Справа № 278/431/24
26 листопада 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д.В. розглянуши клопотання представника відповідача Сачка Андрія Вікторовича про зупинення провадження по справі у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Мар'ян», в інтересах якого діє Кирилюк Віталій Леонідович, та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Демецька Світлана Леонідівна, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та застосування наслідків недійсності правочину, -
В проваджені суду перебуває вище вказана цивільна справа.
У процесі розгляду справи представник відповідач - адвокат Сачок А.В. подав до суду клопотання з проханням зупинити провадження даній у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 906/1191/24, рішенням суду ФОП ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні позовних вимог, проте подано апеляційну скаргу на дане рішення та відкрито апеляційне провадження.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 клопотання про зупинення провадження у справі підтримав та просив задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 заперечував з приводу задоволення зазначеного клопотання.
Представник ТОВ «ВТФ «Мар'ян» - адвокат Кирилюк В. Л. та представник третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 - адвокат Ляшенко Р. покладалися на розсуд суду.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши окремі матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно із абзацом третім пункту 33 Постанови № 2 від 12 червня 2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених законом підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Представник відповідача Сачок А.В. вказує, що рішенням Господарського суду м. Києва від 18.06.2025 у справі №906/1191/24 у задоволенні позовні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Посилається на те, що дане рішення містить встановлені обставини, які не підлягають доказуванню по даній справі.
За наведених обставин, представник відповідача вважає, що існує об'єктивна неможливість продовження розгляду даної цивільної справи.
У постанові Верховного Суду України 07.10.2015 р. у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
Верховний Суд у України в постанові від 01.02.2017 р в №6-1957цс16 висловив позицію, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; розумні строки розгляду справи судом.
Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно пункту 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Сторони у справі повинні сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; добросовісно користуватися процесуальними правами (зловживання процесуальними правами не допускається), а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Разом з тим, відповідачем не доведено обставин, які вказують на об'єктивну неможливість розгляду справи в даному випадку, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній цивільній справі задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 251, 258- 261, 274 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про зупинення провадження по справі у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Мар'ян», в інтересах якого діє Кирилюк Віталій Леонідович, та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Демецька Світлана Леонідівна, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та застосування наслідків недійсності правочину.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Повну ухвалу складено 24.12.2025.
Суддя О. М. Дубовік