24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 160/12653/22
адміністративне провадження № К/990/29351/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Усенко Аліни Олександрівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року (у складі головуючого судді - Ніколайчук С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.) у справі №160/12653/22,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 19 серпня 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області, відповідач), у якій просив:
- визнати протиправними дії ГУ НП в Дніпропетровської області, в частині звільнення ОСОБА_1 з поліції, а саме з ГУ НП в Дніпропетровській області.
- скасувати накази ГУ НП в Дніпропетровській області №93 о/с від 27.01.2022 та №109к від 24.01.2022 в частині звільнення ОСОБА_1 з поліції та зобов'язати ГУ НП в Дніпропетровській області та видати новий наказ про поновлення ОСОБА_1 в посаді, яку він займав у ГУ НП в Дніпропетровській області з 27 січня 2022 року з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
2. На думку позивача, наказ про звільнення не відповідає нормам, на які посилається в ньому ГУ НП в Дніпропетровській області, а встановлення вини в інкремінуємому йому злочині не відбулось, оскільки звільнення позивача відбулось до встановлення його вини обвинувальним вироком суду та підставою звільнення позивача було порушення ним Дисциплінарного статуту, а не наявність кримінального провадження, чи доведення вини останнього у вчиненні злочину. Додатково позивач вказував, що є батьком сім'ї, у якій виховує трьох малолітніх дітей, дружина перебувала у відпустці по догляду за молодшою дитиною і за таких умов, багатодітна родина залишилась без достатнього грошового забезпечення та переживає складні часи.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023, в задоволенні позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось саме у зв'язку з порушенням останнім службової дисципліни, що виявилось у порушенні вимог Присяги працівника поліції, Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту, а не вчинення злочину; під час службового розслідування встановлені обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку: порушення службової дисципліни та Присяги, що підтверджується ухвалами Печерського районного суду м. Києва у справі №757/662713/21, актом вручення підозри за ознаками кримінального правопорушення, перебування під вартою за вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину за статтями 255, 27, 28 Кримінального кодексу України (далі - КК України); матеріалами справи підтверджується, що саме за скоєння дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
5. Суд апеляційної інстанції додатково виснував, що сам факт порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи є достатньою та вагомою підставою поставити під сумнів доброчесність та авторитет позивача, як працівника поліції, що охоплюється поняттям дисциплінарного проступку; вважав, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї.
6. Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 у справі №160/12653/22 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
7. Підставою касаційного оскарження позивач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано пункти 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статтю 18 Закону України «Про Дисціплінарний статут Національної поліції України» всупереч висновкам Верховного Суду з питань застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 26.02.2020 у справі №805/1851/17-а, від 28.02.2020 у справі №818/1274/17.
8. Крім того вказує, що підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 12 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» всупереч висновкам Верховного Суду з питань застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах від 27.11.2019 у справі №816/1218/16 та від 22.11.2019 у справі №826/6107/18, від 17.11.2022 у справі №480/9492/20, від 21.07.2022 у справі №160/11795/20, а також від 09.02.2022 №160/12290/20.
9. Скаржник зазначає, що висновок службового розслідування повністю відтворює текст повідомлення про підозру, не встановлює обставин, мотиву та мети вчинення дисциплінарного проступку та не вказує конкретні вимоги законодавства або посадові обов'язки, які порушені ОСОБА_1 . Вважає, що з'ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування. Вказує, що суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи наявні в матеріалах службового розслідування будь-які інші докази, крім матеріалів кримінального провадження, що були добуті в ході службового розслідування та надавали б підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку; не надали оцінки по суті дисциплінарного проступку, відповідно до його кваліфікації через призму правил професійної етики.
10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Касаційна скарга представника позивача до Верховного Суду надійшла 25.08.2023.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Усенко Аліни Олександрівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 у справі №160/12653/22.
14. Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області.
17. 23 листопада 2021 року до УГІ ГУ НП в Дніпропетровській області надійшла інформація про те, що цієї ж доби працівниками ТУ ДБР розташованого у м. Києві та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, на підставі ухвал Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2021 за кримінальним провадженням ДБР від 19.05.2021 №62021000000000380, розпочатим з частиною першою, частиною другою статті 255, частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 368 , частиною третьою статті 369 та частиною другою статті 127 КК України, проведено процесуальні дії (обшуки) у службових кабінетах та приміщеннях ,зокрема, відділенні поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції та Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області.
18. В порядку слідчих дій, на підставі статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) було затримано старшого оперуповноваженого секторі кримінальної поліції відділення поліції № 1 Дніпровського РУП підполковник поліції ОСОБА_1 .
19. 23 листопада 2021 року підполковнику ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України.
20. 25 листопада 2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/62713/21-к до позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
21. 02 червня 2022 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/6213/21-к відмовлено про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
22. Крім того, наказом від 23.11.2021 № 2437 «Про організацію проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни, що призвело до відкриття кримінального провадження №62021000000000380 та затримання в порядку статті 208 КПК України підполковника поліції ОСОБА_1 .
23. 24 січня 2022 року затверджено висновок «Про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП, що призвело до відкриття кримінального провадження №62021000000000380, проведення 23.11.2021 санкціонованих обшуків у службових приміщеннях Павлоградського РВП, Синельниківського РУП та ВП № 1 Дніпровського РУП ГУНП, а також затримання в порядку статті 208 КПКП України підполковника поліції ОСОБА_1 » (далі - Висновок).
24. Відповідно до Висновку, досудовим розслідуванням встановлено, що на початку жовтня 2020 року громадянин ОСОБА_2 та колишній працівник поліції ОСОБА_3 вирішили утворити та очолити стійке ієрархічне об'єднання - злочинну організацію, з метою протиправного особистого збагачення та спільного проведення діяльності на території міста Павлоград та Павлоградського району Дніпропетровської області шляхом вчинення організованою групою систематичного незаконного виготовлення, придбання, зберігання та перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в особливо великому розмірі та інших злочинів проти здоров'я населення. До складу злочинної організації увійшли, зокрема, підполковник поліції ОСОБА_1 .
Входячи до складу злочинної організації, підполковник поліції ОСОБА_1 добровільно приймав участь у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000380 в порядку статті 208 КПК України 23.11.2021 був затриманий підполковник поліції ОСОБА_1 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України.
За наслідками проведеного службового розслідування відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем службової дисципліни, а саме: за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 2, 7, частини першої 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.1.2016 № 1179, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліції та вчинені дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органів Національної поліції, та вирішено застосувати до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Дніпровського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
25. Наказом від 24.01.2022 № 109к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відокремлених підрозділів головного управління Національної поліції», зокрема, за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 2, 7 частини першої розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органів Національної поліції застосовано до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Дніпровського РУП ГУ НП підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
26. Наказом ГУ НП № 93 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого сектора кримінальної поліції відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції звільнено зі служби в поліції, з 27 січня 2022 року.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
29. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
30. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
32. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
33. За приписами частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
34. Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
35. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
36. Пункт 10 частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
37. Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут; (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
38. Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
39. Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
40. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
41. Частинами першою, другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
42. Відповідно до частини першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
43. Згідно з частиною першою статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
44. Частиною третьої статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
45. Спір у цій справі виник у зв'язку із накладенням дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
46. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
47. Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі № 816/1218/16 вказав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»).
48. Акцентуючи увагу на тому, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 816/1218/16 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
49. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
50. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі №320/1206/21, від 31.08.2023 у справі № 160/3330/19 та інших.
51. У постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20-а зазначено, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
52. В означеній постанові Верховний Суд вказав, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.
53. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 824/884/19-а, від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223 від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, а також від 31.08.2023 у справі №160/3330/19, тощо.
54. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20 звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення (вказані висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17).
55. Верховний Суд у справі № 480/9492/20 також зауважував, що з'ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08.05.2019 у справі № 807/196/17, від 09.10.2019 у справі № 812/1706/15, від 28.11.2019 у справі № 802/1969/17-а, від 30.07.2020 у справі № 802/1767/17-а, від 30.09.2021 у справі № 814/334/17, від 21.07.2022 у справі № 160/11795/20, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20).
56. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обовязків цивільного характеру.
57. Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
58. Такий підхід при вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19, а також від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21 та інших.
59. У цій справі Верховний Суд враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
60. Адміністративний суд, у силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
61. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
62. В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особа отримала в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності.
63. Погоджуючись із висновками про порушення позивачем службової дисципліни, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили, чи такі висновки ґрунтуються лише на матеріалах кримінального провадження чи вони є достатніми правовими підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського; не з'ясували, чи наявні в матеріалах службового розслідування будь-які інші докази, що були отримані під час службового розслідування та надавали б підстави для висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни. Констатуючи вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суди не встановили, які саме дії позивача кваліфіковано відповідачем як такі, що вчинені проти інтересів служби, що підривають довіру до нього як до носія влади. Отже, зроблені у цій справі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.
64. При цьому, колегія суддів критично оцінює мотиви суду апеляційної інстанції про те, що сам факт порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи є достатньою та вагомою підставою поставити під сумнів доброчесність та авторитет позивача, як працівника поліції, що охоплюється поняттям дисциплінарного проступку.
65. Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
66. Виходячи із положень кримінально-процесуального законодавства та особливостей правового регулювання відносин в сфері притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських, реалізація відповідним правоохоронним органом повноважень в частині відкриття кримінального провадження щодо тої чи іншої особи не може бути безумовною підставою вважати, що така особа, в силу свого статусу, ставить під сумнів доброчесність та авторитет, як працівника поліції, як і не може охоплюватися поняттям дисциплінарного проступку.
67. Сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
68. Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміють протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.
69. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
70. Указаним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають; суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини у справі, які мають значення для правильного її вирішення та належним чином не дослідили зібрані у справі докази.
71. У зв'язку із чим наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
72. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
73. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновків про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
74. Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.
75. Колегія суддів уважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.
76. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Усенко Аліни Олександрівни задовольнити частково.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі №160/12653/22 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду