Справа № 161/14471/25
Провадження № 1-кп/161/1176/25
м. Луцьк 24 грудня 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030580001394 від 02 травня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луцька Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого, востаннє:
- вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.04.2016 за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 3 роки,
- вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.01.2017 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, звільнений 09.08.2021 по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 407 КК України,
ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22 квітня 2025 року, виявив, що на прилеглій території до АЗС «БРСМ-НАФТА», що по вул. Глушець, 39а, в м. Луцьк Волинської області, перебуває транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» моделі «Vito 110 CDI», р.н. НОМЕР_2 , 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , за яким тривалий час не приходив власник.
Далі, у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 16 години 27 квітня 2025 року, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом з метою продажу та покращення власного матеріального становища, У зв?язку із чим він вирішив продати вказаний транспортний засіб.
В подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом, не пізніше 16 години 00 хвилин 27 квітня 2025 року, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій їх караність, настання суспільно-небезпечних наслідків, не маючи на те правових підстав, видаючи себе за дійсного власника, перебуваючи на прилеглій території до АЗС «БРСМ-НАФТА», що по вул. Глушець, 39а, в м. Луцьк Волинської області, домовився із ОСОБА_7 про продаж вказаного транспортного засобу.
У подальшому, ОСОБА_6 , не маючи ніякого права та будь-якої згоди від власника вказаного автомобіля, шляхом зловживання довірою громадянина ОСОБА_7 продав йому вищезазначений транспортний засіб, не маючи на те правових підстав, за грошові кошти у сумі 4000 грн., оскільки останній був впевнений, що купує транспортний засіб саме у власника, яким є ОСОБА_6 . Після передачі грошових коштів та зі згоди ОСОБА_6 28 квітня 2025 року близько 14 години, ОСОБА_7 завантажив транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» моделі « Vito110 CDI», р.н. НОМЕР_4 , 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , що фактично належить ОСОБА_8 , та перевіз його до гаражного приміщення № НОМЕР_5 , що по вулиці Лідавській, 4Б, в м. Луцьк. Тому, ОСОБА_6 повторно незаконно заволодів вказаним автомобілем, вартість якого згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №CE-19/103-25/5867-АВ від 22.05.2025 становить 153745,82 грн., що становить від ста до двохсот п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на вищезазначену суму, чим протиправно вилучив транспортний засіб всупереч волі власника.
Таким чином, ОСОБА_6 , обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, вартість якого становить від ста до двохсот п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши розуміння ним пред'явленого обвинувачення та не оспорював наведених в обвинувальному акті фактичних обставин правопорушень, пояснивши, що дійсно, не пізніше 22 квітня 2025 року, виявив, що на прилеглій території до АЗС «БРСМ-НАФТА», що по вул. Глушець, 39а, в м. Луцьк Волинської області, транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» моделі «Vito 110 CDI», р.н. НОМЕР_2 , 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , за яким тривалий час не приходив власник. В подальшому, видаючи себе за дійсного власника, перебуваючи на прилеглій території до АЗС «БРСМ-НАФТА», що по вул. Глушець, 39а, в м. Луцьк Волинської області, домовився із ОСОБА_7 про продаж вказаного транспортного засобу та продав йому вищезазначений транспортний засіб, за 4000 грн., оскільки останній був впевнений, що купує транспортний засіб саме у власника, яким є ОСОБА_6 . Після передачі грошових коштів та зі згоди ОСОБА_6 28 квітня 2025 року близько 14 години, ОСОБА_7 завантажив транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» моделі « Vito110 CDI», р.н. НОМЕР_4 , що фактично належить ОСОБА_8 , та перевіз його до гаражного приміщення № НОМЕР_5 , що по вулиці Лідавській, 4Б, в м. Луцьк. Тому, ОСОБА_6 повторно незаконно заволодів вказаним автомобілем.
У вчиненому ОСОБА_6 щиро розкаявся та просив суд його суворо не карати, пообіцяв потерпілому при можливості найскоріше повернути кошти.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просила обвинуваченого суворо не карати, оскільки останній щиро розкаявся та виявив бажання повернутись на військову службу.
Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що дійсно ОСОБА_6 продав належний йому транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» моделі «Vito 110 CDI», р.н. НОМЕР_2 , 2000 року випуску, який стояв на прилеглій території до АЗС «БРСМ-НАФТА», що по вул. Глушець, 39а, в м. Луцьк Волинської області. Матеріальної шкоди обвинувачений не відшкодував, цивільний позов не заявляв, щодо міри покарання покладався на розсуд суду, в подальшому подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, ним, як і іншими учасниками судового провадження не оспорюються обставини, викладені в обвинувальному акті та судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення його у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, повністю та об'єктивно доведена.
Відтак, суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки він вищевказаними своїми діями незаконно заволодів транспортним засобом, вчиненому повторно, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України.,
Частиною другою статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним діянь, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, особу винного - а саме те, що обвинувачений був неодноразово судимий, востаннє вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.04.2016 за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 3 роки; вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.01.2017 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, звільнений 09.08.2021 по відбуттю строку покарання, водночас беручи до уваги мотиви та форму вини, обстановку вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який у вчиненому щиро розкаявся, виявив бажання повернутись на військову службу, а тому їх суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання відповідно до вимог ст. 66 КК України.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.
Відтак, враховуючи наведене, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 слід обрати у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 289 КК України.
Разом із тим, виходячи з принципів гуманізації та індивідуалізації покарання, судом враховується особа обвинуваченого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні щиро розкаявся, виявив бажання повернутись на військову службу, також за період перебування в ДУ «Луцький слідчий ізолятор» характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; однак звертався з 2003 року у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» Волинської обласної ради з діагнозом «Змішаний розлад шкільних навичок», а тому суд приходить до висновку про застосування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком, оскільки виправлення і перевиховання ОСОБА_6 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому останнього слід звільнити від відбування покарання з випробовуванням на підставі вимог ст. 75 КК України, поклавши на обвинуваченого обов'язки, передбачені положеннями ст. 76 КК України, яке, на думку суду, буде справедливе, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Арешт майна не накладався.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні був скасований ухвалою суду від 24.12.2025 та обвинуваченого звільнено з-під варти в залі суду негайно. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення, який обчислювати з 30.05.2025 (час затримання) по 24.12.2025 (звільнення з-під варти в залі суду) включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. 110, 366-368, 371, 374, 376, 395, 532 КПК України,
Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 виконання наступних обов'язків:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення, який обчислювати з 30.05.2025 по 24.12.2025 включно.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) грн. 50 (п'ятдесят) копійок витрат на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні.
Речовий доказ у справі, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Vito 110 CDI», р.н. НОМЕР_2 , 2000 року випуску- повернути власнику ОСОБА_8 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1