Справа № 296/14585/25
2/296/5149/25
про передачу позову за підсудністю
22 грудня 2025 рокум. Житомир
Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Лілія Миколаївна, дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
19 грудня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 також подав до суду заяву про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що позов не підсудний Корольовському районному суду міста Житомира.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378 ЦПК України).
Виходячи з поняття «підсудність у цивільному судочинстві» як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Цивільно-процесуальний кодекс виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв'язком справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У справах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у позивача є право обрати альтернативну підсудність.
Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Тлумачення статтей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачу надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів.
Місце виконання рішення визначене статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Частини 1-2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Наведене відповідає правовій позиції, висловленій у Постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19.
Установлено, що 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. вчинено виконавчий напис щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Ктєва Дорошкевич В. Л. від 23 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса. При цьому, у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач ОСОБА_1 зазначає, що приватний виконавець відкрила виконавче провадження, зазначивши фіктивну адресу його місця проживання. Позивач наголошує, що єдиною адресою його проживання та реєстрації є АДРЕСА_2 .
Відповіддю № 2161619 від 22 грудня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру підтверджено, що місце прожвання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Місцезнаходження відповідача: 02094, Україна, місто Київ, бульвар Верховної Ради, будинок, 34, офіс, 511.
З наведеного слідує, що позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не підсудний Корольовському районному суду м. Житомира ані за загальним правилом, ані за альтернативною підсудністю.
Суд зазначає, що підсудність позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не може визначатись за місцем знаходження третьої особи. В розумінні ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання виконавчого документу є не місцезнаходження приватного виконавця, а місце проживання (перебування) боржника або місцезнаходження його майна.
А тому, приходжу до висновку про наявність підстав для застосування загального правила щодо визначення підсудності спору, тобто за місцезнаходженням відповідача.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підсудна Дніпровському районному суду м. Києва.
Щодо заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову, яка подана одночасно з пред'явленням позову, подається до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Оскільки позовна заява ОСОБА_1 до ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, то й заява про забезпечення позову також підсудна вказаному суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 ст. 31 ЦПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
За таких обставин, вважаю за необхідне передати позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню для розгляду до Дніпровського районного суду м. Києва.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 187, 352, 354 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню передати за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню передати за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК