", "b" пункту 3 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод". Пункт 1 статті 6 Конвенції встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, відповідно до закону.
Отже, судовий процес у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст.53 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
За вказаних обставин протокол про адміністративне правопорушення, а саме ЕПР1 №516894 від 18.11.2025 року не є належним та достатнім доказом у справі та не може свідчити про доведеність вини ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які становлять склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Орган, який розглядає справу, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимим та достовірними доказами, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ