Справа №295/17876/25
Категорія 54
2/295/6055/25
про відмову у відкритті провадження у справі
23.12.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Біднина О.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить визнати незаконними рішення та дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, які призвели до порушення її цивільних прав та інтересів, які полягають в процесуальних порушеннях, які були допущені відповідачем, як учасником судового провадження, при наданні до суду заяв по суті, інших процесуальних документів, які підтверджували повноваження представника Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, які були подані у цивільних справах №295/4330/22, 295/2297/22, 295/3963/22, 295/7870/22, 295/9986/22, 295/12388/22, 295/3843/22, 295/5486/22, 295/6697/22, а також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100000,00грн. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказала, що під час розгляду зазначених вище цивільних справ представник Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради здійснив істотні порушення вимог процесуального законодавства, чим порушив її цивільні права. Позивач посилається на те, що зазначені порушення процесуального законодавства були допущені при поданні процесуальних документів представником Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, який на підтвердження повноважень долучав неправдивий документ - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також позивач вказує, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача, вчинення незаконних рішень, дій та бездіяльності позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у розчаруванні, відчутті несправедливості та інших негативних переживаннях, внаслідок чого позивач була позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки законодавство України не містить чітко визначених критеріїв для розрахунку розміру моральної шкоди, ОСОБА_1 розмір моральної шкоди визначає на свій розсуд з урахуванням характеру вчинених порушень законодавства, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини відповідача та інших обставин, які мають істотне значення.
Суддя, вивчивши й дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.01.2025 у справі 296/12456/23 дійшла висновку, що право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить законодавству, договору та має бути ефективним.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду.
Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просить визнати незаконими рішення та дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, які призвели до порушення її цивільних прав та інтересів, які полягають в процесуальних порушеннях, які були допущені відповідачем, як учасником судового провадження, при наданні до суду заяв по суті, інших процесуальних документів, які підтверджували повноваження представника Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, які були подані у цивільних справах №295/4330/22, 295/2297/22, 295/3963/22, 295/7870/22, 295/9986/22, 295/12388/22, 295/3843/22, 295/5486/22, 295/6697/22, а також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100000,00грн.
Порядок подання до суду заяв по суті справи, процесуальних документів, а також документів, які підтверджують повноваження представника учасника судового розгляду, вимоги до їх змісту, форми, тощо, регламентовані нормами ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч.4 ст.174 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.178 ЦПК України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає заперечення проти позову.
Положеннями статтей 178, 191 ЦПК України також врегульовано форму, зміст, порядок подання відзиву на позовну заяву.
З аналізу наведених норм випливає, що правом на подання відзиву на позовну заяву наділений відповідач у позовному провадженні під час розгляду конкретної справи судом; подання відзиву на позовну заяву є формою реалізації відповідачем свого процесуального права на висловлення правової позиції щодо доводів та вимог позовної заяви.
За правилами ч. 6 ст. 178 ЦПК України до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.
Порядок підтвердження повноважень представника сторони у справі врегульований нормами ст.ст. 58-62 ЦПК України.
В свою чергу, статтею 179 ЦПК України визначено, що позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення, - у відповіді на відзив.
Крім того, нормами статті 182 ЦПК України врегульовано процесуальне право учасників справи подавати при розгляді справи судом заяви, клопотання і заперечення проти заяв і клопотань, в яких вони викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 182 ЦПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, він встановлюється судом.
Отже, позивач, відповідно до наведених приписів, має право подавати під час розгляду справи позовного провадження як відповідь на відзив з викладенням своєї правової позиції щодо поданого відповідачем відзиву, так і письмові заяви, клопотання з викладенням вимог, заперечень, аргументів, пояснень, міркувань щодо процесуальних питань.
Таким чином, пояснення, міркування, аргументи, заперечення з приводу допущених відповідачем порушень норм цивільного процесуального законодавства, пов'язаних із поданням відповідачем заяв по суті справи та/або інших документів з процесуальних питань, має бути викладено позивачем у формі, передбаченій ЦПК України, під час розгляду безпосередньо тієї цивільної справи, в межах якої такий відзив або інші процесуальні документи і подані.
Порушення порядку подання відповідачем заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань не можна визнати шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й така шкода не може бути стягнута за позовною вимогою в іншому провадженні. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Суд зазначає, що приймаючи до провадження в конкретній справі поданий у ній відзив на позовну заяву, як і будь-яку іншу заяву по суті справи, саме суд надає оцінку, чи поданий процесуальний документ представником, повноваження якого підтверджені належним документом, а у разі подання процесуального документу не уповноваженою особою, суд, в провадженні якого перебуває зазначена справа, застосовує відповідні процесуальні заходи, зокрема, залишення поданого документу без розгляду або повернення без розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами, які не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, а відтак не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду, тому суд дійшов висновкупро відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 186 ЦПК України,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя: О.В. Біднина